ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. | № 2-11/5954-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства “Білгородський райагропостач” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 |
у справі | господарського суду Автономної Республіки Крим |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Білгородський райагропостач” |
про | стягнення 271681, 92 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Гудзевата Н.М. –дов. № 181 від 06.02.2006; Самосуд В.О. –дов. № 64 від 09.11.2006 |
від відповідача: | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 23.03-21.04.2006 господарського суду Автономної Республіки Крим задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ “Білгородський райагропостач” на користь ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ “Укртелеком” 271681, 92 грн. боргу.
Постановою від 28.08.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду рішення від 23.03-21.04.2006 господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі –у розмірі її вартості. Статтями 525, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений термін. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ “Білгородський райагропостач” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, п. 4.1.10.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, однією з основних завдань установлення лишку або нестачі нафтопродуктів, товарів і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської філії та ВАТ “Білгородський райагропостач” 14.03.2005 уклали договір №54-16 ісх. про відповідальне зберігання автобензину та дизельного палива.
Відповідно до пункту 2.1 договору, власник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання: автомобільний бензин марки А-80 в кількості 46 тонн 946 кілограм; дизельне паливо марки Л-0,5 в кількості 21 тон 713 кілограм і зберігає в своїх ємкостях, за стан яких несе відповідальність.
Згідно з пунктом 2.7 договору, зберігач, за будь-яких обставин без письмового розпорядження (дозволу) власника, не витрачає паливо, що знаходиться на зберіганні.
Відповідно до акту перевірки №16-26 від 19.01.2006, підписаного позивачем та відповідачем, у ВАТ “Білогірський райагропостач” виявлено нестачу палива: бензину А-80 у розмірі 45431 тонн дизельного палива у розмірі 17 тонн 513 кг., всього на суму 271 681, 92 грн.
Пунктом 4.3 договору сторони обумовили, що при виявленні нестачі у результаті інвентаризації або невідповідності якості горючого сертифікату якості завода-виробника, зберігач впродовж доби сплачує поклажедавцю суму необхідну для закупівлі палива, якого не вистачає, або поновлює нестачу пального самостійно.
Статтею 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Севастопольським господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 28.08.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду зі справи № 2-11/5954-2006 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко