УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0413/8696/12 22-ц/774/598/К/13
Справа № 0413/ 8696/2012 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/598/К/13 суддя Кулігіна Т.Д.
Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.
РІШЕННЯ
Іменем України
26 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Зубакової В.П., Грищенко Н.М.
при секретарі - Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі відповідно цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 18 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
Представник ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Некрасова Катерина Олександрівна.
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 02.03.2011 року йому первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50% з них 35% по радикулопатії, і 15% по ХОЗЛ та встановлено третю групу інвалідності з 28 лютого 2011 року по 01 березня 2012 року. При повторному переогляді висновком МСЕК від 19.03.2012 року відсоток втрати професійної працездатності становив 50 %.
Вважає, що у зв'язку з отриманими професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, і просив стягнути на свою користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» 140 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 18 січня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ПАТ «Кривбасзалізрудком» 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та судовий збір на користь держави у розмірі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не взято до уваги, що 30.12.1998 року між Криворізьким державним залізорудним комбінатом (нині ПАТ «Кривбасзалізрудком») та ВАТ «Центральний ГЗК» було укладено договір оренди державного майна № 1280-14/98, відповідно до умов якого Криворізький державний залізорудний комбінат передав в термінове платне використання цілісний майновий комплекс шахти ім. Орджонікідзе, у зв'язку з чим ПАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем по справі, оскільки правонаступником ш. Ім. Орджонікідзе є ПАТ «Центральний ГЗК».
Розмір стягнутої шкоди значно завищений та не відповідає засадам розумності та справедливості відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Суд не обґрунтовано дійшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров'я без призначення відповідної медичної експертизи.
Судом першої інстанції не враховано, що робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка. При укладанні трудового договору відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, а тому не може нести відповідальність у вигляді моральної шкоди із- за цієї підстави, що суд не взяв до уваги.
Судом не взято до уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював з 11.09.1995 року по 18.03.1996 року підземним гірником, з 18.03.1996 року по 31.12.1998 року - підземним кріпильником на дільниці ш. Орджонікідзе В.О. «Кривбасруда» з 01.01.1999 року по 01.11.2001 року підземним кріпильником на дільниці № 1,з 01.11.2001 року по 19.05.2004 року - слюсарем по ремонту устаткування, з 19.05.2004 року підземним кріпильником на добувній дільниці №1 шахти ім.. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК». 10.03.2011 року позивача звільнено за станом здоров'я на підставі п.2 ст. 40 КЗпПУ (а.с. 7-10).
Висновком МСЕК від 02.03.2011 року позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50% з яких: 35% по радикулопатії, 15% по ХОЗЛ, та третя група інвалідності з 28 лютого 2011 року до 01 березня 2012 року. При повторному переогляді висновком 19.03.2012 року процент втрати професійної працездатності становив 50 % (а.с. 18-19).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання №2 від 02 лютого 2011 року (а.с. 13-16) причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 15 років 4 місяців в умовах важкої фізичної праці та концентрації пилу в повітрі робочої зони вище гранично допустимої, які виникли в результаті порушення керівництвом шахти ім.. Орджонікідзе ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Центральний ГЗК», на яких працював позивач, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги, щодо ненадання позивачем висновків медичних установ про заподіяння йому моральних страждань не ґрунтуються на законі та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Доводи апеляційної скарги, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем по справі, оскільки правонаступником ш. Ім. Орджонікідзе є ПАТ «Центральний ГЗК», спростовуються матеріалами справи та пояснення самого представника, відповідно до яких, між Криворізьким державним залізорудним комбінатом (нині ПАТ «Кривбасзалізрудком») та ВАТ «Центральний ГЗК» договір оренди державного майна було укладено 30.12.1998 року. а позивач працював з 11.09.1995 року по 18.03.1996 року та з 18.03.1996 року по 31.12.1998 року на шахті ім. Орджонікідзе ВО «Кривбасруда» нині ПАТ «Кривбасзалізрудком», тобто до укладання між сторонами договору оренди державного майна.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що загальний трудовий стаж позивача у шкідливих умовах праці становить 15 років 4 місяці, з яких лише три роки та три місяці він працював на шахті ім.. Орджонікідзе ВО «Кривбасруда» у теперішній час ПАТ «Кривбасзалізрудком», що також не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Доводи представника відповідача про те, що судом не взято до уваги пропущення позивачем тримісячного строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необґрунтований та значно завищений відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та не обґрунтувано встановив розмір моральної шкоди в сумі 25 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, їх інтенсивність і довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також з урахуванням трудового стажу позивача на структурних підрозділах відповідача правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», який становить три роки і три місяці, як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 25 000 гривень до 3 000 гривень
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 січня 2013 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 25 000 гривень до 3 000 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/