ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з’явилися, повідомлені належно про час і місце засідання суду

від відповідача: не з’явилися, повідомлені належно про час і місце засідання суду

          Приватним науково –конструкторським підприємством “Ротор-Л” у грудні 2005 року заявлений позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Ливарник” 13800,00 грн. заборгованості, яка виникла  на підставі неналежного виконання останнім  умов договору  від 01.02.2005№ 1/12 на виконання робіт і послуг. Позивач посилався на порушення відповідачем умов договору та приписів статей 526, 599, 610, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2006, ухваленим суддею Петровою В.І., позовні вимоги задоволені. Рішення

вмотивовано тим, що відповідач в порушення приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України не розрахувався з позивачем за фактично надані послуги та виконані роботи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 у складі колегії суддів Науменка І.М. –головуючого, Голяшкіна О.В., Білецької Л.М., перевірене рішення залишено без змін, з тих же підстав.

          Відкрите акціонерне товариство “Ливарник” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову у справі, як ухвалену з порушенням приписів процесуального та матеріального права, в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на невірне застосування судами статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, оскільки суди залишили без уваги доводи відповідача про те, що позивач також не виконав своїх зобов’язань за договором, через  що і оплата здійснена частково. Заявник звертає увагу суду на те, що згідно приписів статті  901 Цивільного кодексу України за договором з надання послуг оплата проводиться за виконані роботи.

Від Приватного науково-конструкторського підприємства “Ротор-Л” відзиву  на касаційну скаргу Вищим господарським судом України не отримано.

Вищий  господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування апеляційним  судом  приписів чинного законодавства,   відзначає  наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій. Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.02.2005 між Відкритим акціонерним товариством “Ливарник” - замовником  та Приватним науково –конструкторським підприємством “Ротор-Л” –виконавцем, укладено договір №1/12 на виконання робіт і послуг. Відповідно до умов договору  виконавець зобов’язується виконати консультативні послуги та надати рекомендації з модернізації ливарного обладнання, а замовник зобов’язується прийняти роботу та розрахуватися за виконані роботи і надані послуги. Пунктом 2.1 розділу 2 спірного договору встановлено, що загальна вартість робіт складає 55 200,00 грн., яка  визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни на виконання робіт. Вартість робіт та послуг, складається  з сум визначених в актах виконаних робіт. Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни розмір щомісячної ціни авторського нагляду становить 4600,00 грн. Крім того, підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. розділу 2 названого договору передбачено, що замовник зобов’язується проводити платежі упродовж  10 банківських днів з моменту оформлення акта здачі - приймання виконаних робіт. Господарськими судами також встановлено, що виконання позивачем зобов’язань за спірним договором підтверджується актами здачі - приймання виконаних робіт та послуг від 28.02.05 на суму 4600,00 грн., від 31.03.05 на суму 4600,00 грн., від 29.04.05 на суму 4600,00 грн., від 31.05.05 на суму 4600,00 грн., від 30.06.05 на суму 4600,00 грн., які підписані сторонами названого договору та є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між замовником та виконавцем. Згідно приписів частини 2  статті 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції  не  відноситься  повторна оцінка доказів  та  встановлення  обставин  відхилених  господарським  судом  при  розгляді спору.   Приписами статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. З матеріалів справи вбачається, що на підставі підписаних актів здачі - приймання виконаних робіт, позивачем виставлялись рахунки до сплати на загальну суму 23 000,00 грн.  При цьому, судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору, відповідач здійснив зобов’язання з оплати вартості отриманих послуг частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача лише 9200,00 грн., що підтверджується  платіжними дорученнями від 24.03.2005 №93 та  від 20.07.2005  №178. Отже, заборгованість відповідача за спірним договором за надані роботи і послуги складає 13800,00 грн.. Крім цього, суди встановили відсутність мотивованих заперечень до виконаних робіт з боку замовника, визнали їх прийнятими, оскільки вказані акти здачі-приймання виконаних робіт підписані відповідачем, що  свідчить про повне виконання взаємних зобов’язань за договором. Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться Згідно з частиною 1 статті 530 названого кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та  процесуального права  не вбачається, тому переглянута постанова відповідає  чинному законодавству України та обставинам справи, а доводи касаційної скарги визнаються  непереконливими.

З  урахуванням  викладеного, керуючись статтями  1115, 1117,  1118,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

                                        П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського  апеляційного господарського суду від 31.05.2006  у справі №18/13  залишити без  змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Ливарник” залишити  без  задоволення.

Головуючий                                                                 Т. Добролюбова   

         Судді                                                                             Т.Гоголь

                                                                                                   Т.Дроботова