АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2/1620/1175/2012 Номер провадження 22-ц/786/492/2013 Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю.В Доповідач Карпушин Г. Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І., при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення пені, 3% річних від суми боргу та втрат від інфляції, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення пені, 3% річних від суми боргу та втрат від інфляції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнено з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 1480, 50 пені за несвоєчасне повернення суми вкладу по договорам на вклади Універсальний № 20/02-02/29 від 1 липня 2005 року і № 20/02-02/24 від 3 липня 2007 року, 14370,43 грн. - три проценти річних від простроченої суми зобов'язань по цим договорам та 34827,60 грн. у відшкодування втрат від інфляції.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.
Стягнено з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 506,79 грн. у відшкодування понесених судових витрат.
З рішенням суду не погодилося ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та подало на нього апеляційну скаргу. Прохає рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому в апеляційній скарзі посилається на відсутність між сторонами зобов'язальних правовідносин, відсутність прострочення боржника та неправильне застосування судом позовної давності.
Судове засідання проводилося за участі представника апелянта, за відсутності позивача та його представника, які подали заяву з проханням справу слухати у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходив з положень ст. ст. 526, 525, 599, 625, 1060 ЦК України, врахувавши обставини, встановлені рішенням Миргородського міськрайонного суду від 29 червня 2011 року та прийшов до висновків, що зобов'язання про повернення сум вкладів було виконане відповідачем 30 листопада 2011 року, отже по цю дату відповідач повинен сплатити позивачу по договорам на вклад Універсальний № 20/02-02/29 від 01.07.2005 р. та № 20/02-02/24 від 03.07.2007 р. пеню в розмірі, передбаченому п. 4.1 цього договору тільки від неповерненої суми вкладу, 3 % річних від усієї заборгованості суми та втрати від інфляції.
Одночасно беручи до уваги, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені 16.11.2012 року, районний суд посилаючись на вимоги закону, а саме ч. 2 ст. 258 ЦК України, ч. 4 ст. 267 ЦК України, знайшов підстави для відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення пені за період до 16.11.2011.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом , 1 липня 2005 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір № 20/02-02/29 на вклад Універсальний строком на 12 місяців. На виконання умов договору ОСОБА_2 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 50000 грн. під відсоткову ставку 25 % річних. В період дії договору ОСОБА_2 поповнив вкладний рахунок коштами в сумі 12700 грн. З липня 2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір № 20/02-02/24 на вклад Універсальний строком на 12 місяців. На виконання умов договору ОСОБА_2 передав готівкою відповідачу грошову суму в розмірі 148800 грн. під відсоткову ставку 25 % річних.
Зазначені факти встановлені рішенням Миргородського міськрайонного суду від 29 червня 2011 року, яке набрало законної сили, і у відповідності до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Даним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, із змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 27.09.2011 року з відповідача на користь позивача було стягнуто: по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/29 від 01 липня 2005 року внесений вклад в сумі 62700,00 грн. та заборговані відсотки по вкладу в розмірі 5965,65 грн.; по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/24 від 03 липня 2007 року депозитний вклад в сумі 148800,00 грн. та заборговані відсотки по вкладу в розмірі 17856,00 грн.; а також 1820 грн. судових витрат.
Виконане вказане рішення відповідачем 30 листопада 2011 року.
За нормами ст. 625 ч. 2, ст. 611 ч. 1 п. 3, ст.ст. 549-551 ЦК України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржником, останній зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора пеню за кожен день прострочення виконання в розмірі, встановленому договором або актом цивільного законодавства, та суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В межах заявлених позовних вимог та строку позовної давності, про застосування якої просив відповідач, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 0,05 % річних від неповерненої суми вкладу за кожен день затримки виплати, як встановлено п. 4.1. договору, що становить 1480,50 грн., три проценти річних від простроченої суми - 1370,43 грн. та індекс інфляції в межах позовних вимог в сумі 34827,60 грн. Загальна та спеціальна позовна давність застосована судом з урахуванням встановлених строків та порядку її обчислення, сутності спірних правовідносин та часу виконання зобов'язання боржником. Порушень при цьому норм ст.ст. 257, 258,261,267 ЦК України колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо відсутності будь-яких договірних зобов'язань між сторонами, щодо відсутності прострочення боржника, оскільки факт відмови банку повернути позивачу суму вкладу встановлено при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення сум за депозитними договорами і зазначені обставини відповідно до норм ст. 61 ЦПК доказуванню не підлягають.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи факт виплат сум вкладів лише 30 листопада 2011 року, суд першої інстанції всебічно з'ясувавши обставини справи прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин вимог ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права і не приймаються колегією суддів до уваги.
Стягнення з відповідача на користь позивача суми індексації простроченого грошового зобов'язання за договорами банківського вкладу присуджено місцевим судом в межах заявлених позовних вимог, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання.
Доводи апелянта, щодо необхідності застосування до позовних вимог наслідків пропуску строків позовної давності, є також необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням закону. Так, зважаючи, на те, що позивач в лютому 2011 року, звертався до суду про стягнення вкладів та відсотків, при цьому пропущений строк був поновлений, і його позов був задоволений, строк позовної давності щодо інших додаткових вимог, які ним на той час не заявлялися, був перерваний і відповідно почався заново, це при тому що відповідно до договорів та закону зобов'язання відповідача щодо нарахування процентів та сплати пені, мають триваючий характер і залежать від часу припинення зобов'язання. Що стосується строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, то вони судом першої інстанції враховані в повному обсязі.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - відхилити .
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно:
Суддя Апеляційного суду Г.Л. Карпушин