ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-47/8017-2012 12.02.13
За позовом Приватного підприємства «Стоун Контракт», м. Житомир
до ТURABDIN FEINKOST
про стягнення 10 912,30 євро
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
Від позивача: Олексієнко Т.В. - представник за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.02.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10 912,30 євро за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/8017-2012, розгляд справи було призначено на 25.12.2012 у відповідності до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012 розгляд справи бло відкладено до 05.02.2013, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також з метою виконання сторонами вимоги суду.
В судовому засіданні 05.02.2013 було оголошено перерву до 12.02.2013.
В судовому засіданні 12.02.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги, з урахуванням поданої через канцелярію суду заяви про збільшення позовних вимог. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем на виконання умов контракту № 07/12-С від 07.12.2010 було передано у власність відповідача товар на загальну суму 9 000,00 євро (101 250,00 грн.). Проте, відповідач не здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9 000,00 євро (101 250,00 грн.) - основного боргу.
Крім того, враховуючи положення п. 7.3. контракту № 07/12-С від 07.12.2010 позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 1 350,00 євро (15 187,50 грн.), а також, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 127,60 євро (1 435,53 грн.) та інфляційні збитки в сумі 434,70 євро (4 890,37 грн.).
Відповідач своїх представників в судові засідання 25.12.2012, 05.02.2013 та 12.02.2013 - не направив, вимоги попередніх ухвал суду щодо надання витребуваних документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, у відповідності до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".
За змістом ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, ратифікованої Законом України від 19.10.2000 N 2052-III, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Водночас, кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Суд відзначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи, яка була перекладена на відповідну мову і направлена судом у встановленому порядку, а також напряму відповідачу, докази чого містяться в матеріалах справи, і з дати направлення документів сплинув шестимісячний термін.
Також, в судовому засіданні 12.02.2013 судом було розглянуто заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач, у зв'язку із несплатою станом на день розгляду справи суми основного боргу за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010, збільшив період нарахування штрафу, 3 % річних та інфляційних збитків, та просить суд стягнути з відповідача 6 543,00 євро (69 028,65 грн.), 3 % річних - 928,75 євро (9 798,29 грн.) та інфляційні збитки - 714,98 євро (7 543,02 грн.).
Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині щодо стягнення суми штрафу, 3 % річних та інфляційних збитків.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та згідно вимог статті 15 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, ратифікованої Законом України від 19.10.2000 N 2052-III.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
07.12.2010 між позивачем - Приватним підприємством «Стоун Контракт», як продавцем, та відповідачем - ТURABDIN FEINKOST, як покупцем, було укладено контракт № 07/12-С , за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1).
Умовами контракту № 07/12-С від 07.12.2010 сторони погодили, що товар постачається окремими партіями, згідно специфікацій, рахункам-фактурам і СМR, які є невід'ємними частинами даного контракту (п. 2.1.). Право власності на товар, а також ризик випадкової гибелі, втрати чи пошкодження товар, переходить від позивача до відповідача з моменту передачі товару від перевізника-продавцю (п.2.2.). Відповідач зобов'язаний оплатити товар згідно рахунк-фактури, на умовах відстрочки платежу 10 банківських днів з моменту відвантаження, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 2.4.). Місце передачі товару: ТURABDIN FEINKOST, Kronenhof 2, 35428 Landduns, Germany (п. 3.5.). У випадку недосягнення згоди шляхом переговорів, всі спори щодо неналежного виконання зобов'язання за даним контрактом вирішуються в судовому порядку в Господарськом суді м. Києва (п. 6.2.).
Згідно Специфікації № 1 до контракту № 07/12-С від 07.12.2010 сторони погодили, що позивач постачає, а відповідач приймає товар у кількості 20 000,00 кг. за ціною 9 000,00 євро. Формування ціни здійснюється на умовах FCA.
Відповідно до вантажної митної декларації № 101000009/2010/012856 від 14.12.2010 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) позивачем було проведено ряд митних процедур та сплачено митні платежі, внаслідок здійснення поставки товару відповідачу, про що засвідчують відмітки митного органу - Житомирської митниці, які містяться в наведеній декларації.
Відповідно СМR - міжнародна товарно-транспортна накладна від 14.12.2010 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) відповідач отримав товар згідно рахунку-фактури № 1 від 13.12.210 (належним чином засвідчена позивачем копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), що виставлений ТURABDIN FEINKOST Приватним підприємством «Стоун Контракт» на оплату товару за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010.
Позивач у позові наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 9 000,00 євро (101 250,00 грн.).
У зв'язку з наведеним, позивач надіслав на адресу відповідача претензією від 31.03.2011 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні), в якій просив відповідача погасити існуючу заборгованість за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010 до 11.04.2011.
Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач стверджує, що відповідач товар за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010 повністю не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 9 000,00 євро (101 250,00 грн.) - основного боргу.
Згідно ІНКОТЕРМС 2000«Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» термін «FCA» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» cуд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 7.3. контракту № 07/12-С від 07.12.2010 встановлено, що за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати товару в строк, передбачений п. 2.5. даного контракту, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,1 % від суми, від оплати якої він відмовився чи ухилився за кожний день прострочення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як продавцем, на виконання умов контракту № 07/12-С від 07.12.2010 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 000,00 євро, що підтверджується вантажною митною декларацією № 101000009/2010/012856 від 14.12.2010 та СМR - міжнародною товарно-транспортною накладною від 14.12.2010, проте відповідач свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем товару у строк, встановлений п. 2.4. контракту № 07/12-С від 07.12.2010, згідно рахунку-фактури № 1 від 13.12.2010 - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 9 000,00 євро, що еквівалентно, як зазначає позивач у позовній заяві, 101 250,00 грн.
Однак, судом встановлено, що згідно офіційних відомостей Національного банку України, станом на день звернення позивача до суду з позовом, а саме 31.05.2011 курс євро по відношенню до гривні становив: 1 євро = 11,3756 грн., у зв'язку з чим судом проведено власний розрахунок суми заборгованості в національній валюті України, який має наступний вигляд: 9 000,00 євро х 11,3756 грн. = 102 380,76 грн.
Також, суд з урахуванням вимог встановлених п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», а також офіційних відомостей Національного банку України щодо курсу євро по відношенню до гривні станом на день прийняття рішення у справі № 5011-47/8017-2012: 1 євро = 10,7034 грн., проведено розрахунок суми заборгованості в національній валюті України, який має наступний вигляд: 9 000,00 євро х 10,7034 грн. = 96 330,60 грн.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010 - не надав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови контракту № 07/12-С від 07.12.2010, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010 в сумі 9 000,00 євро, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в сумі 9 000,00 євро, що в еквіваленті до національної валюти України, згідно розрахунку суду станом на день звернення позивача до суду становить 102 380,76 грн.,однак, суд, невиходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказану вимогу в еквіваленті до національної валюти України в сумі 101 250,00 грн., як зазначено та заявлено позивачем до стягнення у позовній заяві.
Серед іншого, позивач, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010, просить стягнути з відповідача за період з 24.12.2010 до 25.12.2012 3 % річних в сумі 928,75 євро (9 798,29 грн.) та інфляційні збитки в сумі 714,98 євро (7 543,02 грн.) за період з грудня 2010 до грудня 2012 (з урахуванням зави про збільшення позовних вимог).
Судом перевірено, надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних збитків, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за контрактом № 07/12-С від 07.12.2010, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних збитків є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наданих позивачем розрахунків, повністю, а саме: за період з 24.12.2010 до 25.12.2012 3 % річних в сумі 928,75 євро (9 798,29 грн.) та інфляційні збитки в сумі 714,98 євро (7 543,02 грн.) за період з грудня 2010 до грудня 2012 (з урахуванням зави про збільшення позовних вимог).
Крім того, позивач, посилаючись на п. 2.5. контракту № 07/12-С від 07.12.2010 просить суд стягнути з відповідача 0,1 % штрафу від суми від оплати якої відповідач ухилився за кожний день прострочення за період з 24.12.2010 до 25.12.2012 в сумі 6 543, 00 євро (69 028,65 грн.).
Суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а отже виходячи зі змісту вищенаведеної норми штраф - це одноразовий платіж, що вираховується від суми заборгованості та не підлягає обчисленню з урахуванням періоду заборгованості.
Таким чином, судом, враховуючи приписи ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України здійснено власний розрахунок суми 0,1 % штрафу, відповідно до якого сума 0,1 % штрафу становить 9,00 євро (94,95 грн.), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 0,1 % штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 9,00 євро (102,38 грн., з урахуванням офіційних відомостей Національного банку України що курсу євро по відношенню до гривні станом на день звернення позивача до суду з позовом - 31.05.2011).
Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме 9 000,00 євро (101 250,00 грн.), 3 % річних в сумі 928,75 євро (9 798,29 грн.) за період з 24.12.2010 до 25.12.2012, інфляційні збитки в сумі 714,98 євро (7 543,02 грн.) за період з грудня 2010 до грудня 2012 та 9, 00 євро (102, 28 грн.) - штрафу.
Витрати по оплаті судових витрат згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ТURABDIN FEINKOST (Тобіас С. Біроль, Кроненгоф 2, 35428 Ланггенс, Німеччина) на користь Приватного підприємства «Стоун Контракт» (код ЄДРПОУ - 14305909, місцезнаходження: 10003, Житомирська область, м. Житомир, провулок 1-й Вінокурний, буд. 13) 9 000 (дев'ять тисяч), 00 євро в еквіваленті до національної валюти України 101 250 (сто одна тисяча) грн. 00 коп. - основного боргу, 928 (дев'ятсот двадцять вісім), 75 євро в еквіваленті до національної валюти України 9 798 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 29 коп. - 3 % річних, 714 (сімсот чотирнадцять), 98 євро в еквіваленті до національної валюти України - 7 543 (сім тисяч п'ятсот сорок три) грн. 02 коп. - інфляційних збитків, 9 (дев'ять), 00 євро в еквіваленті до національної валюти України - 102 (сто дві) грн. 28 коп. - штрафу, 95 (дев'яносто п'ять), 71 євро в еквіваленті до національної валюти України 1 088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 76 коп. - витрат по сплаті державного мита, 207 (двісті сім) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 230 (двісті тридцять) грн. 78 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата підписання тексту рішення - 20.02.2013