ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
16 листопада 2006 р. | № 15/382 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Личаківського районного центру зайнятості м. Львова, м. Львів (далі –Центр зайнятості)
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006
зі справи № 15/382
за позовом Центру зайнятості
до Національного банку України, м. Київ
про стягнення 881, 05 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства (далі –КАС України) до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб’єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України “Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Преамбулою Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 № 803-XII (далі –Закон № 803) визначено, що в умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Відповідно до статті 18 Закону № 803 для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.
Статтею 7 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом № 803 належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.
Згідно з статтею 19 Закону № 803 державна служба зайнятості, зокрема, організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.
Відповідно до частини другої статті 24 цього Закону професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пункт 4 статті 26 Закону № 803 встановлює умови, за яких витрати на підвищення кваліфікації або професійну перепідготовку працівника проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких його вивільнено.
Статтею 34 цього Закону визначено, що контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється Радами народних депутатів, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об’єднаннями.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України до відносин з загальнообов’язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.
Водночас абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Отже, в даному випадку позивач виступає саме як суб’єкт владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, а спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Таку ж правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Керуючись наведеними нормами КАС України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Личаківського районного центру зайнятості м. Львова на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 з матеріалами справи № 15/382 передати до Вищого адміністративного суду України.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов