АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 11/774/348/13 категорія ч. 2 ст. 186 УК України

головуючий в суді І інстанції суддя Левч В.І.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Кузьменко В.М., Алькової С.М.,

за участю прокурора Харів Н.А.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2012 року, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, судимий:

- 17.06.1992 року військовим трибуналом військової частини № 96520 за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 223, ст. 42, ст. 34 КК України на 3 роки позбавлення волі з направленням у дисциплінарний батальйон на той же термін;

- 03.06.1994 року Окружним міжрайонним судом м. Новомосковська Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 142 КК України на 8 років позбавлення волі. Звільнений 29.08.2001 року з ВК № 12 за постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова на підставі ст. 5 Закону України «Про амністію» від 05.07.2001 року;

- 08.11.2002 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ст. ст. 187 ч. 2, 69 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений 05.07.2007 року по відбуванню терміну покарання;

- 15.04.2008 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. Звільнений 01.02.2011 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 12 днів,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2008 року та остаточно призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, заподіяну матеріальну шкоду в сумі - 2220 гривень.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 07 травня 2011 року близько 23.00 години, перебуваючи біля будинку № 162 по вул. Героїв Сталінграда в м. Дніпропетровську, діючи відкрито, з корисливих мотивів, здійснюючи злочин повторно, підійшов до громадянки ОСОБА_2 і застосовуючи до неї насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, за обставин, викладених у вироку, відкрито викрав належне потерпілій майно, а саме - мобільний телефон «LG GT 505» вартістю 2000 грн., з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 45 грн., та флеш - картою об'ємом 2 Гб вартістю 150 гривень, а всього на загальну суму 2220 грн. Після чого з викраденим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник.

В апеляції засуджений просить вирок щодо нього скасувати як незаконний і необґрунтований, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що його вина не доведена, досудове і судове слідство велось неповно і односторонньо, а вирок суду не мотивований належними доказами, також не взяті до уваги показання свідка ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 28).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого на підтвердження своєї апеляції, його виступ в судових дебатах, та з останнім словом, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах.

Так винність ОСОБА_1 підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що саме ОСОБА_1 у вечірній час 07.05.2011 року з застосуванням насильства, відкрито викрав її мобільний телефон з сім-картою та флеш-картою. Пізніше у ході слідства впізнала його і дала свідчення на очній ставці;

- показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що у травні 2011 року ОСОБА_1 передав йому для продажу мобільний телефон «LG». Пізніше телефон продав громадянці ОСОБА_5, а гроші передав ОСОБА_1;

- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що у травні 2011 року бачив у ОСОБА_1 мобільний телефон «LG», який передав його для продажу ОСОБА_4, а той продав телефон ОСОБА_7;

- свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила факт придбання у ОСОБА_4 мобільного телефону «LG», який вона пізніше здала в ломбард;

- свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив факт договору між ломбардом і громадянкою ОСОБА_5, яка здавала мобільний телефон «LG» і отримала за нього гроші;

- показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 про те, що вони не бачили засудженого на роботі після 18 години 07 травня 2011 року.

Тобто вказані свідки спростовують твердження засудженого про те, що він 07 травня 2011 року, у час злочину проти потерпілої знаходився на роботі.

Окрім показань потерпілої та свідків вина ОСОБА_1 також підтверджена - протоколом огляду місця події (т. 1 а.с. 9), протоколом пред'явлення особи до впізнання, згідно з яким, потерпіла впізнала ОСОБА_1, як особу яка скоїла злочин проти неї (т. 1 а.с. 41-43), протоколом огляду предметів (т. 1 а.с. 102), протоколом виїмки, специфікацією та договором (т. 1 а.с. 109-110, 112-113), речовими доказами.

Органом досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які мають значення для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б бути підставами для скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено. Докази, зібрані по справі, є допустимими, достатніми та достовірними.

Як випливає з пояснень засудженого ОСОБА_1, які він давав як в суді першої інстанції, так і при розгляді кримінальної справи в апеляційній інстанції, він вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України не визнав і пояснив, що грабежу не скоював, слідство велося неповно і односторонньо, тому його вина не доведена.

Разом з тим, вина засудженого підтверджується доказами, яким суд дав належну оцінку, що знайшло своє відображення у вироку.

Доводи засудженого щодо того, що в момент вчинення злочину він перебував на роботі, спростовуються послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка впізнала в нападнику саме ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 16), узгодженими показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, даних на досудовому слідстві і оголошених у судовому засіданні, які підтвердили, що бачили ОСОБА_1 07.05.2011 року тільки в період з 17.00 до 18.00 години (т. 1 а.с. 127-129, 124-125; т. 2 а.с. 19), аналогічними показаннями свідка ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 18 оборот).

Доводи засудженого про недоведеність його вини у грабежі майна потерпілої ОСОБА_2 та відсутність доказів - безпідставні.

Твердження ОСОБА_1 про те, що судом не взяті до уваги показання свідка ОСОБА_3 не конкретизовані. Так, з протоколу судового засідання вбачається, що 12.06.2012 року (т. 2 а.с. 18), за клопотанням прокурора показання свідка ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 84-85) були оголошені в суді (т. 2 а.с. 19). З цих показань видно, що свідок бачив засудженого лише 06 травня 2011 року, а згідно з вироком суду, злочин був вчинений 07 травня 2011 року близько 23.00 години. При таких обставинах суд обґрунтовано не навів оголошені показання свідка у вироку як доказ.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфікував вірно.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, у зв'язку з чим, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, з застосуванням норм ч. 1 ст. 71 КК України.

Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2012 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Судді апеляційного суду: