ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 р. | № 8/317-Б96 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого |
Разводової С.С. (доповідач) |
Катеринчук Л.Й. |
розглянувши касаційну скаргу | ДПІ у Рівненському районі м. Рівне |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року |
у справі | № 8/317-Б-96 господарського суду Рівненської області |
за заявою | ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод”, ВАТ “Волинь-цемент”, ТОВ “Ізотоп” |
до | Агрофірма “Зоря” |
про | банкрутство |
За участю представників сторін
від скаржника не з’явилися,
від кредиторів Голуб В.Є. дов., Кітовський В.Л. дов.,Мельник Н.М. дов., Бакун А.Ю. дов.,
від боржника ліквідатор –Попович В.М.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.04.2006 року у справі № 8/317-Б-96 (суддя Бригінець Л.М.) про банкрутство агрофірми "Зоря" було здійснено процесуальне правонаступництво у справ № 8/317-Б-96, замінено кредитора –Рівненську ОДПІ на ДПІ у Рівненському районі, відмовлено в задоволенні скарги ДПІ у Рівненському районі на дії ліквідатора на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року п. 1 зазначеної ухвали скасовано, в решті ухвалу залишено без змін на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Рівненському районі звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ДПІ у Рівненському районі на неправомірні дії ліквідатора по відчуженню ліквідаційної маси банкрута –агрофірми "Зоря" , посилаючись на порушення та невірне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 25, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси. Даний перелік скаржників є вичерпним.
Як видно з матеріалів справи і встановлено судом апеляційної інстанції, заявник –ДПІ у Рівненському районі не є кредитором в справі про банкрутство ЗАТ АПК "Зоря" та не надав суду доказів наявності у нього права власності на майнові активи або кошти, що віднесені до ліквідаційної маси.
Таким чином суд попередньої інстанції вірно зазначив, що ДПІ у Рівненському районі не може бути суб’єктом оскарження відповідно до норми ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Щодо вимог ДПІ у Рівненському районі стосовно припинення дій ліквідатора по відчуженню ліквідаційної маси, а фактично припиненню ліквідаційної процедури до завершення судового розгляду за нововиявленими обставинами іншої господарської справи за заявою ДПІ у Рівненському районі, то суд попередньої інстанції правильно вказав, що вони є безпідставними, оскільки не передбачені нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції підставно погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність в діях ліквідатора ознак порушення законодавства про банкрутство та необхідність відмови в задоволенні поданої скарги, а тому ухвала суду першої інстанції від 13.04.2006 року є обґрунтованою і відповідає нормам матеріального права в частині відмови в задоволенні скарги.
Як було вказано вище ДПІ у Рівненському районі не є кредитором, а отже, стороною в даній справі. Норма статті 25 Господарського процесуального кодексу України про процесуальне правонаступництво застосовується виключно щодо сторін у справі.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що застосування норми ст. 25 вказаного Кодексу до вказаного скаржника є невірним.
З огляду на викладене, апеляційний суд підставно дійшов висновку про те, що ухвала місцевого господарського суду від 13.04.2006 року в цій частині підлягає скасуванню.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ДПІ у Рівненському районі м. Рівне залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року залишити без змін.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді С.С. Разводова
Л.Й. Катеринчук