Справа № 0907/19415/2012
Провадження № 2/344/2103/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б.,
з участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника органу опіки і піклування Івано-Франківського міськвиконкому Грабар О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи без самостійних вимог орган опіки і піклування Івано-Франківського міськвиконкому про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою суду від 22 січня 2013 року залучено до участі в справі третьою особою без самостійних вимог - орган опіки і піклування Івано-Франківського міськвиконкому.
У позовній заяві зазначено, що 16.03.2009 року на підставі рішення Івано-Франківського міського суду розірвано шлюб між позивачем та відповідачем та залишено проживати з матір'ю дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина систематично хворіє, а тому потребує оздоровлення та відпочинку, мати має змогу забезпечити дитині таке оздоровлення за кордоном, що нею і забезпечувалось протягом останніх років. Проте, відповідач безпідставно добровільно згоди на виїзд дочки за кордон не дає.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити та надати дозвіл на виїзд за кордон неповнолітньої дитини строком на три роки.
Представник відповідача позов не визнав, вважає його необґрунтованим та безпідставним, просив в задоволенні позову відмовити.
Представник органу опіки і піклування Івано-Франківського міськвиконкому не заперечує щодо надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що у позивача та відповідача в період шлюбу народилася дитина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено Свідоцтвом про народження (а.с.5).
16.03.2009 року рішенням Івано-Франківського міського суду розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, залишено проживати дочку з матір'ю. Відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції видано Свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с.40).
За вимогами ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно п.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Судом встановлено, що дитина має захворювання та потребує постійний базовий догляд за шкірою, що підтверджено консультативним висновком лікаря та довідкою Універсальної дерматологічної поліклініки №1 та дитячою поліклінікою м. Києва (а.с.6,7).
Згоду на виїзд за кордон на період оздоровлення та відпочинку дочки ОСОБА_6 батько не дає, створюючи перешкоди у виїзді. Так, попередньо ОСОБА_5 заявою від 01.06.2010 року, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с.14), дав згоду на багаторазові поїздки своєї дитини по 02.06.2013 року. Проте, в 2012 році батьком дитини були подані звернення, в тому числі і Державну прикордонну службу України про можливий незаконний вивіз матір'ю за межі України дитини ОСОБА_7 (а.с.13).
Представник відповідача обґрунтовував це тим, що в матеріалах справи немає жодних документів, які б підтверджували той факт, що відповідач перешкоджає позивачці, обмежуючи виїзд дитини за межі України, оскільки відповідач попередньо згоду був надав, що підтверджується вищезгаданою заявою, а нотаріально таку згоду не анульовував.
Проте, суд відхиляє такі доводи представника відповідача, оскільки заява ОСОБА_5 від 01.06.2010 року щодо згоди на багаторазові поїздки своєї дитини та встановлення самим батьком терміну такого дозволу а саме по 02.06.2013 року, є волевиявленням заявника, а приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, тільки засвідчує справжність підпису заявника та встановлює його особу. Вчинення дій відповідачем ОСОБА_5 по поданню звернень, в тому числі і Державну прикордонну службу України, в яких зазначається про можливий незаконний вивіз матір'ю за межі України дитини ОСОБА_7, є зміною у волевиявленні батька на згоду фактичним запереченням такої згоди, наданьої попередньо, і додаткове нотаріальне засвідчення підпису при достроковій фактичній відмові від наданого дозволу може бути наявним або ж бути і без такого засвідчення підпису.
Відповідно до ст.1,2 закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Як зазначено ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Представник органу опіки і піклування Івано-Франківського міськвиконкому не заперечував щодо надання дозволу на виїзд за кордон на період оздоровлення та відпочинку дочки позивача та відповідача,ОСОБА_7.
А тому, з врахуванням вищезазначеного і ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, яка встановлює обов'язок приділяти першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також те, що виїзд дитини за кордон на оздоровлення та відпочинок не порушує прав батька, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково.
При цьому, суд вважає за доцільним визначити термін такого дозволу - два роки, роз'яснивши право батьків дитини після закінчення терміну засвідчивши згоду батька нотаріально чи за надати згоду за рішенням суду, без зазначення переліку країн в яких може оздоровлюватися та відпочивати дитина, оскільки такий перелік може бути змінний в майбутньому позивачкою, що унеможливить забезпечити загальний повноцінний розвиток дитини, пов'язаний з оздоровленням та відпочинком.
Ч.3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 15, 313 ЦК України, ст.4 Закону України «Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України» та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Надати ОСОБА_2 дозвіл на виїзд за кордон неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на два роки з часу набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, - 107.30 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя: Польська М.В.