ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 р. | № 8/317-Б96 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г..- головуючого |
Разводової С.С. (доповідач) |
Катеринчук Л.Й. |
розглянувши касаційні скарги | ТОВ "Ізотоп", ВАТ "Волинь-цемент", ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" |
на постанову та ухвалу | Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року господарського суду Рівненської області від 04.04.2006 року |
у справі | № 8/317-Б-96 господарського суду Рівненської області |
за заявою | ТОВ "Ізотоп", ВАТ "Волинь-цемент", ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" |
до | Агрофірма "Зоря" |
про | Банкрутство |
За участю представників сторін
від скаржників Кітовський В.Л. дов.,Мельник Н.М. дов., Бакун А.Ю. дов.,
від кредитора Голуб В.Є. дов.,
від боржника ліквідатор –Попович В.М.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.04.2006, (суддя Бригінець Л.М.) задоволено клопотання ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод”, ліквідатора ТОВ “ВТФ “Полісся” про заміну первісного кредитора на нового –ТОВ “ВТФ “Полісся”, здійснено в порядку правонаступництва заміну кредитора ЗАТ „Львівський лікеро-горілчаний завод” на нового кредитора –ТЗОВ „ВТФ „Полісся” на підставі ст.ст. 512, 514, 528 Цивільного кодексу України і ст.ст. 1, 14, 24, 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі по тексту –Закон).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін на підставі ст.ст. 512, 514, 528 Цивільного кодексу України і ст.ст. 1, 14, 24, 25 Закону.
Не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ВАТ „Цемент-волинь”, ЗАТ „Львівський лікеро-горілчаний завод”, ТОВ „Ізотоп” звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.04.2006 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 14, 24, 25 Закону і ст. 44, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області здійснено в порядку правонаступництва заміну кредитора ЗАТ „Львівський лікеро-горілчаний завод” на нового кредитора ТзОВ „ВТФ „Полісся”.
Суди встановили, що клопотання про заміну кредитора мотивоване договором уступки вимог (цесії) за № 12\10-05 від 12.10. 2005р., яким право вимоги у боржника –Агрофірми „Зоря” у справі № 8\317-Б-96 у розмірі три мільйони сто сорок чотири тисячі сімсот грн. передано новому кредитору.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
В силу ст. 1 Закону до конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Уступка права вимоги є заміною осіб у зобов‘язанні, тобто заміною первісного кредитора у зобов‘язанні другим кредитором, який є правонаступником прав та обов’язків за договором між первісним кредитором та боржником.
Внаслідок укладання договору уступки права вимоги змінюються лише сторони в основному зобов’язанні, при цьому час виникнення основного зобов’язання залишається незмінним.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, по відступленому праву вимоги, у відповідності до умов договору № 12\10-05 від 12.10.2005р., новий кредитор провів повний розрахунок, у зв’язку з чим, арбітражному керуючому Поповичу ЗАТ „Львівський лікеро –горілчаний завод” надало довідку про відсутність заборгованості з боку останнього перед Агрофірмою „Зоря”, а кредитором у даних правовідносинах є ТОВ „ВТФ „Полісся”.
Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачено обов’язок суду щодо виклику сторін при винесенні ухвал про заміну сторони у зобов’язанні.
Чинним законодавством не заборонено за договором уступки вимоги (цесії) заміна кредитора, а також уступка права вимоги від одного кредитора до іншого.
Вказана ухвала господарського суду Рівненської області від 04.04.2006 р. у справі № 8/317-Б-96 не визнана недійсною в установленому діючим законодавством порядку та є чинною, отже є обов’язковою для виконання.
Судова колегія вважає, що у зв’язку з тим, що зобов’язання, право вимоги по яким передано ТОВ “Полісся”, виникли до порушення справи про банкрутство, такі вимоги є конкурсними.
Крім того, судова колегія виходячи з норм Цивільного кодексу України зазначає, що правових підстав для визнання угоди по відступленню права вимоги недійсною попередніми судами не встановлено.
Таким чином, господарські суди обгрунтовано дійшли до висновку, що ЗАТ „Львівський лікеро-горілчаний завод” –первісний кредитор та ТзОВ „Виробничо-торговельна фірма „Полісся” м. Київ уклали правочин (договір), який не суперечить вимогам чинного законодавства.
Господарські суди встановили, що 31.05.2005р. ліквідатором агрофірми „Зоря” було скликано загальні збори кредиторів Агрофірми „Зоря”, на яких, зокрема, було винесено питання про обрання комітету кредиторів. До комітету кредиторів було обрано ТОВ „ВТФ „Полісся” у зв’язку із заміною ЗАТ „Львівський лікеро –горілчаний завод” на ТОВ „ВТФ „Полісся”, згідно ухвали від 04.04.2006року.
21.06.2006р. відбулося засідання комітету кредиторів „Агрофірми „Зоря”, на якому було підтверджено повноваження голови комітету кредиторів - Голуба В.Є.
За таких обставин, апеляційний суд підставно дійшов до висновку про те, що суд першої інстанції обгрунтовано вважає, що права кредитора до боржника-банкрута Агрофірми „Зоря” на суму три мільйони сто сорок чотири тисячі сімсот грн. законно перейшли на підставі правочину до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торговельної фірми „Полісся”.
Викладене спростовує доводи касаційних скарг стосовно неправильного застосування господарськими судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.04.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006р. прийняті у відповідності до чинного законодавства, а тому касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-3, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційні скарги ТОВ "Ізотоп", ВАТ "Волинь-цемент", ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.04.2006 року залишити без змін.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді С.С. Разводова
Л.Й. Катеринчук