ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

02 листопада 2006 р.

№ 36/13

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –судді

Першикова Є.В.,

суддів :

Савенко Г.В., Ходаківської І.П.

перевіривши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко”

на  постанову

Київського апеляційного господарського суду від  27.04.2006 року

у справі

№ 36/13 господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко”

до 3-тя особа

1.Київської обласної державної адміністрації 2.Броварської районної державної адміністрації 3.Товариства з обмеженою відповідальністю “Трудар ЛПБ і К” Броварська районна рада народних депутатів

про	визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

за участю представників сторін:

позивача: Ложечник Ю.О. дов. № 26/04/06 від 26.04.2006р.

Лихогуб О.В. дов. № 13/04/06 від 13.04.2006р.

Юзефович А.О. дов. від 22.05.2006р.

відповідача 1: не з’явився

відповідача 2: Риженко А.М. дов. № 382/07-11 від 19.07.2006р.

відповідача 3: Перевозник П.М. дов. від 30.10.2006р.

третьої особи : не з’явився.

За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 02.11.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 10.08.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України  у складі: головуючого судді Ходаківської І.П., суддів: Савенко Г.В., Самусенко С.С., прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко”. Розгляд призначено на 02.11.2006 року.

В зв’язку з виходом з відпустки судді Першикова Є.В.,  справа розглядалась 02.11.2006 року колегією суддів, що працює у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., (розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від  01.11.2006 року).

До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 02.11.06 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко” надійшло усне клопотання про фіксацію судового процесу у даній справі технічними засобами. Аналогічне письмове клопотання Товариства б/н від 02.11.06, мотивоване п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 44 Господарського процесуального кодексу України, наявне в матеріалах справи.

Колегією суддів Вищого господарського суду вказане клопотання відхилено, оскільки відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, при цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, враховується, що у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Фіксацію всіх заяв і клопотань учасників судового процесу та їх оцінку буде здійснено у судовому рішенні колегії суддів Вищого господарського суду України.

31.10.2006 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко” подано  клопотання б/н від 30.10.2006 р., щодо оцінки нових доказів у справі, які не були оцінені під час розгляду даної справи апеляційною інстанцією, а саме, відповіді обласної ради вих. № 1-787/9 від 21.07.2006 р.(супровідний лист МВС України в Київській області, УБОЗу вих. 23/2633 від 21.07.2006р.) та облдержадміністрації вих. № 11-24-13152 від 31.05.2006 р.(супровідний лист МВС України в Київській області, УБОЗу вих.№ 23/2361 від 30.06.2006 р.).

Колегією суддів Вищого господарського суду вказане клопотання відхилено, оскільки касаційна інстанція не наділена повноваженнями збирати нові докази або додатково їх перевіряти та оцінювати.

До господарського суду м.Києва 01.12.2005 року  Товариство з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко” звернулося із позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного 19.11.2004р. між Броварською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудар ДПБ і К».

Рішенням господарського суду м.Києва від 01.03.2006 року в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко” відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко” належними засобами доказування не доведено суду порушення його прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення договору купівлі - продажу від 19.11.2004 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 року вказане рішення господарського суду від 01.03.2006 року залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко” звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова є необгрунтованою та прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, тому просить її скасувати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко”  на постанову Київського апеляційного господарського суду та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування норм процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 19 листопада 2004 року між Броварською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудар ЛПБ і Ко" був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 29, 9099 га. під розміщення фізкультурно - оздоровчого комплексу на території Княжицької сільської ради за межами населеного пункту.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений сторонами відповідно до розпорядження голови Броварської районної державної адміністрації № 605 від 18.11.04.

За твердженням скаржника, Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко”,  оспорюваний договір порушує його права та  є таким, що не відповідає вимогам та нормам чинного цивільного законодавства. В обгрунтування  позивач посилається на наявність у нього права землекористувача земельною ділянкою площею 1,5 га, яка увійшла до загальної площі земельної ділянки  Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудар ДПБ і К» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 29, 9099 га. від 19.11.2004 р. Ці права випливають з Державного акту на право постійного користування землею.

Згідно ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказані доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки скаржником не було надано суду оригінал або дублікат Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 00192 від 16.06.1999 р., а надані скаржником витяг з Книги державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею та лист Броварського районного відділу земельних ресурсів № 194 від 24.03.2006 з додатком плану схемою земельної ділянки площею 1,5 га, за відсутності оригіналу  чи дублікату Державного акту про право постійного користування землею, не можуть бути підтвердженням того, що саме скаржник є належним користувачем земельної ділянки площею 1,5 га.

Судова колегія також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що документи подані позивачем, а саме: план земельної ділянки ТОВ “Трудар ЛПБ і Ко”; викопіровка з формування території сільської ради; викопіровка формування території сільської ради та експлікації земель, не можуть слугувати доказами того, що земельна ділянка, користувачем якої є позивач, увійшла до складу земельної ділянки площею 29, 9099 га,  оскільки,  наведені документи свідчать, що ТОВ "Трудар ЛПБ і Ко" погоджено проект відведення земельної ділянки під будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу на території Княжицької сільської ради. Отже, вищезазначене констатує, що  земельна ділянка відведена саме ТОВ "Трудар ЛПБ і Ко".

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що скаржником у даній справі  не доведено, що укладанням оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.11.2004 р. були порушені його права та охоронювані законом інтереси та що оспорюваний договір укладено з порушенням чинного законодавства.

Ознайомившись з листами (копії яких містяться у матеріалах справи), УБОЗ ГУ МВС України в Київській області від 07.04.2006 р. № 23/К-44 та Державного комітету земельних ресурсів від 20.02.2003 р. № 14-23-7/984, судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно та обгрунтовано зазначено, що вказані листи не є належними доказами у справі, оскільки вищевказані листи є відповідями на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко” та начальника Київського обласного управління земельних ресурсів, які  не звільняють скаржника від доказування обставин, які мають істотне значення для розгляду справи.

Судова колегія також зауважує, що доводи касаційної скарги зводяться до посилання на необхідність вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів скаржника над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її зміни або скасування відсутні.             

Керуючись ст.ст.1115 , 1117 ,1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант і Ко” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 року у справі № 36/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                                      Є.Першиков

Судді                                                                                Г.Савенко

  

                                                                                           І.Ходаківська