ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 р. | № 4/2021-24/208(4/1096-6/140) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м.Києві |
касаційну скаргу | Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” |
на постанову | від 13.04.2006 |
Львівського апеляційного | господарського суду |
у справі | № 4/2021-24/208 (4/1096-6/140) |
господарського суду | Львівської області |
за позовом | Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” |
до | Професійно-технічного училища № 9 |
про | стягнення 11507,57 грн. |
Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2004 року міське комунальне підприємство “Миколаївводоканал” звернулося з позовом до професійно-технічного училища № 9, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 11507,57 грн. боргу за комунальні послуги, 558,35 грн. пені, 1035,68 грн. 3% річних та 575,40 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2005 у справі № 4/2021-24/208 (4/1096-6/140) позов задоволено частково. Стягнено з Професійно-технічного училища № 9 на користь Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” 1352,99 грн. основного боргу, 216,47 грн. пені, 67,64 грн. штрафу та 23,04 грн. річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 13.04.2006 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в сумі 10154,58 грн. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 34 ГПК України, ст.ст. 151, 161 ЦК УРСР, ст.ст. 526, 530 ЦК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, і це відповідає наявним у справі матеріалам, 01.02.1998 між міським виробничим районним управлінням житлово-комунального господарства, правонаступником якого є позивач, та професійно-технічним училищем № 9 був укладений договір № 4 по наданню послуг по водопостачанню та водовідведенню. Аналогічний договір був укладений між сторонами за цією справою 01.11.2002 № 58.
Судами також було встановлено, що позивачем в період з жовтня 2000 року по лютий 2004 року, згідно укладених сторонами договорів, надано відповідачу послуги по водопостачанню та водовідведенню на загальну суму 11174,51 грн., з яких було оплачено відповідачем 8064,00 грн.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно вимог ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до господарського суду Львівської області у квітні 2004 року, а тому висновки попередніх судових інстанцій про те, що строк позовної давності про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2000 в розмірі 16060 грн. 42 коп. - минув, є обґрунтованими.
Наведеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, що стосується стягнення основного боргу в сумі 1352,99 грн., оскільки в період з жовтня 2000 року по лютий 2004 року, відповідачу надано послуги на загальну суму 9416,99 грн., з яких оплачено 8064,00 грн., а також, з врахуванням суми основного боргу, правомірно стягнуто грошові суми пені, штрафу та річних.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 у справі № 4/2021-24/208 (4/1096-6/140) залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.