Провадження № 22-ц/790/39/13 Головуючий 1 інст. -Скотар А.Ю.

Справа №2027/2916/12 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа -управління служб у справах дітей Департаменту праці та с соціальної політики Харківської міської ради про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, в обґрунтування якого зазначило, що 03.05.2007 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 119 (далі Договір), за яким остання отримала кредит в розмірі 123700 доларів СІЛА строком до 03.05.2022 під 12,5% річних для придбання квартири АДРЕСА_1. В разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти згідно п. 3.2.8. на залишок простроченої заборгованості нараховуються виходячи з 13,5% річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Договором між сторонами 03.05.2007 укладено Договір іпотеки № 94, предметом якого є зазначена вище квартира, що належить на праві власності ОСОБА_1 і її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в інтересах яких виступала перша.

Окрім того, зобов'язання ОСОБА_1 забезпечено порукою ОСОБА_4 згідно договору поруки № 1 від 03.05.2007.

Відповідачі не виконують своїх зобов'язань за Договором через що станом на 01.02.2012 загальна заборгованість сягнула 142302,55 доларів США та пені - 117797,55 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту становить 22961,84 долари США, поточна заборгованість по кредиту - 85172,00 доларів США, прострочена заборгованість по процентах становить 33004,59 доларів США, поточна заборгованість по процентах - 1164,12 долари США, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 117797,55 грн.

Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 загальну заборгованість, в рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позову та просив винести заочне рішення.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи сповіщались у встановленому законом порядку.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, і ОСОБА_4, на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» загальну заборгованість за кредитним договором № 119 від 03.05.2007 в розмірі 142302 (сто сорок дві тисячі триста два) долари 55 центів США та 117797 (сто сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто сім) гривень 55 копійок.

В рахунок погашення зазначеної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3,. з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» державне мито по 850 грн. з кожного та з кожного по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд безпідставно не узяв до уваги, що прострочення платежів за укладеним кредитним договором було допущено нею з поважних причин, оскільки вона знаходилася у відпустці по вагітності і пологам. Крім того, судом не враховано, що співвласниками квартири, яка знаходилася в іпотеці є двоє неповнолітніх дітей, та що питання щодо виселення малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який має право на користування спірною квартирою не вирішувався. В порушення вимог ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк змінив розмір процентів, а суд не визнав цього порушення.

Крім того, вимогу банку про усунення порушення від 29.09.2009 року 32812 вона не отримувала, а цим обставинам судом оцінки не дано.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10, 11, 27, 57, 60, 64 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530, 536, 541, 546, 549, 554, 1054 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. За ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч. З ст. 109 ЖК України стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин.

Між ОСОБА_1 і Банком 03.05.2007 укладений кредитний договір № 119 на суму 123700,00 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1. Договір купівлі- продажу квартири від 28.03.2007 укладений ОСОБА_1 від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3, за згодою батька ОСОБА_4 з відкладальною умовою щодо сплати вартості квартири. Згідно п. 3.1. договору купівлі-продажу продаж майна вчинено за 722150,00 грн., з яких 90900,00 грн. покупці передають продавцю перед підписанням договору, а решту 631250,00 грн. - зобов'язуються передати до 17:00 години 07.04.2007 (а.с. 16-18, 29, 34-37).

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1.1 Договору Банк відкрив позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_1 та надав останньому кредитні кошти у сумі 123700,00 доларів США, що підтверджено заявою на видачу готівки № 46_17 від 03.05.2007. В свою чергу ОСОБА_1 згідно вимог п.п. 3.3.1, 3.3.3 кредитного договору зобов'язалась сплачувати заборгованість за кредитом, проценти" за користування кредитом щомісячно, виходячи з 12,5% річних, а у разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом - проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п. 3.2.8 кредитного договору, тобто 13,5% річних, а крім того сплачувати пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення (а.с. 16-18, 19,).

Свої зобов'язання позивач виконав в обумовлений термін, проте ОСОБА_1 взяті зобов'язання не виконала, в зв'язку з чим станом на 25.12.2009 заборгованість за кредитним договором склала: прострочена заборгованість по кредиту - 5761,84 доларів СІЛА, поточна заборгованість по кредиту - 102272,00 доларів США, заборгованість по прострочених процентах - 4535,57 доларів США, заборгованість по поточних процентах - 929,57 доларів США, пеня за прострочення кредиту - 7065,72 грн., пеня по прострочених процентах - 6285,92 грн., підтвердженням чого є розрахунок заборгованості (а.с. 13-15).

Станом на 01.02.2012 загальна заборгованість становить 142302,55 доларів США та пені - 117797,55 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту становить 22961,84 долари США, поточна заборгованість по кредиту - 85172,00 доларів США, прострочена заборгованість по процентах становить 33004,59 доларів США, поточна заборгованість по процентах - 1164,12 долари США, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 117797,55 грн., що знайшло своє відображення в уточненому позові . Станом на 03.02.2012 заборгованість сягнула 142377,67 доларів США та 118164,47 грн., що зазначено в претензії на ім'я відповідачів (а.с. 134-135, 139-140).

Право Банку достроково вимагати погашення всієї суми кредиту витікає з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в якій зазначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

У відповідності до п. 5.3 Договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом нараховується пеня.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 03.05.2007 між Банком та ОСОБА_1, яка діяла від себе особисто та від імені своїх малолітніх дітей, укладений договір іпотеки № 94, за умовами п. 2.1 якого та п. 2.1 кредитного договору у забезпечення зобов'язань позичальника Банку в іпотеку передано нерухоме майно - чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві власності, що підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 20-22, 26, ЗО, 32-33).

На укладання договору іпотеки від імені малолітніх дітей надана згода органом опіки та піклування, зокрема рішенням виконавчого комітету Червонозаводської районної в м. Харкові ради від 13.04.2007 за № 232 та чоловіком іпотекодавця - ОСОБА_4 (а.с. 24, 29).

Пунктом 3.2.7 Договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань передбачених договором, відшкодування заборгованості за ним здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно п.п. 3.1.6, 3.1.7 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель/банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової чи неодноразових прострочень позичальником сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту, або порушення інших умов кредитного договору. За рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд, переважно перед іншими кредиторами. Це право позивача також витікає з вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 589, 590, 591 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 7, 11, 18, 33, 35, 39-41 Закону України «Про іпотеку».

У забезпечення кредитного договору Банком також укладено з ОСОБА_4 договір поруки № 31 від 03.05.2007, згідно з п.п. 1.2, 1.3 якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором по кредитному договору та відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об'ємі, що і позичальник, тобто в повному обсязі (а.с. 38-40).

Суд визнав що не є слушною заява ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху через невиконання позивачем вимог п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо направлення вимоги про здійснення внесків, строк сплати яких не настав. Матеріали справи містять претензії (вимоги) на адресу відповідачів датовані ще 30.09.2009 про сплату заборгованості за Договором (а.с. 42-44).

Судом першої інстанції встановлено, що загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки складає 142 302 долари 55 центів США та 117 797, 55 грн., початкова ціна предмета іпотеки для його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів складає 661 500 грн.

Крім того, суд вважав, що на теперішній час відповідачами не надано жодного доказу чи обґрунтованого заперечення, які б вказували на безпідставність позовних вимог і свідчили про можливість звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов'язання.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - Судді: