Справа № 209/2056/12 Провадження № 22-ц/772/624/2013Головуючий в суді першої інстанції:Навроцький А.П.

Категорія: 55Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 3013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Шемети Т.М., Марчук В.С.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня 2013 року у цивільний справі за позовом ОСОБА_3 і третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до Комунального підприємства «Відродження» Козятинської міської ради про захист прав споживча комунальних послуг, -

В с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Комунального підприємства «Відродження» Козятинської міської ради про захист прав споживача комунальних послуг, яким просив визнати дії відповідача про нарахування заборгованості по оплаті комунальних послуг в сумі 738,33 гр. незаконними.

В ході розгляду справи позивач тричі (3.08.2012 року, 30.08.2012 року, 28.01.2013 року) уточняв свої позовні вимоги. В останній заяві про уточнення позовних вимог позивач просив визнати дії відповідача щодо нарахування заборгованості по оплаті комунальних послуг в сумі 1 536,49 гр. незаконними та скасувати нараховану відповідачем заборгованість по оплаті комунальних послуг в сумі 1 536,49 гр.

У серпні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, кожен, подав свою позовну заяву до КП «Відродження» Козятинської міської ради про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору щодо захисту прав споживача комунальних послуг, якою просили залучити їх до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору; задовольнити позов ОСОБА_3; визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості по оплаті комунальних послуг та скасувати нараховану таку заборгованість по оплаті комунальних послуг.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня 2013 року відмовлено в задоволенні позовів ОСОБА_3 та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до КП «Відродження» про захист прав споживача щодо визнання незаконними дій відповідача по нарахуванню плати за комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкової території.

Судові витрати віднесені на рахунок держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Зазначили, що оскаржуване рішення суду винесено з порушенням норм як процесуального права так і неправильним трактуванням норм матеріального права.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач та треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, будучи належним чином повідомленими (судові повістки отримали 19.02.2013 року) про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися і не повідомили суд про причини неявки.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

По справі встановлено, що рішенням № 631 від 30.09.2008 року виконавчого комітету Козятинської міської ради затверджено акт приймання-передачі від 3 червня 2008 року житлового багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 у власність територіальної громади міста Козятина, в особі Козятинської міської ради з постановкою на баланс КП «Будтеплосервіс» (а. с. 17 т. 1).

20 серпня 2008 року між КП «Будтеплосервіс» Козятинської міської ради і квартиронаймачем ОСОБА_4 укладено договір №4053/345 про надання послуг з утримання будинків і споруд прибудинкових територій (а. с. 57-58 т. 1).

На підставі рішення виконавчого комітету Козятинської міської ради № 458 від 30 вересня 2010 року на квартиру АДРЕСА_1 7 жовтня 2010 року видано свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_4 та членів його сім'ї: ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 по ? кожному (а. с. 88-89 т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради № 212 від 26.05.2011 року передано з 1 червня 2011 року функції по обслугову-ванню і утриманню об'єктів благоустрою та житлового фонду, що були покладені на КП «Будтеплосервіс», окрім надання послуг з теплопостачання, комунальному підприємству «Відродження» (а. с. 16 т. 1).

Рішеннями виконавчого комітету Козятинської міської ради № 407 від 26.06.2008 року та № 222 від 31.05.2012 року затверджені тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і визначено перелік послуг, що надаються КП «Відродження» ( т. 1 а. с. 18-20, 22-24).

Позивач та треті особи не сплачували за надані відповідачем послуги, що призвело до заборгованості, яка станом на 1.01.2013 року склала 1 536,49 гр. (а. с. 169 т. 2).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг (п. 1 с. 1 ст. 20 Закону).

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

По справі встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 являються споживачами послуг з утримання будинку і прибудинкової території, без укладення з ними окремого договору.

Позивачем та третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, згідно вимог ст. 10, 60, 57-64 ЦПК України не доведено, що вони не є споживачами таких послуг.

Отже, являючись споживачами послуг, позивач і треті особи зобов'язані оплачувати отримані ними житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено, що позивачі не виконують своїх зобов'язань та не оплачують надані їм послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в зв'язку з чим склалася заборгованість станом на 01.01.2013 року в сумі 1 536,49 грн., що підтвердили у судовому засіданні позивач і треті особи та представник відповідача, надавши офіційне попередження про борг (а. с. 169, 170 т. 2).

Однією із підстав виникнення такої суми заборгованості позивач і треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у своїх позовних вимогах (а. с. 1, 11, 71-76, 96 т. 1 і а. с. 170 т. 2) підтриманих у судовому засіданні і у викладених доводах в обґрунтування апеляційної скарги (а. с. 183-184 т. 2), зазначили про те, що комунальні послуги їм не надаються або ж надаються неякісно та неповно.

При цьому позивач як доказ на підтвердження таких своїх позовних вимог надав акт про підтвердження факту ненадання комунальних послуг КП «Відродження» складений 17 грудня 2012 року (а. с. 156 т. 2).

Такі доводи апеляційної скарги і у тому числі такі ж позовні вимоги являються безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на діючому законодавстві України.

Так, відповідно до ст. 19 і 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору, укладеного між споживачем і виконавцем. Зі змісту цих статей вбачається, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року. При цьому порядок надання житлово-комунальних послуг по договору, їх якість та кількість мають відповідати вимогам, встановленим законодавством і ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 1 червня 2011 року та Типовим договором на надання житлово-комунальних послуг встановлено мінімальний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та формули розрахунку їх вартості.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробник зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Факт ненадання послуг або їх надання не в повному обсязі або надання неякісних послуг являється порушенням умов договору в розумінні статей 526 і 530 ЦК України, оскільки являється невиконанням зобов'язань.

Існування такого факту має бути підтверджено відповідними доказами.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Судом встановлено, що такі вимоги закону споживачами комунальних послуг не виконані, отже позивачем та третіми особами із самостійними вимогами щодо предмета спору, не доведено факт ненадання або надання послуг не в повному обсязі чи зі зниженням їх якості.

Доводи апеляційної скарги, а також обґрунтування позовних вимог в тій частині, що відповідачем незаконно нараховується заборгованість по оплаті комунальних послуг з тих підстав, що між ними - власниками квартири, які являються споживачами комунальних послуг та виконавцем - надавачем цих послуг, не укладено у письмовій формі договір про надання житлово-комунальних послуг, також являються безпідставними, оскільки вони не грунтуються на діючому цивільному законодавстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, а п. 3 ч. 2 ст. 21 зазначеного Закону передбачено обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем та третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору не зазначено чи було відповідачем по справі запропоновано їм укласти договір про надання житлово-комунальних послуг і якщо було, то чи запропонований договір відповідає типовому договору.

Таким чином відсутність між сторонами договірних відносин не являється підставою для звільнення споживачів від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ними, оскільки протилежне ними не доведено у судовому засіданні.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин правильне рішення суду не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки її доводи суперечать нормам діючого цивільного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підписи/ Т.М. Шемета

В.С. Марчук

З оригіналом згідно:

Суддя: М.В. Матківська