Номер провадження № 22-ц/785/1491/13

Головуючий у першій інстанції Гандзій М.Д.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- Бабія А.П.

при секретарі - Соколенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.07.2012 року по справі за позовом ПАТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом,-

встановила:

ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернулося з вказаним позовом до суду, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на його користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 163 063 грн. 94 коп. а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 630 грн. 94 коп.

Свої позовні вимоги, як зазначено в рішенні суду, позивач обгрунтовував тим, що відповідно до кредитного договору № 141-А від 19.04.2007 року, банк надав відповідачу ОСОБА_3 на споживчі потреби кредит в сумі 25 482,47 дол. США, строком з 19.04.2007 року по 18.04.2013 року зі сплатою 11,4 % річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, до 15 числа кожного місяця, згідно графіку погашення кредиту, відсотків за кредитом та комісійну винагороду.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3, передбачених умовами вищевказаного кредитного договору, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_5, 19.04.2007 року був укладений договір поруки, згідно п. п. 1.2, 2.1, 3.1 якого, остання, добровільно, взяла на себе зобов'язання перед позивачем повністю відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, які випливають з умов кредитного договору, у випадку невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, вона несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що й ОСОБА_3 на всю суму заборгованості.

Крім того, 19.04.2007 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, був укладений і нотаріально посвідчений договір застави майна (реєстр. № 2136), який нерозривно пов'язаний та забезпечує вимогу банку, що випливає з вищевказаного кредитного договору, предметом якого є автомобіль марки «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 3-го МРВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області 18.04.2007 року і належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 від 18.04.2007 року.

Позивач виконав у повному обсязі свої зобов'язання, надавши вказаний вище кредит ОСОБА_3, що підтверджується заявою на видачу готівки № 141-А від 19.04.2007 р. на суму 25 482,17 дол. США, еквівалент у гривнях 128 686,47 грн., який в свою чергу, порушив умови п. п. 1.1, 1.4, 3.3 кредитного договору, а саме не повертає кредит у строки, передбачені договором та графіком, не сплачує проценти за користування кредитом і не повертає щомісячну комісію банку, яку відповідач не сплачує незважаючи на лист-попередження від 05.08.2010 року № 24/4-4560, внаслідок чого, станом на 29.02.2012 року, заборгованість за кредитним договором перед позивачем складає 163 063,94 грн., яка складається з простроченої заборгованості, нарахованих відсотків, прострочених відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту та комісійної винагороди.

В судове засідання в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представниця позивача не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак надіслала на адресу суду клопотання, в якому, посилаючись на ст. 158 ч. 2 ЦПК України, підтримала свої позовні вимоги повністю та просила суд слухати справу за її відсутності і не заперечувала проти прийняття заочного рішення по даній справі (а. с. 48, 53, 54). Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а. с. 35, 36, 49-52). Представник відповідача ОСОБА_3, з'явившись в судове засідання, позов не визнав повністю, надавши суду при цьому свої заперечення на позовну заяву, але в подальшому в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином під розписку особисто (а. с. 26, 40-45).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.07.2012 року позов ПАТ «Креді Агріколь Банк» задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 141-А від 19.04.2007 року в розмірі 163 063 грн. 94 коп., а також стягнуто судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 630,64 грн. - з кожного по 815 грн. 32 коп. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.07.2012 року, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Креді Агріколь Банк» відмовити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, на те, що не всі обставини, що мають суттєве значення були досліджені та прийняті до уваги.

Іншими учасниками процесу рішення суду не оскаржується.

В судове засідання учасники процесу не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів, доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов ПАТ «Креді Агрокіль Банк», суд першої інстанції виходив з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № 141-А від 19.04.2007 року, банк надав відповідачу ОСОБА_3 на споживчі потреби кредит в сумі 25 482,47 дол. США, строком з 19.04.2007 року по 18.04.2013 року із сплатою 11,4 % річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, до 15 числа кожного місяця, згідно графіку погашення кредиту, відсотків за кредитом та комісійну винагороду. Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_3 особисто з відміткою і особистим підписом ОСОБА_3 про те що, з тарифами банку він ознайомлений та умови цього кредитного договору йому зрозумілі і оригінал кредитного договору, він отримав особисто (а. с. 6-8).

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору - у разі прострочення ОСОБА_3 строків сплати процентів та комісійної винагороди, визначених п. 2.3 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. п. 2.6.3, 3.2.3, 3.2.5, 6.4 цього договору, позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3, передбачених умовами вищевказаного кредитного договору, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_5, 19.04.2007 року був укладений договір поруки, згідно п. п. 1.2, 2.1, 3.1 якого, остання, добровільно, взяла на себе зобов'язання перед позивачем повністю відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, які випливають з умов кредитного договору, у випадку невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, вона несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що й ОСОБА_3 на всю суму заборгованості (а. с. 9-10).

Крім того, 19.04.2007 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, був укладений і нотаріально посвідчений договір застави майна (реєстр. № 2136), який нерозривно пов'язаний та забезпечує вимогу банку, що випливає з вищевказаного кредитного договору, предметом якого є автомобіль марки «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 3-го МРВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області 18.04.2007 року і належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 від 18.04.2007 року та на придбання якого, останній взяв кредит у банку (а. с. 11-14).

Позивач виконав у повному обсязі зобов'язання, надавши вказаний вище кредит ОСОБА_3, що підтверджується заявою на видачу готівки № 141-А від 19.04.2007 року на суму 25 482,17 дол. США, еквівалент у гривнях 128 686,47 грн., який в свою чергу, порушив умови п. п. 1.1, 1.4, 3.3 кредитного договору, а саме не повертає кредит у строки, передбачені договором та графіком, не сплачує проценти за користування кредитом і не повертає щомісячну комісію банку, яку відповідач не сплачує незважаючи на лист-попередження від 05.08.2010 року № 24/4-4560, внаслідок чого, станом на 29.02.2012 року, заборгованість за кредитним договором перед позивачем складає 163 063,94 грн., яка складається з простроченої заборгованості, нарахованих відсотків, прострочених відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту та комісійної винагороди, обґрунтований розрахунок якої у відповідності з діючим законодавством України був зроблений позивачем, наданий суду та перевірений судом (а. с. 5,15,16).

На момент розгляду справи, доказів погашення кредиту та сплати відсотків і пені, відповідачами суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні і на думку суду, розрахунок суми позову банку є обґрунтованим, зробленим у відповідності з діючим законодавством України та таким, що сумніву не підлягає.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав позовні вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст. 1050 ЦК України.

Суд першої інстанції вважав безпідставними, хибними, такими, що не відповідають діючому законодавству і не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст. 57-60 ЦПК України - твердження представника відповідача ОСОБА_3 про нібито порушення банком при укладенні вказаного вище договору з ОСОБА_3, зокрема п. п. «д» п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно того, що банк не надав позичальнику ОСОБА_3 в письмовій формі інформації про умови кредитування, а також орієнтовну вартість кредиту, наявні форми кредитування і т. і. - враховуючи, що до вказаного підпункту в Закон України «Про захист прав споживачів» були внесені зміни, в редакції Закону № 3795-VI від 22.09.2011 року, тобто майже через 2 роки після укладення вищевказаного договору, а тому на час укладення кредитного договору, такої норми Закону не існувало.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на час укладення договору, банк не повинен був доводити до відома відповідача ОСОБА_3 про вказані вище умови п. п. «д» п. 2 ст. 11 Закону, які були змінені пізніше.

Позицію представника відповідача ОСОБА_3 щодо повного невизнання позову, викладеної ним у запереченнях на позов - суд першої інстанції розцінив, як намаганням, за допомогою Закону України «Про захист прав споживачів», уникнути відповідальності перед банком та всіма засобами не сплачувати борг за кредитом ОСОБА_3, який ним не погашається, не зважаючи на письмове попередження банку, а тому поставився до заперечень проти позову критично і не прийняв їх як безпідставні та необґрунтовані.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав позов обґрунтованим та доведеним документально на всю суму заборгованості за кредитним договором і на підставі ст. ст. 524, 525, 526, 530, 533, 549, 550, 554, 611, 612, 617, 625, 626, 629, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку та стягнув на користь позивача судові витрати з відповідачів в рівних частках, задовольнивши частково позовні вимоги.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, закон який їх регулює та прийшов до правильного висновку на підставі наданих і досліджених доказів, задовольнивши частково позовні вимоги ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачами, що позивач є правонаступником АТ «Індустріально-експортний банк», яким з відповідачем по справі ОСОБА_3, укладено кредитний договір № 141-А від 19.04.2007 року, згідно якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 на споживчі потреби кредит в сумі 25 482,47 дол. США, строком з 19.04.2007 року по 18.04.2013 року зі сплатою 11,4 % річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, до 15 числа кожного місяця (а. с. 6-8, 15).

Зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором були забезпечені порукою шляхом укладення між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_5 договору поруки від 19.04.2007 року (а. с. 9-10). Відповідно до умов зазначеного договору, ОСОБА_5 є поручителем ОСОБА_3, яка поручилася перед банком за виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору в повному обсязі. У разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

Станом на 29.02.2012 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_3, заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором по курсу НБУ склала 163 063 грн. 94 коп. (а. с. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки (п. 1.2. договору поруки).

Відповідно до п. 3.2.5. кредитного договору у випадку невиконання відповідачем умов цього договору кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом, комісій та штрафних санкцій.

Судова колегія погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат в рівних частках, оскільки процесуальним законодавством не передбачено стягнення судових витрат в солідарному порядку

Доводи апеляційної скарги з приводу невірності розрахунку заборгованості, на підставі якого було стягнуто з апелянта заборгованість за кредитним договором, судова колегія не приймає до уваги, оскільки, ці доводи є голослівними та на підтвердження їх, апелянтом не надано будь-яких доказів, не представлено власного розрахунку з відповідними доказами, з доданими до нього платіжними документами на підтвердження сплати апелянтом платежів за кредитним договором.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не підписаний особою, яка його зробила, та не має печатки суб'єкта господарювання, відповідно яким зроблено зазначений розрахунок. Оскільки, розрахунок заборгованості доданий позивачем до позовної заяви при зверненні з позовом до суду, що вбачається з додатку до позовної заяви, підписаної представником позивача згідно довіреності (а. с. 1-3, 21), перевірений судом та не спростований апелянтом.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем, на думку відповідача, Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні кредитного договору, оскільки ці доводи стосуються дійсності укладеного договору. Однак, судом першої інстанції розглядався позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не про визнання недійсними зазначеного договору.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія також не може прийняти до уваги, так як вони не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи викладене та оскільки, вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.07.2012 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.07.2012 року по справі за позовом ПАТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич

А.П. Бабій