ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.12.12 р. Справа № 5006/49/9/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бойко І.А., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефект», м.Донецьк, ЄДРПОУ 22016013,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 5 140,73 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Резниченко Е.В.- за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ефект», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область, про стягнення 5 140,73 грн., у тому числі 2 942,76 грн. суми основного боргу, 432,31 грн. пені, 1 765,66 грн. штрафу за договором.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №2928 від 06.10.2011р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору поставки №2928 від 06.10.2011р., видаткової накладної №АМ-2078 від 07.10.2011р. до договору, претензії №013/044 від 14.02.2012р., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ №58688, розрахунок нарахування суми пені, а також у підтвердження направлення копії позовної заяви з додатками оригінал фіскального чеку та опису вкладення з відбитком штампу поштового відділення датований 21.11.2012р.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 612, 623, 624, 625 Господарського кодексу України, ст.ст. 61, 64, 65 Господарського процесуального кодексу України.

25.12.2012р. представником Позивача надано клопотання №б/н від 25.12.2012р. про відмову від позовних вимог в частині нарахування пені.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України означене клопотання прийняте судом як зменшення позовних вимог та справа розглядається з урахуванням вказаного.

Представник Позивача в судовому засіданні 25.12.2012р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог в частині нарахування пені.

Відповідач, про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 29.11.2012р., 11.12.2012р. належним чином був повідомлений, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

06.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефект» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №2928 строком дії у відповідності до п.10.1 даної угоди по теперішній час.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачання товару здійснюється транспортом Постачальника. Сторони приймають умови: EXW правил Інкотермс 2000 - у випадку самовивозу товару, DDU правил Інкотермс 2000 - у випадку доставки товару транспортом Постачальника. Ціна на кожну партію продукції встановлюється згідно договірних цін, діючих на момент оплати (при попередній оплаті), або на момент отримання продукції при оплаті з відстрочкою платежу.

Розділом 4, п. 4.1 наведеного договору визначені умови оплати товару, відповідно до яких грошові кошти за поставлений товар перераховуються у національній валюті України на банківський рахунок Донецької філії ТОВ «Ефект» «Алкомир» протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після підписання накладних Покупцем.

Приймаючи до уваги дату поставки товару за визначеною Позивачем спірною накладною №АМ-2078 від 07.10.2011р. та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 2 942,76 грн. повинен бути здійснений - не пізніше 21.10.2011р.

Позивач передав продукцію Відповідачу на загальну суму 2 942,76 грн. відповідно до видаткової накладної №АМ-2078 від 07.10.2011р. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача скріпленим печаткою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на даному документі.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Матеріали справи містять претензію №013/044 від 14.02.2012р., відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Ефект» повідомляє Відповідача про наявність заборгованості у розмірі 2 942,76 грн. та нарахування штрафу у розмірі 60% від суми боргу, а саме 1 765, 66 грн., означене нарахування відбулося у зв'язку з тим, що п. 7.3 Договору, передбачено нарахування штрафу у разі несплати боргу у період більш ніж 30 календарних днів.

Відповідач з означеною претензією був ознайомлений, про що свідчить підпис Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та визнав суму заборгованості у повному обсязі.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується передати товар в асортименті, кількості та за ціною визначеною у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, а Відповідач (Покупець) зобов'язується прийняти цей товар та оплатити за нього грошову суму (ціну) на умовах цього договору.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Виходячи з наведених норм та обставин, приймаючи до уваги пояснення Позивача, а також відсутність заперечень з цього приводу з боку Відповідача, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №2928 від 06.10.2011р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 2 942,76 грн. у встановлені договором строки та на день винесення рішення не виконано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 2 942,76 грн.

Одночасно, на підставі п.7.4 договору Позивачем нарахован та заявлен до стягнення штраф у розмірі 60%, що дорівнює у грошовому еквіваленті 1 765,66 грн.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 Цивільного кодексу України).

Перевіривши арифметичний розрахунок нарахованого штрафу, суд дійшов висновку про його задоволення у сумі 1 765,66 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 664, 692, 712, Цивільного кодексу України, ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України, ст.9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 ввід 24.05.1995р., Постанова Верховного суду України №3-132гс11 від 12.12.2011р.суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ефект", м.Донецьк, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область, про стягнення 2 942,76 грн. суми основного боргу, штрафу у розмірі 1 765,66 грн., що разом становить 4 708,42 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ефект" (83004, м.Донецьк, вул.Собінова, 2-б, ЄДРПОУ 22016013, п/26008058076000 у ДОД ПАО «Райфайзен Банк Аваль», МФО 335076) 2 942,76 грн. суми основного боргу, штрафу у розмірі 1 765,66 грн., що разом становить 4 708,42 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 474,15 грн.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Бойко І.А.