ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/17207-2012 18.02.13

За позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа"

до Державної іпотечної установи

про стягнення 14135,77 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Вашека І.І., довіреність №436 від 20.12.2012.

від відповідача - Лінніченко Д.О., довіреність №3389/15/1 від 15.08.2012.

Суть спору: Комунальне підприємство Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про стягнення заборгованості в сумі 14135,77 грн. за спожиту теплову енергію за період з 03.11.2009 по 15.12.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в період з 03.11.2009 по 15.12.2009 поставив відповідачу, як власнику квартир №№ 5, 8, 17, 19, 20, 24, 25, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 42, 44, 52, 53, 62, 66, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 94, 95, 98, 101, 104, 119, 112, 113, 116, 122, 128 в будинку №18 по вул. Воровського у місті Кагарлику теплову енергію на загальну суму 14135,77 грн., проте відповідач зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії не виконав.

20.12.2012 позивач подав пояснення в яких зазначив, що 18.11.2009 він направляв відповідачу для підписання проект договору про надання послуг з централізованого опалення № 40 від 01.11.2009, проте відповідач листом від 02.12.2009 відмовив позивачу у підписанні вказаного договору, у зв'язку з тим, що він не відповідає за змістом типовому договору, затвердженому постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, а тому позивач вважає, що відносини з відповідачем у нього виникли в силу ст. 11 ЦК України.

В свою чергу, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що відповідач не є споживачем комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки згоди на отримання комунальних послуг не надавав та відповідний договір між сторонами не укладався.

В судовому засіданні 20.12.2012, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва.

29.01.2013 позивач подав відзив на заперечення відповідача в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та зауважив, що бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не є підставою для звільнення відповідача від її оплати, тому сума боргу по оплаті поставленої, але неоплаченої теплової енергії повинна бути повернута позивачу, як вартість безпідставно набутого майна, в силу вимог ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013 продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 18.02.2013.

18.02.2013 позивач подав відзив на заперечення відповідача, в якому зазначив, що факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами про використання теплової енергії, які підписані представником позивача та представником будинку по вул. Воровського, 18, власником 39 квартир в якому є відповідач. Позивач вказує, що законних підстав для отримання відповідачем теплової енергії у спірний період не було, тому останній зобов'язаний повернути позивачу вартість отриманої теплової енергії, в порядку ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

В судовому засіданні 18.02.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 18.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.10.2009 Кагарлицькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 803 "Про початок опалювального сезону в населених пунктах району у 2009 році", згідно якого опалювальний сезон у населених пунктах Кагарлицького району розпочався з 15.10.2009.

На виконання вказаного розпорядження, 14.10.2009 позивачем було видано наказ №131 про початок опалювального сезону, пунктом 2 якого передбачено підключення до системи теплопостачання з 03.11.2009 будинку №18 по вул. Воровського у місті Кагарлику.

Згідно листа КП Київської обласної ради "Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації" у період з початку опалювального сезону (03.11.2009) відповідач був власником квартир №№ 5, 8, 17, 19, 20, 24, 25, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 42, 44, 52, 53, 62, 66, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 94, 95, 98, 101, 104, 119, 112, 113, 116, 122, 128 в будинку №18 по вул. Воровського у місті Кагарлику.

При цьому, 07.10.2009 Кагарлицька міська рада звернулася до позивача з листом №1101/02 - 44 в якому просила до 15.10.2009 року укласти з комунальними підприємствами м. Кагарлик договори на житлово - комунальні послуги щодо квартир, які належать Державній іпотечній установі.

03.11.2009 Державна іпотечна установа надала відповідь № 5000-1 в якій просила доручити відповідним комунальним підприємствам Кагарлицької міської ради підготувати та надати для розгляду до Державної іпотечної установи проекти договорів на надання житлово - комунальних послуг.

Позивач 18.11.2009 направив відповідачу проект договору про надання послуг з централізованого опалення № 40 від 01.11.2009 р. для підписання, втім відповідач листом №6473-1 повернув проект договору № 40 від 01.11.2009, з посиланням на те, що він не відповідає за змістом типовому договору, затвердженому постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року. При цьому, дій, передбачених ст. 181 ГК України, у разі наявності заперечень щодо умов одержаного проекту договору, відповідач не вчинив.

Однак, незважаючи на те, що між сторонами так і не було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, у період з 03.11.2009 по 15.12.2009 позивач надавав фактичні послуги з опалення будинку №18 по вул. Воровського у місті Кагарлику, в тому числі і відповідачу як власнику 39 квартир в цьому будинку, оскільки система опалення спірних приміщень є невід'ємною частиною системи опалення всього будинку, про що свідчить акт №1 від 02.01.2013 і відповідач не звертався з заявою про відключення приміщень, які йому належали від централізованого опалення, яке можливе лише при наявності технічних умов та узгодженої проектної документації.

Факт постачання теплової енергії в будинок №18 по вул. Воровського в м. Кагарлику не спростовано відповідачем та підтверджується актами про зняття показів з лічильника, яким обладнаний вказаний будинок, а саме у листопаді 2009 року поставлено теплової енергії в обсязі 57,5 Гкал на суму 23617 грн., у грудні 2009 року - в обсязі 168 Гкал на суму 69003 грн.

Здійснивши, на підставі актів про зняття показів з лічильника, враховуючи дані щодо площі приміщень, які належать відповідача, розрахунок вартості теплової енергії, поставленої в приміщення останнього, позивач 30.03.2010 направив відповідачу, як власнику 39 квартир, лист з проханням сплатити вартість поставленої теплової енергії, яка за розрахунком позивача, перевіреним судом, становить 14135,77 грн.

При цьому, вартість послуг з опалення розраховувалась на підставі тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 13 від 20.01.2009 "Про коригування тарифів на послуги централізованого теплопостачання", згідно якого тариф на опалення за 1 кв.м. загальної площі на місяць для м. Кагарлик для першої групи (населення) за період з 01.02.2009 р. по 17.11.2010 року становив - 5,79 грн. за 1 кв. м опалювальної площі протягом року (в т.ч. ПДВ - 20% ) або 410,73 грн. за 1 Гкал (в т.ч. ПДВ -20 %).

Втім, відповідач оплату не провів, посилаючись на відсутність укладеного між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, обов'язковість укладення якого передбачена ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

З цих підстав, посилаючись на вимоги ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу УРСР, ст.ст. 13, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості теплової енергії в розмірі 14135,77 грн., яка набута ним безпідставно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) регулюються правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі- Правила).

Так, згідно п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відповідно до пункту 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Умовами ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах

Разом з тим, обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг встановлені статтями 20, 21 вказаного Закону, зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - своєчасне та якісне надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

При цьому, відповідно до статті 162 Житлового кодексу Української РСР, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92 №572, наймач (власник) квартири зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, а відтак бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не є правовою підставою для звільнення відповідача від її оплати. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 06.02.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв відповідачу проект договору про надання послуг з централізованого опалення, втім відповідач не виконав свій обов'язок щодо укладення відповідного договору, незважаючи на те, що фактичні послуги з опалення будинку №18 по вул. Воровського у місті Кагарлику, в якому відповідачу в спірний період належало 39 квартир, надавалися позивачем, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем.

Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Однак, відповідач цією можливістю не скористався, відключення від мереж централізованого опалення згідно з визначеним законодавчими актами України порядком не здійснив, що спростовує доводи відповідача про те, що він не мав наміру отримувати послуги по опаленню.

Відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Позивач нарахував відповідачу плату за послуги з централізованого опалення в розмірі 14135,77 грн. з розрахунку 2099,3 кв.м опалювальної площі приміщень відповідача, що відповідає п. 12 Правил.

У претензії від 30.03.2010 позивач просив сплатити вартість послуг з централізованого опалення, втім відповідач у відповіді на претензію від 29.04.2010 вих.№2504-1 відмовився здійснити оплату фактично спожитих послуг, посилаючись на відсутність будь-яких договірних правовідносин з позивачем у сфері надання послуг з теплопостачання.

Однак, сам лише факт не оформлення сторонами письмового договору, в даному випадку, не звільняє відповідача від обов'язку з оплати одержаної теплової енергії, оскільки відносини сторін мали позадоговірний характер. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24 січня 2013 року у справі № 1/5005/5776/2012, від 06 листопада 2012 у справі №5023/775/12 та ін.).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За правилами ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За умовами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія -товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відтак, оскільки відповідачем не виконано свій обов'язок по укладенню договору на постачання теплової енергії, він без достатніх правових підстав споживав у період з 03.11.2009 по 15.12.2009 теплову енергію, яка постачалась позивачем, що зумовлює обов'язок відповідача відшкодувати її вартість, у відповідності до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, згідно наведеного позивачем розрахунку цієї вартості, перевіреного судом.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог, а доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки сам лише факт не оформлення сторонами письмового договору, в даному випадку, не звільняє відповідача від обов'язку з оплати одержаної теплової енергії, так як доказів відключення приміщень в будинку №18 по вул. Воровського, в м. Кагарлик, які належали відповідачу у спірний період, від мереж централізованого опалення згідно з визначеним законодавчими актами України порядком суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача в сумі 1609,50 грн. в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Миру, 16, ідентифікаційний код 20622074) 14135 (чотирнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 77 коп. вартості спожитої теплової енергії, та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013.

Суддя Т.В. Васильченко