АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/3199/13 Головуючий в 1 інстанції - Захарчук С.С.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Білич І.М.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Рослайн» про стягнення заборгованості, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом , в якому просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором позики від 27 серпня 2008 року 50 000 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних , що складатиме суму 63 873 грн. 56 коп.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити в повному обсязі.
В скарзі посилався на те, що суд не з'ясував характер правовідносин, зміст позовних вимог те, що позивач просив стягнути з відповідачів кошти за невиконання договірних зобов'язань, а не по відшкодуванню шкоди за рішенням суду.
Суд не звернув увагу , що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 27 серпня 2008 року був укладений договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався повернути позивачу борг в сумі 60 000 грн. рівними частками до серпня 2009 року. Суд безпідставно не застосував ст.1053 ЦК України, відповідно до якої відбулася заміна зобов'язань по відшкодуванню збитків на позикові зобов'язання.
Так, як відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав, між позивачем та відповідачем 2 ПП «Рослайн» був укладений договір поруки, відповідно до якого підприємство поручилось за ОСОБА_2, щодо виконання ним умов договору від 27 серпня 2008 року, а тому суд в порушення норм матеріального права: ст. 553, 554 ЦК України відмовив у солідарному стягненні заборгованості, а також помилково не застосував ст. 625 ЦК України та не стягнув борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 27 серпня 2008 року сторони підписали договір, в якому відповідач ОСОБА_2 зобов'язався відшкодувати збитки заподіяні під час ДТП 15 червня 2008 року в сумі 60 000 грн. в таких сумах та термінах: в листопаді 2008 року 15 000 грн., в лютому 2009 року - 15 000 грн., в травні 2009 року - 15 000 грн. та в серпні 2009 року - 15 000 грн.
Відповідно до умов договору ОСОБА_2 та позивач погодили розмір збитків, завданих в ДТП 15 червня 2008 року та домовились про розстрочку виплати сум на відшкодування цих збитків.
Доводи апелянта про те, що відбулася заміна зобов'язань по відшкодуванню збитків позиковими зобов'язаннями спростовуються, змістом вищенаведеного та дослідженого судом договору, який не містить жодних відомостей про те, що ОСОБА_2 брав на себе обов'язок по поверненню боргу, та погодився на заміну зобов'язань по відшкодуванню збитків, позиковими зобов'язаннями.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року, яке набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_2 частково відшкодував позивачу збитки, заподіяні в ДТП 15 червня 2008 року, а саме: 27 серпня 2008 року сплатив 1000 Євро та 1000 Доларів США, що за курсом НБУ на момент повернення складало суму 11 919 грн. 45 коп., 11.11.2008 року сплатив 10 000 грн., а всього сплатив позивачу 21919 грн. 45 коп.
Крім того цим же рішенням встановлено, що розмір збитків, завданих позивачу в цій ДТП складає суму 63 675 грн. 85 коп.
26 699 грн. 62 коп. позивачу сплатила НАСК «Оранта», страхова компанія в якій ОСОБА_2 застрахував, свою цивільну відповідальність.
Не відшкодовані збитки були стягнуті за рішенням суду : 8300 грн. 38 коп. з НАСК «Оранта», а 6756 грн. 40 коп. з ОСОБА_2
На а.с. 89-91 міститься позовна заява підписана 21 грудня 2011 року представником позивача ОСОБА_1., в якій той просив Голосіївський районний суд у відшкодування збитків, заподіяних в ДТП 15.06.2008 року, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6756 грн. 49 коп.
Тобто станом на грудень 2011 року позивач та його представник визнавали, що не виконаними залишились зобов'язання по відшкодуванню збитків відповідачем ОСОБА_2 лише в сумі 6 756 грн. 49 коп., а не в сумі 50 000 грн., які вони просили стягнути за договором від 27 серпня 2008 року. Будь-яких інших зобов'язань окрім по відшкодуванню позивачу збитків заподіяних внаслідок ДТП відповідач ніколи на себе не брав.
Як було встановлено в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_2 рішення суду про стягнення з нього залишку невідшкодованих збитків в сумі 6756 грн. 49 коп. не виконав, проте, позивач в даній справі не звертався з позовними вимогами, щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що між сторонами існували лише зобов'язання по відшкодуванню збитків і новації в розумінні ст. 1053 ЦК України не відбувалося, а тому суд правомірно відмовив в задоволенні , заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_2
Що стосується позовних вимог про солідарне стягнення по договору поруки, то відповідач ОСОБА_2 в апеляційному суді пояснив, що він ніколи не працював у підприємстві ПП «Рослайн», та не просив вказане підприємство за нього поручатись, про наявність такого договору йому стало відомо лише в суді. Також він зазначив, що представник позивача в даній справі був директором вказаного підприємства, що підтверджено випискою з ЄДР (а.с. 117), відповідно до якої станом на 26. 10.2012 року директором ПП «Рослайн» значився ОСОБА_1, а договір поруки підписаний в серпні 2011 року іншою особою.
Доказів про те, що директором підприємства на дату підписання договору поруки, про який нічого не знав відповідач, (боржник) була особа яка його підписала суду надано не було.
Враховуючи висновок суду, про те, що невідшкодованими відповідачем ОСОБА_2 залишились збитки (завдані в ДТП) в сумі, яка вже з нього стягнута судовим рішенням, а договір поруки укладений з підприємством, директором якого був представник позивача, який є зацікавлений у вирішенні спору на користь останнього, суд правильно відмовив в задоволенні вимог про солідарне стягнення боргу за договором поруки.
Також суд правильно відмовив у стягненні сум на підставі ст. 625 ЦК України, так як дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді