УКРАЇНА
Справа №22 - 5603/2006 р. Головуючий 1- ої інстанції
Дерус А.В.
Доповідач: Ткачук О.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада 01 дня. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі: Головуючого - судді Косогор Г.О. Суддів. Ткачук О.О. Ісаєвої Н.В. При секретарі Ісаєвої Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами Одеської філії спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Міністерства юстиції України, та ОСОБА_1 на рішення Маліновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Першої державної виконавчої служби в Маліновському районі м. Одеси, Одеської філії спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Міністерства юстиції України, треті особи: Шоста Одеська державна нотаріальна контора, Сьома Одеська державна нотаріальна контора, - про визнання неправомірними дій державної виконавчої служби, визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання спадкоємцем за заповітом, визнання права власності за спадщиною і стягнення судових витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2004 року ОСОБА_2 звернулась до суд з позовом до відповідачів про визнання неправомірними дій Першого відділу державної виконавчої служби Маліновського районного управління юстиції м. Одеси по виконанню рішення Маліновського районного суду м. Одеси від 24.04.2002р., визнання недійсними прилюдних торгів по продажу частини квартири АДРЕСА_1 від 14.02.2003р., визнання недійсним протоколу НОМЕР_1 проведення повторних прилюдних торгів, з затвердженого Одеською філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Міністерства юстиції України від 14.02.2003р., визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, затвердженого Першим відділом державної виконавчої служби Маліновського районного /правління юстиції м. Одеси від 21.03.2003р., визнання недійсним свідоцтва про право власності на 11/27 частин квартири АДРЕСА_1, придбане на прилюдних торгах і видане ОСОБА_1. Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 16.04.2003р., реєстровий НОМЕР_2, визнання її, ОСОБА_2, спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, визнання за нею права власності за спадщиною на 5/9 частин квартири АДРЕСА_1, що складаються з жилої кімнати площею 13 кв.м разом з вбудованою шафою площею 0,8 кв.м, жилої кімнати площею 10,7 кв.м разом з вбудованою шафою площею 0,4 кв.м. Також просила стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати в розмірі 2435 грн.58 коп., пов'язані з її приїздом в Україну з Російської Федерації.
Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що у відповідності до заповіту, посвідченого Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою 14.11.2001 р, вона є спадкоємицею всього майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після своєчасного подання заяви про прийняття спадщини їй стало відомо, що у ОСОБА_3 відсутнє нерухоме майно у зв'язку з його продажем з прилюдних торгів ОСОБА_1 для примусового виконання рішення Маліновського районного суду м. Одеси від 24.04.2002р., яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошову компенсацію у розмірі 1340 грн.71 коп. і державне мито на користь держави в сумі 62 грн.23 коп. Позивачка вважала дії Першого відділу державної виконавчої служби Маліновського районного управління юстиції м. Одеси по виконанню рішення суду неправомірними, оскільки під час виконання цих дій були порушені вимоги закону та законні права її спадкодавця ОСОБА_3.
Відповідачі позов не визнали, а ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання не перешкоджати їй у володінні і користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Рішенням Маліновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
На дане рішення принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій вона ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 і задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Рішення також було оскаржено Одеською філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Міністерства юстиції України. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у позові.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п. З ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи справу суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд виходив з матеріалів справи, та пояснень сторін, і зробив вірний висновок про те, що вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані і підлягають задоволенню, а зустрічні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.
Суд вірно встановив правовідносини, що виникли між сторонами і застосував правові норми, які регулюють ці правовідносини.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд вірно виходив з вимог ст..50 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке, згідно закону, не може бути накладено стягнення.
Висновок суду, що Першим відділом державної виконавчої служби Маліновського районного управління юстиції м. Одеси не було перевірено доходи, що отримувала ОСОБА_3, та які можна було звернути стягнення, та у зв'язку з чим виконавчою службою було порушено закон, ґрунтується на матеріалах справи.
Як вбачається з документів наданих в апеляційну інстанцію представником ОСОБА_1, на двох банківських рахунках ОСОБА_3 до теперішнього часу знаходяться кошти, загальною сумою 3 282, 29 гривень, на які була можливість звернути стягнення, та яких було достатньо для повернення боргу ОСОБА_1.
Суд першої інстанції вірно встановив, що державний виконавець при виконанні рішення суду по вищеназвані справі порушив вимоги ст..7 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцію про проведення виконавчий дій, затверджену Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, зі змінами та доповненнями станом на 20 лютого 2002 року.
Суд першої інстанції, перевіривши обставини проведення на підставі протоколу НОМЕР_1 прилюдних торгів, дійшов до висновку, що робітниками Першого відділу державної виконавчої служби Маліновського районного управління юстиції м. Одеси було грубо порушено закон, про що судом була постановлена окрема ухвала.
Апелянти не навели в своїх апеляційних скаргах доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Послання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що звернення стягнення на спірну частину квартири Першим відділом державної виконавчої служби Маліновського районного управління юстиції м. Одеси було обгрунтованим і необхідним, не підтверджується матеріалами справи та спростовується наданими представником ОСОБА_1 доказами.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно розглянув справу, дав належну оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, та Одеської філії спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Міністерства юстиції України, - залишити без задоволення.
Рішення Маліновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.