ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. | № 20/89/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й.
За участю : представника АТ “Наш банк” –Давидова З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Громадської організації “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів”
на рішення господарського суду Запорізької області від 20.04.2006 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 р. по справі № 20/89/06 за позовом Громадської організації “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів” до Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Запоріжжя, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Акціонерне товариство “Наш банк” про стягнення 2459,16 грн., -
В С Т А Н О В И В:
24 лютого 2006 р. позивач –ГО “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів” звернувся до господарського суду з позовом до Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Запоріжжя про стягнення 2459,16 грн., у тому числі 1928, 75 грн. –збитків та 530,41 грн. –витрат від інфляції, у зв”язку із невиконанням рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2003 р. справі №14/337д.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20 квітня 2006 р. справі №20/89/06 /суддя : Гандюкова Л.П./ відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18 серпня 2006 р. по справі №20/89/06 /судді : Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А., Радченко О.П./ рішення господарського суду Запорізької області від 20.04.2006 р. залишено без змін, а апеляційна скарга ГО “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів” без задоволення.
В касаційній скарзі позивач –Громадська організація “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів” просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.04.2006 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 р., посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу третя особа - Акціонерне товариство “Наш банк” просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника АТ “Наш банк”, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2003 р. справі №14/337д частково задоволено позов недержавної громадської організації “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів” до АТ "Наш банк" про розірвання договору і стягнення 1842,35 грн., розірвано договір №377 від 18.01.2002 р. між даною організацією та Акціонерним товариством “Наш банк”, з якого стягнуто на користь позивача суму 1759,75 грн. – завданих збитків, 51 грн. –витрат на державне мито, 118 грн. –витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовлено. На виконання даного рішення 12.12.2003 р. господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ. Постановою від 28.12.2003 р. державний виконавець відділу Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Запоріжжя відкрив виконавче провадження та запропонував відповідачу –АТ “Наш банк” добровільно виконати наказ у строк до 05.01.2004 р.
Також, як вбачається із матеріалів справи, 20.11.2003 р. Правлінням НБ України прийнято постанову №505 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ “Наш банк” (м.Запоріжжя)”, згідно з якою, з 20.11.2003 р. припинено діяльність тимчасового адміністратора АТ “Наш банк”, відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення ініціювати процедуру ліквідації АТ “Наш банк”; призначено ліквідатором АТ “Наш банк” –Волкова О.Ю.
Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 14.01.2004 р. по справі №21/9, підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації АТ “Наш банк” з боку НБУ вимогам Закону України “Про банки і банківську діяльність” та підтверджена відповідність кандидатури ліквідатора Волкова О.Ю.
06.01.2004 р. ВДВС Ленінського РУЮ, відповідно до ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, з посиланням на постанову Правління НБ України №505 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ “Наш банк”(м.Запоріжжя)”. Актом прийому –передачі від 17.02.2004 р. виконавча служба передала ліквідатору АТ “Наш банк” Волкову О.Ю. 89 виконавчих документів щодо стягнення заборгованості на загальну суму 808 712, 27 грн., серед яких №67 вказаний відповідний наказ №14/337д про стягнення суми 1928, 75 грн., стягувачем за яким є позивач.
Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди; 4) наявність вини.
Статтею 11 Закону України “Про державну виконавчу службу” встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Відповідно до ст.86 Закону України “Про виконавче провадження” стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд як першої, так і апеляційної інстанції виходив з того, що постанова ВДВС Ленінського РУЮ від 06.01.2004 р., про закінчення виконавчого провадження, винесена на підставі ст.37 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом. Також даною статтею передбачено, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк;
- відповідно до ст.65 Закону України “Про виконавче провадження” у випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. При направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановленому цим Законом;
- оскільки скарга повинна подаватися на дії (бездіяльність) державного виконавця у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення у конкретній справі, то дана скарга повинна розглядатись в межах цієї справи. Згідно з ч.3 ст. 1212 ГПК України, за результатами скарги виноситься ухвала, але доказів того, що постанова ВДВС Ленінського РУЮ від 06.01.2004 р., про закінчення виконавчого провадження була оскаржена у встановлений строк та у встановленому законом порядку, та скасована судом, у зв’язку із неправомірністю дій органів Державної виконавчої служби, позивачем надано не було. Тобто, дії органу Державної виконавчої служби у спірних правовідносинах не визнані неправомірними;
- отже, ст.ст.37, 85 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 1212 ГПК України, встановлено спеціальний порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, який не був дотриманий позивачем.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, як першої так і апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що позивачем в порушення ст.33 ГПК України не доведено суду, що відповідач допустив порушення законодавства при виконанні наказу суду, і що ці порушення є причиною невиконання до цього часу наказу суду, спричинили зменшення матеріальних благ позивача чи додаткових витрат, а також, є втраченою чи упущеною вигодою.
Також, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат від інфляції в сумі 530, 41 грн., господарські суди попередніх інстанції виходили з того, що відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
- відповідно до Закону Україну "Про державну виконавчу службу" та Закону України "Про виконавче провадження" державна виконавча служба не є боржником відносно стягувача за виконавчим провадженням грошових зобов'язань;
- позивачем не доведено, що шкода в зазначеному ним розмірі, є саме безпосереднім наслідком дій Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Запоріжжя;
- отже, нарахування ГО “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів” суми 530,41 грн. витрат від інфляції є безпідставним.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але в порушення вищезазначеної норми, позивач - ГО “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів”, не надав суду належні докази в підтвердження своїх вимог, а саме: доказів незаконності дій відповідача у спірних правовідносинах та причинний зв"язок між заявленою до стягнення сумою шкоди та діями Державної виконавчої служби.
За таких обставин, господарські суди як першої так апеляційної інстанції перевіривши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, прийшли до обґрунтованого висновку, що вимоги Громадської організації “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів” до Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Запоріжжя про стягнення 2459,16 грн., у тому числі 1928, 75 грн. –збитків та 530,41 грн. –витрат від інфляції, у зв’язку із невиконанням рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2003 р. справі №14/337д, є необґрунтованими, а отже, не підлягають задоволенню.
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.04.2006 р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 р. по справі № 20/89/06 постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Громадської організації “Запорізька спілка захисту прав страхувальників, вкладників та власників цінних паперів” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.04.2006 р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 р. по справі № 20/89/06 залишити без змін.
Головуючий - Б.М. Поляков
Судді- Н.Г. Ткаченко
Л.Й.Катеринчук