ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.11.06р. | Справа № 17/196 |
Суддя Стрелець Т.Г, розглянувши заяву Державного конструкторського бюро “Південне” ім. М. К. Янгеля, м. Дніпропетровськ про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2006р. по справі № 17/196
За позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ
до - відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю “Краст Лайн”, м. Київ
- відповідача-2 Державного конструкторського бюро “Південне” ім. М. К. Янгеля, м. Дніпропетровськ
за участю прокурора м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача —Державної податкової адміністрації України, м. Київ
про визнання недійсною угоди та стягнення 1618447 грн. 52 коп.
Суддя - Стрелець Т. Г.
Представники сторін:
від позивача: Мамчур О.Ю., заступник начальника відділу, довіреність №14503/10/08-09-15 від 07.06.2006р.; Гармаш Л.М., головний державний податковий інспектор, довіреність № 699/10/08-09-15 від 16.01.2006р.;
від відповідача-1: представник не з'явився;
від відповідача-2 (заявника): Міняєв А.О., ведучий спеціаліст, довіреність №4/8913 від 30.11.2005р.; Божок І.М., начальник юридичного відділу, довіреність №4/8914 від 30.11.2005р.;
від 3-ї особи: Анохін В.О., начальник юридичного управління, довіреність №10-2016/3388 від 24.10.2005р.;
в судовому засіданні приймав участь: Твардієвич Т.В., старший помічник прокурора м. Дніпропетровська, посвідчення №147 від 05.10.2006р.
Суть спору:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2006р. (28.03.2006р.) уточнені позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (у подальшому —позивач) були задоволені у повному обсязі, було визнано недійсною угоду –договір № 21-03/03 від 21.03.2003р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Краст Лайн” (у подальшому —відповідач-1) та Державним конструкторським бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля (у подальшому —відповідач-2), з відповідача-1 на користь відповідача-2 було стягнуто грошові кошти, отримані по угоді, в сумі 3650494,68 грн., з відповідача-2 в доход держави було стягнуто грошові кошти в сумі 3650494,68 грн., судові витрати по справі було покладено на відповідача-1.
Ухвалами Вищого господарського суду України від 24.05.2006р., від 04.07.2006р. по справі №17/196 відповідачеві-2 було відмовлено у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2006р. (28.03.2006р.).
Ухвалою Верховного Суду України від 20.07.2006р. відповідачу-2 було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду Ухвали Вищого господарського суду України від 24.05.2006р. по справі №17/196.
Відповідач-2 подав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідно до ст. ст. 112, 113, 114 ГПК України.
Вимоги щодо перегляду рішення господарського суду за нововиявленими обставинами відповідач-2 обґрунтовує наступним:
- на запит відповідача-2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було надано відомості про те, що відповідач-1 не зареєстрований в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто на момент розгляду справи в господарському суді Дніпропетровської області відповідач-1 не існував як юридична особа і не міг бути відповідачем по справі;
- укладаючи спірний договір, відповідач-2 не знав і не міг знати про те, що в 2005р. засновницькі і реєстраційні документи контрагента за договором № 21-03/03 від 21.03.2003р. будуть визнані недійсними, про вказані обставини відповідач-2 дізнався тільки з матеріалів справи №17/196.
Позивач проти заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заперечує, просить суд залишити рішення без змін з огляду на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач-1 значився зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ і організацій України і міг бути відповідачам по справі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2006р. за клопотанням відповідача-2 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Державну податкову адміністрацію України.
Третя особа проти заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заперечує, вважає її необґрунтованою в зв”язку з тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач-1 значився зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ і організацій України і міг бути відповідачам по справі. Також третя особа посилається на те, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних-осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.09.2006р. слід вважати недостовірним.
Суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності представника відповідача-1,оскільки процесуальні документи по справі направлялися за його юридичною адресою.
В судовому засіданні за згодою представників сторін, прокурора, проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача-2, третьої особи та прокурора, господарський суд, -
В с т а н о в и в :
Позивачем в ході позапланової документальної перевірки відповідача-2 було встановлено, що 21.03.2003р. між відповідачами було укладено угоду № 21-03/03 про надання послуг консультаційно-правового характеру на суму 1618447 грн. 52 коп.
Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області проведена перевірка відповідача-2 з питань законності проведених розрахунків з відповідачем-1 по договору від 21.03.2003р. № 21-03/03 за період 2002-2004рр., про що складено довідку від 16.12.2005р.(а. с.116-118).
Під час перевірки встановлено, що згідно з умовами договору від 21.03.2003р. №21-03/03, укладеного відповідачем-2 і відповідачем-1, останній зобов’язується надати відповідачу-2 комплекс послуг консультаційно-правового характеру, з метою стягнення з боржника (Міністерства оборони України) заборгованості за сьома договорами, укладеними в 1994-1996 роках.
Пунктом 3.3 договору № 21-03/03 від 21.03.2003р. визначено, що у разі прийняття судового рішення на користь відповідача-2, сторони складають Акт передачі-приймання наданих послуг, у якому міститься перелік та вартість наданих послуг.
Про виконання спірної угоди свідчать наступні документи:
1. акти приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг № 21-03/03 від 21.03.2003р. (а. с. 122-128):
- від 28.03.2003р. № 1 на загальну суму 1690090 грн. 29 коп.;
- від 10.04.2003р. № 2 на загальну суму 812869 грн. 46 коп.;
- від 23.04.2003р. № 3 на загальну суму 105086 грн. 49 коп.;
- від 27.05.2003р. № 4 на загальну суму 846000 грн. 00 коп.;
- від 02.06.2003р. № 5 на загальну суму 911870 грн. 38 коп.;
- від 25.07.2003р. № 6 на загальну суму 443973 грн. 33 коп.;
- від 25.07.2003р. № 7 на загальну суму 281184 грн. 12 коп.;
- від 25.07.2003р. № 8 на загальну суму 806620 грн. 61 коп.;
Всього на загальну суму 3650694 грн. 68 коп.
2. платіжні доручення на загальну суму 3650494 грн. 68 коп., які приєднані до матеріалів справи (т.1 а.с. 129-150; т.2 а.с.1-2).
Всього відповідач-1 отримав по спірній угоді грошових коштів на загальну суму 3650494 грн. 68 коп.
Позивач надав у матеріали справи Лист Головного управління статистики у м. Києві від 09.11.2006р. №13-6801, відповідно до якого станом на дату винесення рішення господарського суду Дніпропетровської області (13.03.2006р.) відповідач-1 значився у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Відповідач-2 надав у матеріали справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого станом на дату здійснення запиту (13.09.2006р.) відповідач-1 не був знайдений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до вимог ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за ново виявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявнику.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.
Оцінюючи матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача-2 про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області за нововиявленими обставинами частково.
У позовній заяві і в уточненнях на позовну заяву позивач посилається на наявність протиправного умислу і мети у діях відповідача-1.
Так, відповідач-1 був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Солом’янською районною в м. Києві державною адміністрацією 30.09.2002р., згідно установчих документів засновниками відповідача-1 є Сушко Юрій Миколайович та Лиска Олег Анатолійович.
Спірну угоду, укладену між відповідачами з боку відповідача-1 підписано Гладуном Олександром Володимировичем, як директором.
Солом’янським районним судом м. Києва 17.02.2005р. винесено вирок по справі № 1-254/2005 року, в якому визнано винним Гладуна Олександра Володимировича у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб’єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, дій передбачених ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України.
Районним судом встановлено, що Гладун О.В. у вересні 2002р з корисливих мотивів вступив в попередній зговір з невстановленою особою про створення суб’єкту підприємницької діяльності, розподіливши між собою злочинні ролі. Реалізуючи свої наміри, невстановлена слідством особа, виконуючи відведену їй роль у злочинній групі створила суб’єкт підприємницької діяльності відповідача-1, а саме: організувала реєстрацію відповідача-1 в районній державній адміністрації, залучивши до протиправної діяльності реально існуючих малозабезпечених громадян Сушко Ю.М. та Лиска О.А., які за винагороду стали засновниками відповідача-1, підписали як засновники установчі документи відповідача-1, протокол № 1 Загальних зборів учасників відповідача-1 від 25.09.2002р., акт № 1 оцінки внесків учасників та передачі майна в рахунок сплати внесків до статутного фонду відповідача-1 від 25.09.2002р., договір оренди від 26.09.2002р., не усвідомлюючи справжнього змісту і характеру вчинених ними дій, з метою здійснення незаконної діяльності, організувала призначення на посаду директора підприємства Гладуна О.В.
Крім того, судом встановлено, що Гладун О.В., виступаючи як директор відповідача-1, діючи за попередньою домовленістю з невстановленою особою та згідно відведеної йому злочинної ролі, достовірно знаючи про те, що підприємство будь-якої фінансовою діяльності під його керівництвом не здійснює, а було створено з метою прикриття незаконної діяльності, в період з жовтня 2002 р. по січень 2004р., підписував на надавав до СДПІ у Солом’янському районі м. Києва документи податкової звітності відповідача-1, які йому у свою чергу, із заповненими даними про начебто фінансово-господарську діяльність підприємства та з відбитком печатки надавала невстановлена особа.
Внаслідок зазначених злочинних дій Гладуна А.В., якій діяв в складі злочинної групи за попередньою змовою з невстановленою особою, був створений новий, раніше не існуючий суб’єкт підприємницької діяльності —відповідач-1 (код 32153998), з метою прикриття незаконної діяльності.
Умисел укладення спірної угоди з боку відповідача-1 всупереч інтересам держави та суспільства підтверджується вироком Солом’янського районного суду м. Києва 17.02.2005р. по справі № 1-254/2005р. (т.1 а. с.113).
Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Крім того, Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.12.2005р. по справі № 2-624/2005 визнано недійсними з моменту реєстрації 30.09.2002р. в Солом’янській районній державній адміністрації м. Києва статут та установчий договір відповідача-1, свідоцтво про державну реєстрацію від 30.09.2002р.; визнано недійсним реєстрацію відповідача-1 в якості платника податку на додану вартість та свідоцтво № 36068096 про реєстрацію відповідача-1 в якості платника податку на додану вартість з 24.10.2002р.; визнано недійсним фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, які підписані від імені відповідача-1 з моменту державної реєстрації відповідача-1 з 30.09.2002р., а саме: накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, касові документи (видаткові та прибуткові ордери), векселі, акти приймання-передачі векселів, виконаних робіт (послуг) та інші документи, які відображають здійснення господарських операцій вказаним підприємством. Зазначене рішення набуло законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
З наведеного вбачається, що з боку відповідача-1 спірна угода була укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тому у частині визнання її недійсною рішення господарського суду має бути залишено без змін.
При цьому суд зазначає, що з 01.01.2004р. згідно з п. п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ЦК УРСР втратив чинність.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Оскільки ЦК УРСР є актом цивільного законодавства, то вказане правило розповсюджується і на нього, і, відповідно, так як ст. 49 ЦК УРСР не пом’якшує та не скасовує цивільну відповідальність, то ця норма не може застосовуватись до спірних правовідносин.
Чинний ЦК України не передбачає відповідальності сторін недійсної угоди у вигляді стягнення грошових коштів у дохід держави та інших видів адміністративно-правової конфіскації.
Таким чином, застосування до відповідача-2 публічно-правових санкцій, які були встановлені ЦК УРСР, чинного на момент укладання спірної угоди, але відсутні у ЦК України на час ухвалення рішення господарського суду, є неправомірним.
За вказаних обставин, у частині стягнення з відповідача-2 на користь держави, а також з відповідача-1 на користь відповідача-2 коштів в сумі 3650494,68 грн. у позові має бути відмовлено.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача-1, оскільки саме в його діях при укладенні договору мала місце мета завідомо суперечна інтересам держави і суспільства.
Керуючись ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 49, 82-85, 112-114, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В и р і ш и в :
Заяву Державного конструкторського бюро “Південне” ім. М. К. Янгеля про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2006р. по справі №17/196 задовольнити частково.
Змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2006р.по справі №17/196.
Визнати угоду № 21-03/03 від 21.03.2003р., укладену між Державним конструкторським бюро “Південне” ім. М. К. Янгеля та Товариством з обмеженою відповідальністю “Краст Лайн” недійсною.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Краст Лайн” (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7а, р/рахунок 2600610024 в АБ “Ажіо” м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 32153998) в доход державного бюджету через Відділення держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (р/рахунок 31111956000 05 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, код бюджетної класифікації 22090200, МФО 805012) 85 грн. державного мита.
Наказ видати.
Повернути з державного бюджету Державному конструкторському бюро “Південне” імені М. К. Янгеля (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 3, п/рахунок 26001310078501 в АКБ “Новий” м. Дніпропетровська, МФО 305062, код ЄДРПОУ 14308304) надмірне сплачене державне мито в сумі 12750 грн. 00 коп., перераховане 11.08.2005р. платіжним дорученням № 4877.
Довідку видати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т. Г. Стрелець
21.11.2006р.