У Х В А Л А

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянула в судовому засіданні 21 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2012 року щодо ОСОБА_1

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

В апеляційному порядку постанова місцевого суду не переглядалась.

Судом встановлено, що в денний час 26 березня 2012 року ОСОБА_1 перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_1, знайшов паперовий згорток із наркотичною сировиною - марихуаною, привласнив її, заховавши в свій одяг з метою особистого вживання без мети збуту та час від часу вживав її шляхом куріння.

Цього ж дня, приблизно о 13 год. 30 хв., ОСОБА_1 направився до лісопосадки поряд із залізничним полотном в районі вул. Довженка в м. Тернополі, де був затриманий працівниками ЛВ на ст. Тернопіль. Під час проведення особистого огляду ОСОБА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено паперовий згорток в якому знаходився наркотичний засіб - канабіс (марихуана), загальною масою в перерахунку на суху речовину 7,2505 г.

У касаційній скарзі прокурор просить постанову суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. На його думку, ОСОБА_1 не страждав на наркоманію, лікування не потребував, у зв'язку з чим не може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Також прокурор зазначає, що суд звільняючи ОСОБА_1 від покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України неправильно застосував кримінальний закон, оскільки, зазначений злочин ОСОБА_1 вчинив під час іспитового строку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, з урахуванням пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення і досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінальної справи, кваліфікував злочинні дії підсудного за ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

За роз'ясненнями п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» при вирішенні цього питання суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені нормами КК України. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, до початку розгляду справи захисник ОСОБА_2 заявила клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_1 добровільно звернувся до лікувального закладу та пройшов курс лікування від наркоманії (а.с. 151).

В підтвердження цього, в матеріалах справи наявна довідка з Тернопільського обласного наркологічного диспансеру від 30 травня 2012 року де зазначено, що ОСОБА_1 11 квітня 2012 року звернувся до зазначеної установи з метою пройти лікування від канабіноїдної залежності. Згідно довідки головного лікаря Тернопільського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_1 дійсно пройшов курс стаціонарного лікування в блоці інтенсивної терапії диспансеру з 11 квітня по 28 квітня 2012 року з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів» (а.с. 149-150).

Засуджений добровільно пройшов лікування від наркоманії до закінчення судового слідства. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України на підставі

ч. 4 ст. 309 цього Кодексу.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у справі не допущено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді:

_________________ ________________ _________________

А.В. Суржок Т.І. Франтовська І.Г. Тельнікова