ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" лютого 2013 р. м. Київ К-51795/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Хмельницькому
на постанову та ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2008 Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009
у справі №2-а-5795/08/9 (2712/09/9104)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд»
доДержавної податкової інспекції у місті Хмельницькому
проскасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд»звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому № 0002242301/0/7354 від 04.09.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 286818,00 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009, вказаний позов задоволено в повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому № 0002242301/0/7354 від 04.09.2008.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- за результатами проведеної відповідачем перевірки складено акт №7734/23-4/30960327 від 22.08.2008, яким встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 221508 грн. за періоди: 3 квартали 2007 року - 54750 грн., 2007 рік - 155199 грн. та 1 квартал 2008 року - 66309 грн.
- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002242301/0/7354 від 04.09.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 286818,00 грн. (в тому числі, 221508 грн. основного платежу та 65310 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем зазначені витрати формувалися у зв'язку з оплатою виконаних ТОВ «МАЛЬТА Лтд»підрядних робіт з поточного ремонту виробничих корпусів, об'єктів підсобного та обслуговуючого призначення позивача за договором підряду від 01.10.2006 N01-043-07-ПД на поточний ремонт виробничих корпусів, об'єктів підсобного та обслуговуючого призначення, а також сум, сплачених ТОВ ЮФ «Салком»за надані юридичні послуги згідно укладеного договору N 05-030-07 від 22.05.2007 на юридичне обслуговування (згідно якого ТОВ ЮФ «САЛКОМ»надало ТОВ «Хекро Пет Лтд»послуги з підготовки пакету документів юридичного супроводження процедури отримання дозволу Антимонопольного комітету України на економічну концентрацію у вигляді придбання Компанією ХЕКРА ПЕТ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД контролю над ТОВ «Хекро ПЕТ Лтд»).
Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з відсутністю порушень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 8.7.1 п. 8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Відповідно до положень пп.5.4.7 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, видані державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, фактичне використання позивачем робіт та послуг в господарській діяльності підприємства документально підтверджується, що вказує на правомірність віднесення понесених витрат на валові витрати.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення.
2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний