27.02.2013 Єдиний унікальний номер 422/7000/12

Провадження №2/205/469/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.                                 при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору – КП «ОСОБА_2 міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 обласної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на самочинно збудовану житлову прибудову та гараж,-

вСтановив:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору – КП «ОСОБА_2 міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 обласної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на самочинно збудовану житлову прибудову та гараж.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в 1990 році проживаючи разом із матір’ю ОСОБА_6 за адресою: м. Дніпропетровськ, с. Ясне, вул. Похила, буд. 33, на земельній ділянці розміром 1530 кв.м., з дозволу матері, він, ОСОБА_1, самочинно за власні кошти побудував: літ. А3-1- житлову прибудову, площею 34,3 кв.м., що складається з приміщень 1-5, 1-6, 1-7, та літ. Б- гараж. Далі позивач зазначає, що 01.01.2010 року померла його матір – ОСОБА_6. Спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 на домоволодіння № 33 по вул. Похилій в с. Ясне в м. Дніпропетровську прийняли: позивач по даній справі, ОСОБА_1 – син (1/2 частина домоволодіння, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 14.12.2010 року та зареєстровано в реєстрі за № 8100), та ОСОБА_8 – донька (1/2 частина домоволодіння, згідно свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 14.12.2010 року та зареєстровано в реєстрі за № 8106). Також позивач зазначає, що вони успадкували по 1/2 частині земельної ділянки площею 1 530 кв.м., на якій розміщені : літ. А-1 - житловий будинок, літ. Б – гараж, В – літня кухня, літ. Г. – сарай, літ. Д – вбиральня, літ. Е – навіс, 1-6, І, ІІ – споруди. Житловий будинок літ. А-1 побудований в 1952 році, та складається із: прибудови літ.А1-1 побудованої в 1952 році, прибудови літ. А2-1, побудованої в 1990 році, та житлової прибудови літ. А3-1 побудованої в 1990 році. Із вищевказаних споруд самочинно зведені житлова прибудова А3-1, що складається з: 1-5 – житлова кімната, площею 13,1 кв.м., 1-6 – житлова кімната, площею 12,0 кв.м., 1-7 – коридор, площею 2,2 кв.м. Також, самочинною спорудою є і гараж літ. Б, зведений в 1990 році. Згідно висновку за № 98/04 про технічний стан приватного житлового будинку садибного типу вищевказані самовільні споруди знаходяться в доброму технічному стані. Також, в 2011 році на замовлення позивача, було виготовлено ДВУЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» експертний висновок про технічний стан будівничих конструкцій гаража (літ. Б, прибудови ( літ.А3-1) до житлового будинку (літ. А-1), розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, с. Ясне, вул. Похила, буд. 33. 06.03.2012 року Інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю у Дніпропетровській області видано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації. 06.04.2012 року КП «ДМБТІ» ОСОБА_2 ОСОБА_9 було виготовлено технічний паспорт з зазначеними самовільними спорудами, а також здійснено розрахунок часток, які змінилися у зв’язку з самочинним побудуванням: житлової прибудови літ. А3-1, та гаражу літ. Б. Згідно даного розрахунку у фактичному користуванні знаходиться 72/100 частини домоволодіння, а у фактичному користуванні ОСОБА_3 – 28/100 частини домоволодіння № 33 по вул. Похилій в м. Дніпропетровську. Далі, позивач зазначає, що його сусіди ОСОБА_4, ОСОБА_5 не заперечують стосовно побудованої житлової прибудови літ. А3-1, що складається з: 1-5 – житлової кімнати, площею 13,1 кв.м., 1-6 – житлової кімнати, площею 12 кв.м., 1-7 – коридор, площею 2,2 кв.м., і становить по зовнішнім замірам 34, 3 кв.м. Після зведення цієї прибудови загальна площа стала 110,3 кв.м., житлова – 69,6 кв.м., та гараж літ. Б, розташованого на території домоволодіння № 33 по вул. Похилій в м. Дніпропетровську. Співвласник ОСОБА_3 не заперечує щодо визнання за ним, ОСОБА_1, права власності на вищевказані самовільно збудовані споруди.

Оскільки визнати право власності на вказане самочинне будівництво, позивач може тільки у судовому порядку, то він вимушений звернутись з даним позовом до суду, та просити суд визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на самочинно збудовану житлову прибудову літ. А3-1, що складається з: 1-5 – житлова кімната, площею 13,1 кв.м., 1-6 – житлова кімната, площею 12 кв.м., 1-7- коридор, площею 2,2 кв.м. та гараж під літ. Б, які розташовані на земельній ділянці площею 1 530 кв.м. по вул. Похила, будинок № 33, в с. Ясне в м. Дніпропетровську.

Позивач під час судового засідання позов підтримав, в обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, що викладені у позовній заяві, у судових дебатах участі не приймав, надавши суду заяву, в якій просить завершити розгляд справи без його участі, та прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача ОСОБА_2 міської ради – ОСОБА_10 під час судового засідання проти позову заперечувала з огляду на його необґрунтованість. У судових дебатах участі не приймала, у судове засідання з вказаного приводу не з’явилась, надавши суду заяву, в якій просить відкласти розгляд справи у зв’язку з зайнятістю в іншому процесі.

Дослідивши матеріали справи, та розглянувши вказану заяву, суд визнав неявку представника відповідача такою, що відбулася без поважних на те причин, оскільки про день та час розгляду справи така особа повідомлялась належним чином, про що свідчить її особистий підпис у розписці про ознайомлення з днем та часом розгляду справи по суті (а.с. 63), ніяких належних доказів з приводу зайнятості в іншому судовому засіданні (судової повістки, ухвали суду тощо) суду не надано, а сама заява посилань на такі відомості щодо як номер справи, найменування сторін, дати та місця її розгляду, вказана заява також не містить.

Відповідно до вимог ч. 2., 4 ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів, та зауважити, що систематичне відкладення судового засідання з вказаних причин фактично призводе до безпідставного затягування розгляду такої справи, що як наслідок, обумовлює перебування в проваджені суду не вирішеної по суті справи поза строками, що передбачені цивільним процесуальним законодавство для розгляду такої справи по суті.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – КП «ОСОБА_2 міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 обласної ради, в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив, письмових заяв від них не надходило.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, під час судового засідання позов підтримала, у судових дебатах участі не приймала, надавала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позов задовольнити.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували (а.с.46-48).

Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Так, судом встановлені наступні обставини і визначенні відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,1530 га, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Похила, 33, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДПД № 021435, виданого 27.01.1999 р. ОСОБА_2 міською радою народних депутатів на підставі рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради від 19.11.1998 р. за реєстровим № 2290. Земельна ділянка площею 0, 1000 га надана їй для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, а 0,0530 га – для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 13).

Із матеріалі справи вбачається, що ОСОБА_6 померла 01 січня 2010 року. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є син померлої – ОСОБА_1 та донька померлої – ОСОБА_8 (а.с.9-12).

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 14.12.2010 року та зареєстрованого в реєстрі за № 8100, на праві власності належить 1/2 частка домоволодіння по вул. Похилій, будинок № 33 у м. Дніпропетровську.

Судом також встановлено, а сторонами не спростовувалась та фактично визнана, що судом, зважаючи на положення ст. 61 ЦПК України, приймаються доведеними фактами, що не підлягають доказуванню, та обставина, що на вказаній земельній ділянці позивачем за власні кошти у 1990 році було самочинно збудовано житлову прибудову літ. А3-1, що складається з: 1-5 – житлова кімната, площею 13,1 кв.м., 1-6 – житлова кімната, площею 12 кв.м., 1-7- коридор, площею 2,2 кв.м. та гараж під літ. Б.

Обставина щодо будівництва таких об’єктів нерухомого майна саме позивачем – ОСОБА_1 підтверджується також мотивувальною частиною постанови від 26 серпня 2011 року, винесену Інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю у Дніпропетровській області за фактом порушення вимог у сфері будівництва та правил забудови. Вказаною постановою громадянина ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбачено 79, 96, 97 КУпаП та накладено на таку особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 14).

Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень та Цивільного Кодексу у редакції 2004 року положення цього ЦК України також застосовуються до правовідносин, що виникли, до набрання чинності цим Кодексом і продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки, станом на сьогоднішній день позивач продовжує користуватись вказаним самочинно побудованим нерухомим майном, суд вважає за можливе застосувати норми ЦКУ 2003 року, відповідно до п.4 Перехідних та Прикінцевих положень вказаного кодифікованого акту.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу речових прав позивача. Так, позивач у встановленому законом порядку письмово звертався до відповідача – ОСОБА_2 міської ради з приводу оформлення права власності на таке самочинно збудоване майно, однак листом від 05.07.2012 року йому було відмовлено у задоволені його звернення та рекомендовано звернутись до суду (а.с. 24-26).

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог п. 14 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване самочинно збудоване нерухоме майно була надана ОСОБА_6 у встановленому законом порядку для обслуговування будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 13).

Судом встановлено, що будівництво вказаних об’єктів нерухомого майна велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, що підтверджується декларацією про готовність об’єкта до експлуатації від 06.03.2012 року, виданою Інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю у Дніпропетровській області (а.с.27-29).

Судом встановлено, що таке питання було розглядом компетентного державного органу, що підтверджується вказаним листом ОСОБА_2 міської ради від 05.07.2012 року та зазначеною декларацією про готовність об’єкта до експлуатації Інспекції державного архітектурно – будівельного контролю у Дніпропетровській області від 06.03.2012 року.

Доказів порушення наявності таким самочинним будівництвом прав та інтересів третіх осіб судом не здобуто. Навпаки, сусіди та іншій співвласник такого домоволодіння надали суду письмові заяви, в яких не заперечують проти задоволення позову (а.с. 46-48).

З урахуванням зазначених вище положень закону та обставин встановлених судом, враховуючи, що будівельні норми при будівництві такого об’єкту нерухомого майна не були порушені, відсутні претензії з боку третіх осіб, земельна ділянка надана у встановленому законом порядку, між сторонами існує спір з приводу речового права позивача, обставини такого спору були предметом розгляду компетентного державного органу, суд не вбачає перешкод для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: визнання за ним, ОСОБА_1, права власності на самочинно збудовану житлову прибудову літ. А3-1, що складається з: 1-5 – житлова кімната, площею 13,1 кв.м., 1-6 – житлова кімната, площею 12 кв.м., 1-7- коридор, площею 2,2 кв.м. та гараж під літ. Б, які розташовані на земельній ділянці площею 1530 кв.м. по вул. Похила, будинок № 33, в с. Ясне в м. Дніпропетровську.

Також приймаючи до уваги самочинний характер будівництва, та відсутність вимог позивача, щодо розподілу судових витрат по справі, суд вважає за необхідне покласти судові витрати у вигляді судового збору на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 186, 374, 376 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВирішиВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору – КП «ОСОБА_2 міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 обласної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на самочинно збудовану житлову прибудову та гараж – задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1, право власності на самочинно збудовану житлову прибудову літ. А3-1, що складається з: 1-5 – житлова кімната, площею 13,1 кв.м., 1-6 – житлова кімната, площею 12 кв.м., 1-7- коридор, площею 2,2 кв.м. та гараж під літ. Б, які розташовані на земельній ділянці площею 1530 кв.м. по вул. Похила, будинок № 33, в м. Дніпропетровську.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Мовчан Д.В.