ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
19 жовтня 2006 р. |
№ 2-2/2805-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Добролюбової Т.В. |
|
суддів : |
Дроботова Т.Б., Продаєвич Л.В. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" |
|
на постанову |
від 06.06.2006 |
|
Севастопольського апеляційного |
господарського суду |
|
за позовом |
Прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради |
|
до |
Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" |
|
про |
повернення земельної ділянки |
в судовому засіданні взяли участь представники :
|
від прокуратури: |
Савицька О.В. посвідчення від 20.07.2005 року № 231 |
|
від позивача 1: |
не з'явились -про час і місце судового засідання повідомленні своєчасно та належним чином; |
|
від позивача 2: |
не з'явились -про час і місце судового засідання повідомленні своєчасно та належним чином; |
|
від відповідача: |
Гурепка М.В. за довіреністю від 19.06.2006 року |
Справа призначалася до розгляду на 12 жовтня 2006 року та ухвалою від цієї дати відкладалось слухання на 19 жовтня 2006 року.
У грудні 2005 року прокурор міста Сімферополь звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" про повернення земельної ділянки площею 0, 0396 га, розташованої в м. Сімферополі по проспекту Кирова, 18. Позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що всупереч приписам статей 125, 126 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладена між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парус", додаткова угода від 12.07.2002 № 24 про продовження строку дії договору від 31.08.99 оренди спірної земельної ділянки, не пройшла державної реєстрації, а тому відповідач без правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2006, ухваленим суддею Толпіго В.І. у позові відмовлено. Судом встановлено, що реєстрація договору оренди спірної земельної ділянки зі змінами внесеними додатковою угодою від 21.08.2002 здійснена 23.09.2005. Тому, з врахуванням пункту 2.1 додаткової угоди від 21.08.2002, строк дії договору потрібно рахувати до 23.09.2008.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006, прийнятою колегією суддів у складі: Видашенко Т.С. - головуючого, Антонова І.В., Котлярової О.Л, рішення скасовано, а позов задоволено. Апеляційний суд зазначив, що заявлений позов про повернення земельної ділянки є обґрунтованим, оскільки орендар не виконав пункт 4.5.1 договору, а саме не зареєстрував договір в 10 - денний термін. Крім того, додаткова угода укладена не з власником землі в особі Сімферопольської міської ради, а з її виконавчим комітетом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Парус" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду, в якій просить скасувати постанову та залишити без змін рішення суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що апеляційний суд, на його думку неправильно застосував приписи Закону України "Про оренду землі", Земельний кодекс України та Господарський кодекс України і помилково не застосував Закон України "Про власність" та Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, договір оренди спірної земельної ділянки від 31.08.99 та додаткова угода до нього від 21.08.2002 не визнані недійсними в установленому порядку, а тому є чинними.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, думку прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке:
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між виконкомом Сімферопольської міської ради та ЗАТ «Парус»у виконання рішення 7 сесії Сімферопольської міської ради 23 скликання № 101 від 15.07.1999р. був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0396 га, що знаходиться в м. Сімферополі по пр. Кирова 18.
Договір був укладений строком на три роки, початок дії встановлено з дня нотаріального посвідчення, державна реєстрація договору є обов'язковою і повинна бути здійснена в 10 денний термін з дня його нотаріального посвідчення. Договір нотаріально посвідчений 31.08.1999р., отже діяв по 31.08.2002р. 12.07.2002р 3 сесія 24 скликання Сімферопольської міської ради прийняла рішення № 24 «Про затвердженні рішень виконавчого комітету міської ради з питань землекористування, прийнятих в міжсесійний період із 23.03.01р. по 22.02.02р. в м. Сімферополі та надання, передачі юридичним і фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок в постійне користування, оренду», згідно якому затвердила рішення виконавчого комітету міської ради від 22.02.2002р. № 145 «Про продовження ЗАТ «Парус»права короткострокової оренди строком на 3 роки земельної ділянки площею 0,0396га по пр. Кирова 18 під існуюче літнє кафе.
21 серпня 2002 року між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради і закритим акціонерним товариством «Парус»укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди, пунктом 2.1., якою передбачена обов'язкова державна реєстрація даного договору.
Пунктом 4.5.1 договору оренди земельної ділянки до числа обов'язків орендаря відноситься реєстрація цього договору в 10 -денний термін державної реєстрації договорів оренди.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація договору оренди землі із змінами, внесеними додатковою угодою від 21.08.2002р. здійснена 23.09.2005р., отже з урахуванням умов додаткової угоди від 21.08.2002р. строк дії договору слід рахувати до 23.09.2008р.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і постановляючи про задоволення позову апеляційний суд послався на те, що орендарем не виконано всі істотні умови договору оренди зокрема не здійснено його державну реєстрацію.
Проте з наведеними мотивами погодитись не можна, оскільки висновки суду першої інстанції і апеляційного суду зроблені без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи.
Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії.
Як вбачається з рішення та постанови у справі, суди не дослідили та не встановили обставин прийняття Сімферопольською міською радою рішення про укладання та продовження дії договору оренди спірної земельної ділянки.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Судами попередніх інстанцій не встановлено у якій власності перебуває спірна земельна ділянка, а відтак не з'ясували хто саме має право надавати її в оренду.
Крім того, прокурором міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради, Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради заявлено у даній справі позов про зобов'язання позивача звільнити спірну земельну ділянку у придатному для використання стані.
Стаття 321 ЦК України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Аналогічні положення містяться у ст.ст. 2, 48, 55 Закону України “Про власність”.
З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків примусового відчуження об'єктів власності з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що на спірній земельній ділянці за адресою: м. Сімферополі по проспекту Кирова, 18, розташована нежитлова будівля (павільйон-кафе), яка належить відповідачу, на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2005 року у справі № 2-26/9601.
На ці доводи відповідача суди попередніх інстанцій уваги не звернули, обставин, які б спростовували чи підтверджували факт знаходження власності відповідача на спірній земельній ділянці не навели.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 року № 11 з внесеними до нього змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постановлені у справі судові рішення не можна визнати такими, що відповідають зазначеним вимогам і є законними і обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи, судові необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 у справі № 2-2/2805-2006 -скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" -задовольнити частково.
|
Головуючий, суддя Т. Добролюбова Суддя Т. Дроботова Л. Продаєвич |