РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 7/98-Б

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу "Волиньрембуд" на ухвалу господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року у справі № 7/98-Б (суддя Шум М.С.)

за заявою Акціонерного товариства відкритого типу "Волиньрембуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій"

про банкрутство

за участю представників:

ініціюючого кредитора - Щербюк О.Ю., за довіреністю,

боржника - не з'явився,

арбітражний керуючий - не з'явився,

кредитор (адвокатське бюро "Гарантія безпеки ")- Запорожець І.А., керівник.

В судовому засіданні 25.02.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.10.2009 року за заявою акціонерного товариства відкритого типу "Волиньрембуд" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", введено процедуру розпорядження майном боржника.

12.12.2012 року боржник (ТзОВ "Завод будівельних конструкцій") звернувся до господарського суду із клопотанням про зняття арештів з рухомого майна, яке належить ТзОВ "Завод будівельних конструкцій", згідно вказаного у клопотанні переліку.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року у справі № 7/98-Б задоволено клопотання ТзОВ "Завод будівельних конструкцій". Зобов'язано Перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції та Відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Волинській області зняти арешти та припинити обтяження на об'єкти рухомого майна, яке належить на праві власності ТзОВ "Завод будівельних конструкцій", згідно вказаного в ухвалі переліку. Заборонено посадовим особам ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" відчужувати майно, зазначене в п. 2 резолютивної частини ухвали та розпоряджатися коштами, отриманими від реалізації майна, без згоди розпорядника майна, а також спрямовувати отримані кошти від реалізації майна на інші потреби, окрім як на виплату заробітної плати працівникам підприємства, сплату податків, зборів та обов'язкових платежів, виплати до Пенсійного фонду України. Зобов'язано розпорядника майна - Василюка І.М. здійснювати контроль за розпорядженням коштами ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" отриманих від реалізації майна.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТВТ "Волиньрембуд" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року у справі №7/98-Б та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання боржника. При цьому скаржник посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представники скаржника в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник кредитора по справі (Адвокатського бюро "Гарантія безпеки") в судовому засіданні просив залишити скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" надіслано на адресу суду клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату та відзив на апеляційну скаргу.

Клопотання ТзОВ ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою представника, колегією суддів залишено без задоволення, оскільки сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, а відповідно до вимог ГПК України, нез'явлення представників сторін в судове засідання апеляційного господарського суду не є перешкодою для розгляду справи за апеляційною скаргою.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Так, пункт 8 частини першої вказаної статті Закону передбачає, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство) передбачено перелік вимог кредиторів, на яких не поширюється дія мораторію, а саме: на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Закон про банкрутство не звільняє боржника від обов'язку здійснювати погашення поточних вимог кредиторів.

Під час процедури розпорядження майном боржника є необхідність здійснення поточної діяльності боржника, оплати заробітної плати працівникам та інших обов'язкових державних платежів на які не поширюється дія мораторію, а отже підприємству-боржнику необхідні кошти, наявність яких забезпечить раціональне використання наявного у боржника майна. Згідно чинного законодавства погашення вимог кредиторів може здійснюватися не тільки в процедурах санації, ліквідації і мировій угоді, а й у процедурі розпорядження майном.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо задоволення клопотання боржника та зняття арештів та припинення обтяження на об'єкти рухомого майна, яке належить на праві власності ТзОВ "Завод будівельних конструкцій", згідно переліку.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 Закону про банкрутство до повноважень розпорядника майна віднесено здійснення нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом. Оскаржуваною ухвалою заборонено посадовим особам ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" відчужувати майно, зазначене в п. 2 резолютивної частини ухвали та розпоряджатися коштами, отриманими від реалізації майна, без згоди розпорядника майна, а також спрямовувати отримані кошти від реалізації майна на інші потреби, окрім як на виплату заробітної плати працівникам підприємства, сплату податків, зборів, обов'язкових платежів, виплати до Пенсійного фонду України. Розпорядника майна боржника Василюка І.М. зобов'язано здійснювати контроль за розпорядженням грошовими коштами ТзОВ "Завод будівельних конструкцій". Отже, суд приймаючи оскаржувану ухвалу забезпечив майнові інтереси конкурсних кредиторів, а доводи апелянта про те, що кошти одержані боржником від реалізації звільненого з-під арешту майна будуть спрямовуватись не за призначенням є необґрунтованими.

Наведене узгоджується із позицією Пленуму Верховного Суду України, який зазначив, що боржнику дозволяється під час процедури розпорядження майном задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з ч. 6 ст. 12 Закону про банкрутство не поширюється дія мораторію. Задоволення, отримане кредитором внаслідок дій боржника, що порушують правила про режим мораторію, за позовом арбітражного керуючого має повертатися боржникові (або в ліквідаційну масу) на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України (абз. 1, 2 п. 39 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року № 15).

Колегія суддів вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу "Волиньрембуд" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року у справі № 7/98-Б - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.