КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" лютого 2013 р. Справа№ 09/5026/1795/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Смірнової Л.Г.
Тищенко О.В.
при секретарі судового засідання Климович М.І.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю,
ОСОБА_3 - за довіреністю
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 року
у справі № 09/5026/1795/2012 (суддя Лавріненко С.І.)
за позовом ОСОБА_4 м. Умань
до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб»
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб» про:
- визнання протиправними дій закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб" щодо відмови у забезпеченні проведення аудиторської перевірки фінансової діяльності товариства за 2010-2011 роки за запитами ОСОБА_4 від 01.08.2012 року та від 26.10.2012 року;
- зобов'язання відповідача забезпечити товариству з обмеженою відповідальністю "ВІ АЙ ПІ АУДИТ" можливість проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Трудовий колектив "Уманьхліб" за 2010-2011 роки на вимогу ОСОБА_4.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 року у справі № 09/5026/1795/2012 (суддя Лавріненко С.І.) позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково.
Не погодившись із вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство «Трудовий колектив «Уманьхліб» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2013р. прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року розгляд справи відкладено на 21.02.2013 року.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що скаржник правомірно відмовив позивачу у задоволенні його запиту від 01.08.2012 року, оскільки до такого запиту, як і до запиту від 26.10.2012 року, не було додано договору з аудитором для належного підтвердження виконання позивачем вимог п. 5 ст. 75 Закону України «Про акціонерні товариства». Апелянтом зазначено також, що договір, укладений між позивачем з ТОВ "ВІ АЙ ПІ АУДИТ", на момент подання запиту, був таким, що припинив свою дію.
Скаржник посилається на те, що його позиція щодо відсутності у позивача законних підстав для проведення перевірки за 2010-2011 рік, ґрунтується на тому, що позивач набув статусу акціонера лише з 18.05.2012 року, в той час як пунктом 37 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що учасник (акціонер товариства) може вимагати надання інформації про діяльність товариства з дати, коли він набув статусу учасника (акціонера).
Відповідач також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті позовної заяви, оскільки, на думку відповідача, позивач повинен бути сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 2146,00 грн., в той час коли позивачем було сплачено лише 1073 грн.
Відповідачем додатково пояснено, що в 2011 році було проведено дві аудиторські перевірки товариства, та проведення третьої перевірки буде суперечити положенням законодавства України. Також, відповідачем зазначено, що проведення перевірки не є можливим., оскільки документи за 2008-2010 роки було знищено.
Позивач, згідно з поданим відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що апеляційна скарги є безпідставною та необґрунтованою. Так, зокрема, позивач стверджує про те, що у законодавстві України відсутні обмеження, на які посилається відповідач та закон не встановлює обмежень щодо періоду часу, за який учасник товариства має право отримувати інформацію; твердження відповідача про те, що позивач погодився з наданими відмовами, не відповідають дійсності; дію договору, укладеного між позивачем та ТОВ "ВІ АЙ ПІ АУДИТ", було продовжено
Позивачем зазначено, що, знищивши документи за 2010 рік, відповідачем було порушено вимоги діючого законодавства України, яким визначено строк збереження документів тривалістю 3 роки, та обставина знищення документів не може бути підставою для відмови в здійсненні аудиторської перевірки.
Відповідач до судового засідання, що відбулось 21.02.2013 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
Громадянин України ОСОБА_4 є акціонером закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб", якому належить 128800 шт. простих акцій емітента - ЗАТ "ТК "Уманьхліб" номінальною вартістю 1,00 грн. кожна, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №013959, складеною ПАТ "Банк "Київська Русь" на 28.11.2012 року 10:37:19.
Згідно даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.12.2012 року ЗАТ "ТК "Уманьхліб" зареєстрований 12.01.2001 року, має статус юридичної особи, його виконуючим обов'язки керівника до скликання загальних зборів є ОСОБА_5, засновниками є фізичні особи - акціонери, розмір внеску до статутного капіталу становить 1091106,00 грн.
24 липня 2012 року між ОСОБА_4 (замовником) та ТОВ "Аудиторська фірма "ВІ АЙ ПІ АУДИТ" (виконавцем) було укладено Договір №10-А на проведення аудиту, відповідно до якого виконавець зобов'язався надати замовникові аудиторські послуги у вигляді аудиту фінансової звітності, що відображає фінансово-господарську діяльність ЗАТ "ТК "Уманьхліб" за ІІ півріччя 2010 року, 2011 рік, ІІ півріччя 2012 року, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити надані виконавцем послуги згідно з умовами Договору.
01 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 (замовником) та ТОВ "Аудиторська фірма "ВІ АЙ ПІ АУДИТ" (виконавцем) було укладено додаткову угоду №1 до Договору №10-А, якою внесені зміни до основного договору, зокрема, змінена редакція п.1.1 розділу 1 "Предмет договору", згідно з яким виконавець зобов'язався надати замовникові аудиторські послуги у вигляді аудиту фінансової звітності, що відображає фінансово-господарську діяльність ЗАТ "ТК "Уманьхліб" за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік.
Згідно пункту 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.10.2012 року) строк дії договору встановлено у 365 календарних днів з дня його укладання.
01 серпня 2012 року позивачем було направлено відповідачу Запит про проведення аудиторської перевірки, у якому, посилаючись на ст.75 Закону України "Про акціонерні товариства", вимагав повідомити його шляхом направлення поштою відповіді щодо дати, коли обрана ним аудиторська фірма ТОВ "Аудиторська фірма "ВІ АЙ ПІ АУДИТ", зможе розпочати аудиторську перевірку господарської діяльності ЗАТ "ТК "Уманьхліб" за ІІ півріччя 2010 року, 2011 рік, ІІ півріччя 2012 року.
Листом від 10.08.2012 року №541 відповідач повідомив позивачу, що законність придбання ним права власності на пакет акцій ЗАТ "ТК "Уманьхліб" оскаржується у суді, а тому запит на проведення аудиторської перевірки та вимога про скликання позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "ТК "Уманьхліб" не можуть бути задоволені.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 31 липня 2012 року у справі №01/5026/982/2012, яке набрало законної сили 11.10.2012 року, відмовлено у позові ЗАТ "ТК "Уманьхліб" до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити дії.
Вказаним рішенням встановлено правомірність набуття ОСОБА_4 128800 шт. простих акцій ЗАТ "ТК "Уманьхліб", що становить 11,8045% статутного капіталу, по договору дарування пакету акцій від 18.05.2012 року.
26 жовтня 2012 року позивач направив відповідачу Запит про проведення аудиторської перевірки, у якому, посилаючись на ст.75 Закону України "Про акціонерні товариства", повторно вимагав повідомити його шляхом направлення поштою відповіді щодо дати, коли обраний ним аудитор зможе розпочати аудиторську перевірку господарської діяльності ЗАТ "ТК "Уманьхліб" за 2010-2011 роки.
Листом від 02.11.2012 року №754 відповідач повідомив позивачу про те, що згідно п.37 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року "Учасник (акціонер) може вимагати надання інформації про діяльність товариства з дати, коли він набув статусу учасника (акціонера)". Згідно вказано листа, оскільки ОСОБА_4 набув статусу акціонера з 18 травня 2012 року, то вимога про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за 2010-2011 роки знаходиться за межами його прав акціонера, крім того, його представник включений до складу комісії по проведенню річної інвентаризації усіх матеріальних цінностей ЗАТ "ТК "Уманьхліб".
Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дій закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб" щодо відмови у забезпеченні проведення аудиторської перевірки фінансової діяльності товариства за 2010-2011 роки за запитами ОСОБА_4 від 01.08.2012 року та від 26.10.2012 року; зобов'язання відповідача забезпечити товариству з обмеженою відповідальністю "ВІ АЙ ПІ АУДИТ" можливість проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Трудовий колектив "Уманьхліб" за 2010-2011 роки на вимогу ОСОБА_4.
До місцевого господарського суду представником позивача було подано заяву про відмову від позову в частині вимог до ЗАТ "Трудовий колектив "Уманьхліб" про визнання дій протиправними та додаткові пояснення по суті спору.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відмова представника позивача від позовних вимог до ЗАТ "ТК "Уманьхліб" про визнання дій протиправними, відповідає його праву, встановленому ст.ст.22, 28 ГПК України, не порушує права і охоронювані законом інтереси сторін, отже, суд правомірно прийняв таку відмову та припинив провадження у справі і цій частині на підставі ч.1 п.4 ст.80 ГПК України.
Судова колегія погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача забезпечити товариству з обмеженою відповідальністю "ВІ АЙ ПІ АУДИТ" можливість проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Трудовий колектив "Уманьхліб" за 2010-2011 роки на вимогу ОСОБА_4, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.80 Господарського кодексу України до господарських товариств, серед інших, належать акціонерні товариства. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Згідно ст.152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначаються Законом України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI, який набрав чинності з 30 квітня 2009 року, із змінами (далі вживається скорочено - ЗУ "Про акціонерні товариства"). Починаючи з 01.05.2011 року, всі акціонерні товариства повинні виконувати ЗУ "Про акціонерні товариства" незалежно від того, чи привели вони свою діяльність у відповідність до цього Закону.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що даний спір виник з корпоративних відносин між акціонерним товариством і його акціонером, отже відповідно до ст.ст. 12, 16 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарському суду.
Позивач є акціонером відповідача, власником 128800 простих акцій товариства загальною номінальною вартістю 128800 грн., які, як вірно встановлено місцевим господарським судом, становлять 11,804536% статутного капіталу відповідача. Отже позивач має відповідний пакет акцій акціонерного товариства.
Відповідно до ст.88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства. Учасники товариства мають також інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства.
Згідно з частинами 5, 6 ст.75 Закону України "Про акціонерні товариства" аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства також має бути проведена на вимогу акціонера (акціонерів), який (які) є власником (власниками) більше 10 відсотків простих акцій товариства. У такому разі акціонер (акціонери) самостійно укладає (укладають) з визначеним ним (ними) аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства, в якому зазначається обсяг перевірки. Витрати, пов'язані з проведенням перевірки, покладаються на акціонера (акціонерів), на вимогу якого проводилася перевірка. Загальні збори акціонерів можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат акціонера (акціонерів) на таку перевірку. Товариство зобов'язане протягом 10 днів з дати отримання запиту акціонера (акціонерів) про таку перевірку забезпечити аудитору можливість проведення перевірки. У зазначений строк виконавчий орган має надати акціонеру (акціонерам) відповідь з інформацією щодо дати початку аудиторської перевірки. Аудиторська перевірка на вимогу акціонера (акціонерів), який є власником більше ніж 10 відсотків акцій товариства, може проводитися не частіше двох разів на календарний рік. У разі проведення аудиту товариства за заявою акціонера (акціонерів), який (які) є власником (власниками) більше 10 відсотків простих акцій товариства, виконавчий орган товариства на вимогу такого акціонера (акціонерів) зобов'язаний надати завірені підписом уповноваженої особи товариства та печаткою товариства копії всіх документів протягом п'яти робочих днів з дати отримання відповідного запиту аудитора.
Як зазначалось, позивач, як акціонер, що має значний пакет простих акцій товариства (більше 10 відсотків) двічі звертався до відповідача з вимогою забезпечити обраній ним аудиторській фірмі - ТОВ "Аудиторська фірма "ВІ АЙ ПІ АУДИТ", з якою він уклав договір, про можливість проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача за 2010-2011 роки. Позивачу було відмовлено у задоволенні вказаних вимог з посиланням на те, що він не має права вимагати проведення перевірки за період, у який він не був учасником товариства.
Проте, така вимога є безпідставною та такою, що суперечить положенням законодавства України, з огляду на наступне.
Передбачене ст.75 Закону України "Про акціонерні товариства" і ст.162 Цивільного кодексу України право акціонерів на аудиторську перевірку спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу товариства.
Згідно з ч.2 ст.162 Цивільного кодексу України аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонера (акціонерів), які володіють не менш як десятьма відсотками акцій. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства встановлюється статутом товариства і законом. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене інше рішення.
Таким чином, право акціонера вимагати проведення аудиту не залежить ні від бажання самого товариства (його службових осіб) щодо проведення чи не проведення аудиторської перевірки, ні від доцільності чи відсутності доцільності проведення такої перевірки, і є обов'язком товариства щодо надання документів для аудиторської перевірки, обраним акціонером аудиторам (аудиторській фірмі) у певні строки.
Апелянт також послався на те, що станом на момент подання позивачем запиту про проведення перевірки договір № 10-А, укладений 24.07.2012 року між позивачем з ТОВ "ВІ АЙ ПІ АУДИТ", був таким, що припинив свою дію, а додаткова угода № 1 від 01.10.2012 року до цього договору, якою змінено строк дії договору, є нікчемною, оскільки укладена після припинення дії договору.
Такі посилання відповідача колегія суддів відхиляє з огляду на положення ст.ст. 6, 627, ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов та можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Тобто, у відповідності до положень цивільного законодавства України сторони можуть врегулювати відносини, що виникли між ними в минулому.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на п.37 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року, у якому вказано, що "учасник (акціонер) може вимагати надання інформації про діяльність товариства з дати, коли він набув статусу учасника (акціонера)", ґрунтуються на хибному тлумаченні вказаного пункту.
Вказане положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року вказує на момент, з якого у особи виникає право на звернення за отриманням інформації, а не період, за який він має право вимагати надання інформації.
Закон України "Про акціонерні товариства", зокрема ст.75, не встановлює обмежень права акціонера щодо можливості вимагати проведення аудиту за попередні роки, навіть за наявності інших аудиторських висновків за ці роки.
Доводи апелянта про те, що, оскільки в 2011 році було проведено дві аудиторські перевірки товариства, та проведення третьої перевірки буде суперечити положенням законодавства України, апеляційний суд спростовує з огляду на наступне.
Як зазначалось, Законом передбачено право вимоги акціонера, що володіє більше ніж 10 відсотками акцій товариства, на проведення аудиторської перевірки саме на його замовлення, з вибором ним незалежного аудитора (аудиторської фірми), і така перевірка може проводитися не частіше двох разів на календарний рік.
З наданих відповідачем аудиторських висновків вбачається, що аудиторська перевірка проводилась на замовлення товариства 25 лютого 2011 року аудитором фізичною особою - підприємцем ОСОБА_12 стосовно достовірності фінансової звітності за 2010; у період з 03 лютого по 02 березня 2012 року аудитором - ПП АП "ЛВВ-АУДИТ" щодо фінансової звітності за 2011 рік.
Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, у цьому календарному році була лише одна аудиторська перевірка і на вимогу акціонерів аудиторська перевірка взагалі не проводилась.
Позивач, як і передбачено ст.75 Закону України "Про акціонерні товариство", уклав угоду з аудиторською фірмою на проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за 2010 - 2012 роки.
Згідно з ч.2 ст.75 Закону України "Про акціонерні товариства посадові особи товариства зобов'язані забезпечити доступ незалежного аудитора до всіх документів, необхідних для перевірки фінансово-господарської діяльності товариства. Підстави відмови відповідачем позивачу у забезпеченні проведення аудиторської перевірки, не пов'язані із обмеженнями для незалежних аудиторів, які встановлені ч.3 ст.75 Закону України "Про акціонерні товариства".
Апелянт стверджує також, що оскільки ним було знищено документи за 2008-2010 роки, то він, відповідно, не може забезпечити можливість проведення аудиторської перевірки.
Такі твердження відповідача апеляційний господарський суд до уваги не приймає з тих підстав, що знищення відповідачем документів за 2010 рік є таким, що не відповідає положенням Податкового кодексу України, та не може бути підставою для відмови у забезпеченні можливості аудитору для проведення аудиторської перевірки.
З огляду на викладене, вимоги позивача про зобов'язання відповідача забезпечити ТОВ "Аудиторська фірма "ВІ АЙ ПІ АУДИТ" надати можливість проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за 2010 - 2011 роки ґрунтуються на вимогах закону, відповідають передбаченому законом праву позивача та підлягають задоволенню повністю.
Твердження апелянта про невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі, що є меншим, ніж встановлено законодавством, та позовна заява підлягала поверненню, судова колегія спростовує з огляду на наступне.
Пунктом 2.2. статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.
При цьому, частиною першою ст.4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст.13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2012р. становив 1073,00 грн.
Таким чином, у 2012 році (станом на момент подання позовної заяви) розмір судового збору за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру становить 1073,00 грн.
Згідно з п. 15. Інформаційного листа Вищого господарського суду України, до надання пленумом Вищого господарського суду України роз'яснень з питань практики застосування господарськими судами розділу VI ГПК (з огляду, зокрема, на відповідні зміни у названому Кодексі) господарськими судами може враховуватися викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в частині, що відповідає чинному законодавству.
Так, відповідно до п. 4.6. роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
Тобто, оскільки у даному випадку позивачем в одній позовній заяві було об'єднано дві вимоги немайнового характеру, судовий збір підлягав сплаті як за подання однієї заяви немайнового характеру, тобто в розмірі 1073,00 грн.
Позивачем до позовної заяви було додано квитанцію від 28.11.2012 року, з якої вбачається сплата судового збору в розмірі 1073,00 грн., тобто в розмірі, встановленому законодавством.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 року у справі № 09/5026/1795/2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб» на рішення господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 року у справі № 09/5026/1795/2012 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб» на рішення господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 року у справі № 09/5026/1795/2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 року у справі № 09/5026/1795/2012 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 09/5026/1795/2012 повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2013 року.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Гончаров С.А.
Судді Смірнова Л.Г.
Тищенко О.В.