УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фадєєнко А.Ф.,
суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,
при секретарі - Матяш Т.Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за
апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Кисеньмаш» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Кисеньмаш», Приватного виробничо-комерційного підприємства «Легенда», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угод частково недійсними,-
встановила:
Позивач вказував, що у 1982 році його матері, ОСОБА_4, надана кімната розміром 20 кв.м., у кв. АДРЕСА_1.
Він мешкає у цій квартирі з дня народження.
Після надання сімейному гуртожитку статусу відомчого жилого будинку, відповідач ВАТ «Кисеньмаш» продав його квартиру приватному виробничо - комерційному підприємству «Легенда», яке згодом продало цю квартиру приватній особі ОСОБА_2 за символічну плату, а останній - подарував квартиру ОСОБА_3.
Оскільки відповідачами порушено його право на житло, позивач просив задоволити його вимоги:
Справа №22-4612/06
Головуючий у першій інстанції: Сєвєрова Є.С.
Доповідач: Фадєєнко А.Ф.
визнати недійсним договір купівлі-продажу НОМЕР_1 укладений 18.01.99р.між ВАТ «Кисеньмаш» та ВКП «Легенда», зареєстрований в МБТІ і РОН під НОМЕР_2, стор. 181, кн.18 м/с. в частині купівлі-продажу 156/1000 частин квартири АДРЕСА_2, 156/1000 частин коридорів 7,15,16, 156/1000 частин кухні 8, 156/1000 пральної кімнати 9, 156/1000 умивальної 17, 156/1000 частин вбиральні 10,11,12, 156/1000 частин душових 13,14, 25/1000 частин сходових клітин 1-3, житловою площею 20,3 кв.м.;
визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна НОМЕР_3, укладений між ВКП «Легенда» та ОСОБА_2, зареєстрований Одеською універсальною біржею «Центр», в частині купівлі-продажу 156/1000 частин квартири АДРЕСА_2, 156/1000 частин коридорів 7,15,16, 156/1000 частин кухні 8, 156/1000 пральної кімнати 9, 156/1000 умивальної 17, 156/1000 частин вбиральні 10,11,12, 156/1000 частин душових 13,14, 25/1000 частин сходових клітин 1-3;
визнати недійсним договір дарування 156/1000 частин квартири АДРЕСА_2 з відповідною часткою допоміжних приміщень, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 25.04.2003 року за реєстром НОМЕР_4;
повернути у власність ВАТ «Кисеньмаш» 156/1000 частин квартири АДРЕСА_2 з належними допоміжними приміщеннями, стягнувши з ВАТ «Кисеньмаш» на користь ПВКП «Легенда» 1136 грн., а з ПВКП «Легенда» на користь ОСОБА_2 - 23 грн. 67 коп. Відповідачі позов не визнали. Рішенням суду позов задоволений.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кисеньмаш» просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд для вирішення питання про передачу спірної кімнати у власність наймача - позивача ОСОБА_5, шляхом переводу прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу цієї квартири який повинен бути укладений між ВАТ «Кисеньмаш» і ВКП «Легенда».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга апелянта не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що, 18.07.1995 p., Фонд державного майна України в Одеській області передав у власність організації орендарів орендного підприємства «Кисеньмаш» викуплену частину майнового комплексу, в тому числі і гуртожиток АДРЕСА_1.
Однак відповідач ВАТ «Кисеньмаш» у порушення рішення виконкому Іллічівськом районної ради народних депутатів від 18.07.1996 року про зобов'язання надати виконкому матеріали для вирішення питання про передачу квартир у гуртожитку громадянам, які проживають у них, 18.01.1999 року продало ПВКП «Легенда» частину жилого будинку АДРЕСА_2, в якій мешкає позивач.
18.12.2001 року ПКВП «Легенда» продало спірну квартиру, наряду з іншими, фізичній особі - ОСОБА_2, а останній, 25.04.2003 року, подарував її ОСОБА_3.
Вирішивши спір суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про визнання недійсними угод, які були укладені відносно спірної квартири з порушенням норм матеріального закону та повернув сторони у первісний стан.
Суд першої інстанції правильно вирішив спір на підставі доказів, які є у справі і норм ЦК України, 1963 року (стхт.48,59), оскільки правовідносини сторін, виникли у період дії норм цього Кодексу, та ст.8 п.9 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.2 Положення про порядок передачі до комунальної власності загальнодержавного житлового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 06.11.1995 року № 891.
Доводи у скарзі про те, що ВАТ «Кисеньмаш» не заперечує проти передачі спірної кімнати у власність наймача - позивача ОСОБА_5, шляхом переводу прав і обов'язків покупця за договором купївлі-продажу, з укладенням між ВАТ «Кисеньмаш» та ПВКП «Легенда» , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки норма закону - ст.114 ЦК України, 1963 року, який діяв на момент правовідносин, які виникли між сторонами, на дані правовідносини не розповсюджується.
Ця норма закону стосується продажу частки спільної власності сторонній особі та права решти учасників спільної часткової власності, які мають право привілейованої купівлі частки, що продається, та ніякого відношення, до позивача, який є наймачем, а не власником частки спільної власності з ВАТ «Кисеньмаш», немає.
Рішення суду є законним, обгрунтованим та справедливим, і правові підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308. 312 ч.1, 313,314,315, 317,319 ЦПК України, коллегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кисеньмаш» відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.