Головуючий суду 1 інстанції - Кіяшко В.Г.

Доповідач - Медведєва Л.П.

Справа № 1212/2221/2012

Провадження № 22ц/782/633/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів - Заїки В.В., Лозко Ю.П.

при секретарі - Скорохватові Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 15 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи - Кремінська міська рада Луганської області, приватне спеціалізоване підприємство «Центр нерухомості»,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року ОСОБА_3 подано до суду вказаний позов, який у подальшому було ним доповнено.

У викладенні обставин, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, позивач зазначив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1. Домоволодіння належить йому на праві власності. Відповідно до державного акту йому також на праві власності належить земельна ділянка для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за вказаною адресою. Відповідач, яка проживає по сусідству, встановила залізну та дерев'яну огорожу на бетонній основі, яка фактично знаходиться на належній йому земельній ділянці. Просив зобов'язати відповідача усунути порушення щодо належної йому на праві власності земельної ділянки, а саме: зобов'язати відповідача перенести збудований нею паркан, що незаконно розміщений на належній йому на праві власності земельній ділянці, стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату проведення контрольних замірів в сумі 1815 гривень.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 15 січня 2013 року позов задоволено, внаслідок чого зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок усунути порушення відносно належної ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а саме: зобов'язано ОСОБА_2 перенести збудований нею паркан,що незаконно розміщений на належній ОСОБА_3 земельній ділянці, на відстані, які встановлені планами спільної межі станом на 07.12.2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1922,30 гривень.

Звернувшись з апеляційною скаргою, відповідач посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги,позивач вважає рішення законним і обґрунтованим.

Заперечення на апеляційну скаргу від інших осіб, які беруть участь у справі, до суду не надано.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час та місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Так, судом встановлено, що відповідно до к/к Державного акту серії АБ №462160 земельна ділянка належить ОСОБА_3. Згідно з к/к актів відповідач при спорудженні огорожі порушила спільні межі, що передбачені державними актами на земельні ділянки, а саме: встановила паркан на належній позивачу земельній ділянці на відстані, які встановлені вищевказаними планами спільної межі станом на 07.12.2012 року масштабом 1:300 та 1:500, виготовлені ПСП «Центр нерухомості» відносно першої контрольної точки - на 10 см, другої контрольної точки - на 11 см, третьої контрольної точки - на 19 см, четвертої контрольної точки - на 15см, п'ятої контрольної точки - на 17 см, шостої контрольної точки - на 42см, сьомої контрольної точки - на 36 см., восьмої контрольної точки - на 28 см, дев'ятої контрольної точки - на 39 см..

Спір судом вирішено на підставі ст.ст.91,103,104,106,107 ЗК України, ст.ст.319,373,375,376 ЦК України, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.10,11,60,88,158,212-215 ЦПК України.

Задовольняючи позов, суд виходив з тих обставин, що відповідач порушила межі суміжної з її земельною ділянкою, що належить позивачу, встановивши огорожу на земельній ділянці останнього.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

В п. г ч. 1 ст. 96 ЗКУ вказано, що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників земельних ділянок та землекористувачів.

Стаття 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи правильно встановив правовідносини у справі та дійшов обгрунтованого висновку,що відповідачем у справі огорожу встановлено з порушенням існуючих спільних меж,що чинить перешкоди позивачу у здійсненні ним права власності на земельну ділянку ё у зв'язку з чим зобов'язав відповідача усунути вказані перешкоди шляхом перенесення огорожі на відстані, які встановлені планами спільної межі.

Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено норму ч.3 ст.106 ЗК України, так як позивачем будь-якої допомоги відповідачу при спорудженні огорожі не надано, а відповідно до вказаної норми витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частках,колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вказана норма матеріального права застосовується до правовідносин про обов'язки щодо визначення спільних меж, а ніяк не до спорудження огорожі ёщо має місце у даному спорі.

Довід апеляційної скарги про те, що судом неправомірно було відмовлено у призначенні судової будівельної експертизи з метою визначення понесених відповідачем витрат, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки погоджується з висновком суду про відмову у призначенні експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують і не є підставою для його скасування.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга має бути відхилена, рішення суду - залишено без змін.

Керуючись ст.ст.209,307,308 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 15 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді