Судове рішення #28182781


ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


20 лютого 2013 року № 113035/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Носа С.П.

суддів: Дяковича В.П., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -

встановив:


18 лютого 2011 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 2009 року по час винесення рішення по справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни, а тому у відповідності до ст.6 даного Закону останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 18 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Оскільки, позивач, відноситься до соціальної групи «діти війни», то з огляду на викладене слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 18 серпня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не було внесено змін, а тому кошти на виплату передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищень були відсутні. Крім того вказано, що законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене в цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, а позов задовольнити знаступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому ненарахування та невиплата відповідачем підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року є безпідставною.

Враховуючи вказане положення суд апеляційної інстанції вважає за потрібне наголосити, що нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід здійснювати в період з 22 травня 2008 року.

Однак, у відповідності до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи, не вбачається підстав для поновлення позивачу строку на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період до 17 серпня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ч. 2, 3 ст. 11 КАС України, захист прав в адміністративному судочинстві має бути ефективним, тобто задовольняючи адміністративний позов суд повинен вжити всі заходи для поновлення порушеного права позивача, про захист якого він просить, в законний спосіб. Однак, не може вважатись виходом за межі позовних вимог розгляд та вирішення питання про наявність, чи відсутність порушень прав, свобод та інтересів позивача про захист яких він не просить, оскільки таким чином нівелюється, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України порядок звернення до адміністративного суду.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, просить здійснювати виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 2009 року по час винесення рішення по справі.

Однак судом першої інстанції позовні вимоги задоволено за період з 18 серпня 2010 року.

Такі дії суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, свідчать про невірне застосування положень ч. 2, 3 ст. 11 КАС України.

Положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що дають право позивачам на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, на 01 січня 2009 року та по 09 березня 2011 року є чинними, а тому відповідно й обов'язковими до застосування протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола фізичних і юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позов підлягає до задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії за період з 18 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, оскільки правових підстав для такої невиплати немає.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Водночас суд апеляційної інстанції у відповідності до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства вважає за необхідне визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - протиправними.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 158-163, 183-2,195, 197, п. 3, 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, суд, -


постановив:


Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2011 року в справі 2а-1987/11 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської областіпро стягнення невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період з 2009 року по 17 серпня 2010 року - залишити без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період з 18 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі за період з 18 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 18 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий суддя : Нос С.П.

Судді :Дякович В.П.

Рибачук А.І.





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація