УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 0101/4562/2012 Головуючий суду першої інстанції:Гордєйчик Т.Ф.
№ провадження: 22-ц/190/1165/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
"27" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сокола В.С.,
Суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.,
При секретарі:Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АРК від 30 листопада 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
13 серпня 2012 року ОСОБА_6, посилаючись на статті 72, 168 ЖК України, 391, 835 ЦК України, звернувся до суду із вище зазначеним позовом (а.с.3, 13), просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування АДРЕСА_1 та розірвати договір найму вказаного житлового приміщення. Вказав, що спірна квартира є його власністю згідно укладеного між ним та ОСОБА_8 договору купівлі -продажу від 09 березня 2010 року, з моменту покупки вказаної квартири відповідачка в ній не з'являється, комунальні послуги не сплачує.
Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 30 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує на неврахування судом його права власності, висновків рішень Алуштинського міського суду від 16 березня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 листопада 2012 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.
Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 09 березня 2012 року ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_6 придбав АДРЕСА_1 (а.с.5).
Згідно довідки КП Житлово-експлуатаційна ділянка №2 №2059 від 30 липня 2009 року за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с.4). Згідно довідки КП Житлово-експлуатаційна ділянка №2 № 4096 від 07 грудня 2011 року у спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_7 (а.с.53).
Рішенням Апеляційного суду АРК від 27 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 вересня 2012 року, за ОСОБА_7 визнано право власності на /12 частку АДРЕСА_1.
Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 21 вересня 2012 року зобов'язано ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_7 в користуванні АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_8 передати ОСОБА_7 ключі від вхідних дверей вказаної квартири. Вселено ОСОБА_7 до спірної квартири.
Відповідно до статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).
Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_7 визнано право власності на /12 частку АДРЕСА_1, тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та щодо розірвання договору найму житлового приміщення, спору між сторонами по витратам на утримання квартири та оплаті послуг не має, правових підстав розірвання договору не надано.
Доводи щодо неврахування висновків рішень Алуштинського міського суду від 16 березня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 листопада 2012 року не являються підставою для задоволення скарги, оскільки даними рішеннями не вирішено права відповідачки, як власника Ѕ частки спірної квартири.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи скарги необґрунтованими з огляду на вище зазначене, апелянти в порядку статей 27, 60 ЦПК України не надали належних доказів на спростування оскаржуваних висновків суду, тому в порядку статті 308 ЦПК України колегія суддів рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду АРК від 30 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: