07.02.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797-361/2013р. Головуючий у першій
інстанції Лушніков В.Ф.
категорія 42 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Зотова В.С., Колбіної Т.П.
при секретарі - Марушевській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Фонд комунального майна про виселення без надання житлового приміщення,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Фонд комунального майна та просили виселити відповідачів з квартири №12 будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі проживають в гуртожитку АДРЕСА_1, а поруч з ними, в цьому ж гуртожитку, в кімнаті №12 проживають відповідачі - ОСОБА_7, та ОСОБА_8, які зловживають спиртними напоями, систематично порушують суспільний порядок в гуртожитку, погрожують життю сусідам. За порушення громадського порядку в гуртожитку відповідачі мали привід в міліцію, з ними проводились попереджувальні бесіди. Незважаючи на це, відповідачі продовжують порушувати правила гуртожитку, роблять невиносним проживання в гуртожитку, засоби впливу на відповідачів виявилися без результативними, а тому вони просять суд виселити відповідачів з вказаного гуртожитку без надання іншого житла.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Фонд комунального майна - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким просить задовольнити позовні вимоги позивачів, вважає, що ухвала суду постановлена при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, на адресу апеляційного суду м.Севастополя 30 січня 2013 року від позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 надійшли заяви про залишення позову без розгляду, скасування рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2012 року та закриття провадження по справі з підстав передбачених ч.1 п.5 ст.207 ч.1 ст.310 ЦПК України.
Колегія суддів вважає вказане клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 статті 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду якщо позивач надав заяву про залишення позову без розгляду.
Зазначене право позивача передбачено при розгляді справи у суді першої інстанції.
В апеляційному суді справа хоча й розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, проте цей порядок має свої винятки і доповнення, встановлені главою 1 «Апеляційне провадження» розділу V ЦПК України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що на стадії апеляційного розгляду позивачеві не надано право заявляти клопотання про залишення позову без розгляду, таке право він може реалізувати лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до постановлення судом рішення.
У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживають у гуртожитку АДРЕСА_1 в кімнаті 12 в м.Севастополі. В цьому ж гуртожитку в сусідніх кімнатах №14 №15, №16, проживають позивачі.
Як вбачається зі змісту статті 116 Житлового кодексу України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Підставами для виселення фізичної особи без надання іншого жилого приміщення є: систематичне руйнування чи псування жилого приміщення. Вина цих осіб носить характер умислу або грубої необережності. Під систематичністю розуміють скоєння двох і більше таких правопорушень; використання його не за призначенням. Це використання житлового приміщення не для проживання, а для розміщення майстерні, складу, підсобних приміщень, утримання тварин тощо; систематичне порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку.
У всіх трьох випадках до винних осіб повинні попередньо вживатись заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
З пояснень свідка, допитаного у суді першої інстанції зі сторони позивачів - ОСОБА_10 вбачається, що він працював у дільничому пункті міліції №26 в м.Севастополі. На звернення позивачів про те, що відповідачі порушують порядок, чим перешкоджають проживати у гуртожитку зазначив, що з цього приводу він спілкувався з відповідачами та наполягав щоб вони не допускали порушень добросусідських відношень, при цьому свідок пояснив, що він на дільниці де розташований гуртожиток вже давно не працює і що там відбувається на час розгляду справи йому не відомо.
З пояснень допитаних у суді першої інстанції свідків зі сторони відповідачів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вбачається, що відповідачів кривдять позивачі заради позбавлення їх житлової площі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Фонд комунального майна задоволенню не підлягають, оскільки позивачі у порушення статті 60 ЦПК України не представили суду доказів, підтверджуючих той факт, що відповідачі систематично допускають порушення громадського порядку, на заходи попередження не реагують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
У задоволенні клопотання ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про залишення позову ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Фонд комунального майна без розгляду - відмовити.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ Л.М.Водяхіна
Судді: /підпис/ В.С.Зотов
/підпис/ Т.П.Колбіна
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя Л.М.Водяхіна