АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1621/1947/2012 Номер провадження 22-ц/786/947/2013 Головуючий у 1-й інстанції Івко В.М. Доповідач Дорош А. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2013 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Бутенко С.Б., Панченко О.О.,
при секретарі: Зеленській О.І.
з участю
представника позивача Коваленка Р.Й.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 січня 2013 року
по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 січня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № DNH4KS20180287від 06.09.2005 року в розмірі 47 713,42 грн., в тому числі: 4 293,63 грн. заборгованості за кредитом; 16 485,25 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 24 186,28 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штрафу (фіксована частина); 2 248,26 грн. - штраф (процентна складова).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 477,13 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої доводи обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини та не доведено обставини, що мають істотне значення для справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 06.09.2005 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № № DNH4KS20180287, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 5 412, 60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.09.2008 р., з внесенням щомісячних платежів у період з 05 по12 число кожного місяця в розмірі 216,43 грн. (а.с.5, 7-10).
ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахував кошти в розмірі 4653,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «Моцарт» в рахунок сплати за товар, решта коштів (1 047,6 грн.) була списана на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» на сплату одноразової винагороди за надання консультативних послуг (а.с.6).
Відповідно до акту прийому-передачі товару № DNH4KS20180287, від 06.09.2005 року відповідач отримав товар, що підтверджує виконання зобов'язань з боку ПАТ КБ «ПриватБанк».
До серпня 2006 року ОСОБА_2 сплатив в рахунок погашення кредиту 1 786,51 грн., потім припинив виконувати зобов'язання за договором.
Станом на 31.07.2012 р. утворилася заборгованість у розмірі 47 713,42 грн. яка складається з: 4 293,63 грн. - заборгованість за кредитом; 16 485,25 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 24 186,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2 248,26 грн. - штраф (процентна складова).
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що у відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно п.5.5. Умов надання споживчого кредиту, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту,відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені), штрафів за даним договором, встановлюються сторонами на 5 років, що відповідає положенням статті 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін з фіксаціями цієї домовленості в письмовій формі. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Оскільки кредитний договір укладено 06.09.2005 р. з кінцевою датою повернення кредиту 06.09.2008 р., то строк позовної давності не є пропущеним.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надавався для дослідження судом такий документ, як Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), не заслуговують на увагу, оскільки у позовній заяві міститься посилання на п.5.5. цього документу щодо встановлення строку позовної давності 5 років, ці Умови… містяться у матеріалах цивільної справи на а.с. 7-10, як вбачається із змісту заяви позичальника від 06.09.2005 р. він ознайомився та згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, виразив свою згоду, що заява разом з запропонованими Умовами надання споживчого кредиту, тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.
Доводи відповідача в тій частині, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки, як вказував сам позивач, останній платіж здійснено у липні 2006 р., тобто у серпні 2009 р. закінчився трирічний строк позовної давності, якщо кредит видався на термін до 08.09.2008 р., то цей строк закінчився 09.09.2011 р., договір про збільшення позовної давності на 5 років між сторонами не укладався, не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Доводи відповідача про право суду зменшити розмір штрафних санкцій з урахуванням істотних обставин, а саме майнового стану, також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав доказів про існування цих істотних обставин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
С у д д і: / підписи/
Згідно: суддя апеляційного суду
Полтавської області Дорош А.І.