УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Короткова В.Д. суддів Комаровської Н.В., Шейко Л.М.
при секретарі Таратіної О.С.
розглянувши: у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 22 травня 2006 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,-
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2005 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачка за кредитним договором від 8 жовтня 2003 року отримала від позивача кредит в сумі 35000 грн., який забов*язана повернути до 8 жовтня 2004 року та сплатити 20% річних за користування кредитом. Позивач просив стягнути з відповідачки частково не повернутий кредит в сумі 30000 грн., проценти в сумі 941,45 грн. та пеню в сумі 1691,04 грн., а всього 32632,49 грн.
Справа розглянута в відсутності відповідачки.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 22 травня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення скасувати в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Заочне рішення від 22 травня 2006 року ухвалено судом з дотриманням вимог ст.ст.224-226 ЦПК України. Відповідачка була повідомлена належним чином про судові засідання 27 лютого, 5 квітня та 22 травня 2006 року (а.с.25,28,32).
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачка не виконала умов кредитного договору, частково не повернула кредит та не сплатила проценти за користування кредитними коштами.
Справа №22-533б/2006р. Головуючий у першій інстанції Остра Н.С.
Категорія 18 Доповідач Коротков В.Д.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду оскільки він грунтується на законі та підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка за кредитним договором від 8 жовтня 2003 року отримала від позивача кредит в сумі 35000 грн., який забов*язана повернути до 8 жовтня 2004 року та сплатити 20% річних за користування кредитом (а.с.4-7,15).
В порушення п.п. 1.4.,1.6., 3.3 кредитного договору відповідачка не повернула кредитні кошти в сумі 30000 грн. та не сплатила відсотки за користування кредитом. Тому на підставі п. 4.1.1. кредитного договору повинна сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми несплачених коштів за кожен день прострочення.
Правовідносини, які виникли між сторонами при укладенні кредитного договору від 8 жовтня 2003 року, регулювалися ст.ст.374, 377 ЦК УРСР та положенням «Про кредитування», затвердженим постановою Правління Національного банку України №246 від 28 вересня 1995 року, які діяли на той час. Оскільки обов'язок відповідачки по поверненню кредиту та процентів виникнув і продовжував існувати після набрання чинності Цивільним Кодексом України, суд першої інстанції обгрунтовано на підставі ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень застосував ст.ст. 525, 526,610,611 цього Кодексу.
Розмір стягнутих з відповідачки сум неповернутого кредиту (30000 грн.), процентів (941,45 грн.) та пені (1691,04 грн.), а всього 32632,49 грн. є обгрунтованим і підтверджується розрахунком (а.с.16-17).
Не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув з відповідачки грошові кошти, а не звернув стягнення на заставлене майно, оскільки погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави це право позивача, який ним не скористався. Тому у суду не було підстав для звернення стягнення на заставлене майно.
Відповідачкою не надано доказів в підтвердження того, що кредитні кошти вона не отримала.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст.218, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 22 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.