Справа № 435/1020/13- к

В И Р О К

іменем України

27 лютого 2013 року місто Луганськ

Жовтневий районний суд м.Луганська у складі:

головуючого - судді Селинного М.С.

при секретарі - Новосьоловій О.С.

за участю прокурора - Орлика Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську кримінальне провадження № 12012030030000006 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Первомайськ, Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 15.01.2013 року Станично-Луганським районним судом Луганської області за ст.332 ч.3, 69 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2012 року, приблизно о 03.30 годині, ОСОБА_1 знаходився біля будинку № 2 у кварталі Якіра в м.Луганську, де в нього виник намір на таємне викрадення чужого майна.

З цією метою, ОСОБА_1 підійшов до автомобіля марки ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився біля під'їзду № 2 згаданого будинку та шляхом підбору ключів відкрив багажне відділення зазначеного автомобіля, звідки намагався таємно викрасти належне ОСОБА_2 майно: перфоратор «Stark», вартістю 450,00 гривень, болгарку «Makita 125», вартістю 511,00 гривень, шуруповерт «Зеніт профі ЗШФ-18М», вартістю 304,50 гривень, грілку для сидіння, вартістю 130,00 гривень, щітки склоочисника лобового скла автомобіля, вартістю 40,00 гривень.

Вказані дії стали явними для ОСОБА_2, який помітив ОСОБА_1 та окликнув його. ОСОБА_1, намагаючись довести свій намір до кінця, діючи відкрито для потерпілого почав скриватися, але був затриманий ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винність визнав повністю. Суду показав, що 12 листопада 2012 року, приблизно о 03.00 годині, він прибув до будинку № 2 у кварталі Якіра в м.Луганську. Побачивши автомобіль, що був припаркований біля під'їзду будинку, він вирішив що-небудь з нього викрасти. Відкривши багажник автомобіля своїми ключами, він взяв звідки електричний інструмент, грілку, щітки та переніс ці речі до свого автомобіля. У цей час його окликнув невідомий. Він намагався втекти, але був затриманий. У вчиненому він щиро кається, просить суворо його не карати, фактичні обставини не оспорює.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують його як особу.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують покарання.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

На підставі викладеного, з урахуванням відношення ОСОБА_1 до вчиненого, особи обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується добре, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливі без ізоляції від суспільства та призначає обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Враховуючи, що після постановлення Станично-Луганським районним судом Луганської області вироку від 15.01.2013 року відносно ОСОБА_1 встановлено, що він винен ще й в іншому злочині, передбаченому ч.2 ст.15 ч.1 ст.186 КК України, який вчинив до постановлення попереднього вироку, суд призначає покарання керуючись ст.ст.70 ч.4,72 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

У відповідності до ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання повністю приєднати покарання, що не відбуте за вироком Станично-Луганського районного суду Луганської області від 15 січня 2013 року у вигляді п'яти років позбавлення волі та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі та штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

На підставі ст.72 ч.3 КК України вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 15.01.2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.332, 69 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Луганській області витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 306,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського відділення ДНДІСЕ витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 589,60 гривень.

Передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 речові докази - залишити законному власнику, долучений до матеріалів провадження диск з відеозаписом - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Роз'яснити потерпілому його право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м.Луганська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.С.Селинний