Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,

суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Голюги В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 01 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2012 року щодо ОСОБА_5

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 01 березня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, громадянку України, раніше не судиму,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 203-2 КК України на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08 липня 2011 року і справу провадженням закрито.

Речові докази:

· 38 гральних автоматів повернуто власнику ОСОБА_6;

· 16 ключів від грального обладнання повернуто ОСОБА_6;

· грошові купюри в сумі 60 гривень передано в дохід держави;

· ксерокопії документів залишено в матеріалах кримінальної справи.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2012 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалася в тому, що вона, в період з 23 грудня 2010 року по 27 січня 2011 року, в АДРЕСА_1, використовуючи передані їй на підставі договору зберігання від ОСОБА_6 гральні автомати, здійснювала діяльність з організації та проведення грального бізнесу.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій і доведеності вини ОСОБА_5, просить скасувати постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд в зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні питання про повернення гральних автоматів - ОСОБА_6, оскільки вважає, що враховуючи вимоги ст. 81 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), зазначені пристрої були знаряддями злочину та підлягали конфіскації. Крім того, стверджує, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували право власності ОСОБА_6 на них.

Також, прокурор наводить доводи, якими не погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що його ухвала не відповідає вимогам ст. 377 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року).

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила скасувати судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій засудженої за ч. 1 ст. 203-2 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Згідно ч. 1 ст. 330 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) при постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в статті 81 цього Кодексу.

Згідно ст. 78 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 81 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються.

Як вбачається з матеріалів справи, 38 гральних автоматів були визнані речовими доказами по справі (т. 1 а.с. 78).

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що незаконне проведення грального бізнесу ОСОБА_5 здійснювалося саме за допомогою вказаних гральних автоматів, які були передані їй на підставі договору зберігання від 23.12.2010 року, укладеного між обвинуваченою та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 29-30).

Між тим, як вбачається з протоколу судового засідання, судом не було з'ясовано питання щодо того, хто є дійсним власником зазначених гральних автоматів, а з вищезазначеного договору зберігання не вбачається, що право власності на ці предмети належить саме ОСОБА_6, а не іншій особі.

Не з'ясовувалось належним чином і питання з якою метою, крім гральних автоматів, ОСОБА_6 були передані 16 ключів, без яких їх функціонування та використання за призначенням є неможливим.

Зазначені порушені, залишились поза увагою апеляційного суду, який переглядаючи постанову суду в цій частині за апеляцією прокурора, передчасно прийшов до висновку про безпідставність її доводів.

Тому, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення в даній справі в частині вирішення питання речових доказів постановлені з такими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які, відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) слід визнати істотними та у зв'язку з якими, згідно ч. 1 ст. 398 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно витребувати документи, які підтверджують право власності на речові докази, після чого постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394 - 398 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

у х в а л и л а :

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 01 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.

С у д д і:

Литвинов О.М. Швець В.А. Кульбаба В.М.