ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
08 листопада 2006 р. |
№ 2-6/5124-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кривди Д.С., |
|
суддів: |
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
ПП ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 13.06.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№2-6/5124-2006 |
|
господарського суду |
АР Крим |
|
за позовом |
ПП ОСОБА_1 |
|
до |
КМП “Відпочинок” |
|
третя особа |
Виконавчий комітет Джанкойської міської ради |
|
про |
визнання дій незаконними та спонукання до виконання певних дій |
|
за участю представників сторін |
|
від позивача: |
ОСОБА_1 |
|
від відповідача: |
Сергієнко О.О., дов. |
|
від третьої особи: |
у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Колективного малого підприємства “Відпочинок” про визнання незаконними дій відповідача в частині демонтажу торгового лотка НОМЕР_1 і перенесення його за межі торгових рядів; зобов'язання відповідача встановити його на попереднє місце знаходження; та визнання дій відповідача щодо нав'язування укладання договору на виготовлення і установку металевих контейнерів на території мікроринку по АДРЕСА_1в м. Джанкой з ДП РСУ “Комплекс” за монопольними цінами такими, що суперечать антимонопольному законодавству України.
Рішенням від 07.03.06 господарський суд АР Крим (суддя Шкуро В.М.), яке залишено без змін постановою від 13.06.06 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Сотула В.В. -головуючий, Щепанська О.А., Борисова Ю.В.) у задоволенні позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що у позивача відсутні права на встановлення свого торгового лотка у бажаному місці, а захист прав позивача у вибраний ним спосіб не підлягає застосуванню за відсутністю належних підстав.
Вимоги позивача про визнання дій відповідача в частині спонукання укладення договору на виготовлення і установку металевих контейнерів тільки з ДП РБУ “Комплекс” такими, що суперечать антимонопольному законодавству, суди визнали недоведеними через ненадання позивачем відповідних доказів.
Ухвалою від 19.09.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлені вимоги про скасування постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволені позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішенням Джанкойської міської ради №НОМЕР_2 від 16.03.01 відповідачу надана в оренду земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1у м. Джанкой для благоустрою мікроринку. На підставі цього рішення між відповідачем і Джанкойською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки від 14.05.01 строком на 10 років.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про оренду землі” орендар має право самостійно здійсняти господарську діяльність на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Рішенням Джанкойської міської ради НОМЕР_3 відповідачу дозволено здійснити реконструкцію “Відкритого ринку для реалізації металевих виробів”.
Перед початком будівельних робіт всі суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі позивач, були повідомлені про умови розміщення торгових місць на ринку. У повідомленні було вказано два варіанти розміщення: встановлення орендного контейнера або встановлення власного контейнеру. Однак, як вбачається із матеріалів справи, з реалізацією жодного з перелічених варіантів позивач не погодився.
Оскільки у позивача відсутні документи для встановлення власного торгового лотка на території мікроринку, лоток був демонтований і перенесений відповідачем за межі ринку.
Відповідно до п. 1 Методичних рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 28.07.04 №281, мережа ринкового господарства в організаційно-господарському плані складається з: ринків; міні-ринків; філіалів ринків; торговельних майданчиків; торговельних рядів; ринкових комплексів; торгово-сервісних комплексів.
Ринок -це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Міні-ринки характерні, переважно, для сільських районів і ринкових комплексів, які обслуговують мікрорайони на 6-30 тис. осіб і об'єднують кілька невеликих підприємств. Їх площа незначна (0,1-0,3 га), насиченість елементами устаткування та благоустрою невелика. Загальна площа торговельної групи лотків з навісами (шатрами) не повинна перевищувати 250 кв. м. Між такими торговельними групами необхідно передбачати поздовжні і поперечні, не менше 4 метрів, розриви (у просвіті).
Оскільки відповідач є власником міні-ринку “Відпочинок”, розташованого у м. Джанкой по вул. АДРЕСА_1, і орендарем земельної ділянки площею 2350 м2, функціональними обов'язками відповідача є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів. Тому здіснення реконструкції ринку на підставі рішення Джанкойської міської ради НОМЕР_3 як таке не порушує прав продавців, а відповідач має право організовувати торгівельні лотки відповідно до затверджених проектів.
Позивач звернувся з позовом у справі про визнання незаконними дій відповідача щодо демонтажу торгового лотка НОМЕР_1 і перенесення його за межі торгових рядів; зобов'язання відповідача встановити його на попереднє місцезнаходження; та визнання дій відповідача в частині нав'язування укладання договору на виготовлення і установку металевих контейнерів на території вказаного мікроринку з ДП РСУ “Комплекс” за монопольними цінами такими, що суперечать антимонопольному законодавству України.
Не визначивши предмет позову і спору, судові інстанції не встановили обставини, які свідчать про правомірність чи неправомірність дій відповідача, які оскаржуються позивачем у позовній заяві.
Відповідно до п. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 329 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Зокрема, згідно зі ст. 212 ЗК України самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу за рішенням суду.
Відповідач обставин самовільного зайняття земельної ділянки позивачем не довів, а здійснення демонтажу об'єкту власності позивача саме згідно з відповідним рішенням суду при розгляді даної справи судами не встановлено.
Також не встановлено судовими інстанціями обов'язок позивача за власні кошти брати участь у реконструкції ринку і придбання нового лотка.
Статті 43, 47, 33, 34, 43 ГПК України передбачають, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства і здійснюють висновок, який ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи і висновки викладені у рішенні і постанові судова колегія дійшла висновку, що рішення і постанова прийняті при неповному встановленні усіх суттєвих обставин у справі, які наведені у позові, тому підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід встановити обставини правомірності дій відповідача щодо об'єкту власності позивача та його права здійснювати підприємницьку діяльність на міні-ринку.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду АР Крим від 07.03.06 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.06 у справі №2-6/5124-2006 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький