ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року № 115586/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Носа С.П.

суддів: Дяковича В.П., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -

встановив:

14 лютого 2011 року року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 10 серпня 2010 року по 10 лютого 2011 року. Також позивач просить зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати вищезазначену допомогу в подальшому.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни, а тому у відповідності до ст.6 даного Закону останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2011 року позовні вимоги позивача в частині, за період по 14 серпня 2010 року - залишено без розгляду.

Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2011 року позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 10 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум. Постанову звернено до негайного виконання.

Зазначену постанову мотивовано тим, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не було внесено змін, а тому кошти на виплату передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищень були відсутні. Крім того вказано, що законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене в цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відтак, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на висновки суду першої інстанції щодо негайного виконання постанови суду в даній справі. Частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття судом першої інстанції постанови у справі) визначено постанови суду, для яких встановлено обов'язкове негайне виконання. До таких постанов належать, зокрема, постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 1 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України) та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження (абзац дев'ятий частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки для цієї категорії справ пункт 1 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальним, то звернення судом першої інстанції до негайного виконання постанови в цілому є безпідставним.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, просить здійснювати виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за період з 10 серпня 2010 року по 10 лютого 2011 року. Також позивач просить зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати вищезазначену допомогу в подальшому

Положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що дають право позивачам на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, на 01 січня 2009 року та по даний час є чинними, а тому відповідно й обов'язковими до застосування протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола фізичних і юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позов підлягає до задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії за період з 10 серпня 2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, оскільки правових підстав для такої невиплати не має.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачам здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області, то обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Водночас, на думку суд апеляційної інстанції, безпідставним є твердження апелянта, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Водночас суд апеляційної інстанції у відповідності до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства вважає вірним визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - неправомірними.

У відповідності до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому, резолютивну частину даної постанови слід змінити.

Керуючись ст. ст. 158-163, 183-2,195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Змінити постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2011 року в справі 2а-580/11 - виклавши її резолютивну частину в наступній редакції.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про стягнення невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період з 10 серпня 2010 року - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі за період з 10 серпня 2010 року на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 10 серпня 2010 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Нос С.П.

Судді :Дякович В.П.

Рибачук А.І.