ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-66/18522-2012 20.02.13
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 5011-66/18522-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехкомплекс»;
до відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»;
про стягнення 1 339 449,20 грн.
Представники сторін:
від позивача: Шумов А.Ю., директор, наказ № 10 від 10.08.2011р.;
Годз Р.С., довіреність б/н від 01.10.2012р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехкомплекс» (надалі - позивач) з позовом до відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» (надалі - відповідач) про стягнення 1 339 449,20 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 07/11 про надання послуг від 28.07.2011р. у визначений строк повністю не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 110 906,94 грн., за час прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 85025,44 грн., штраф - 106467,50 грн. та 3% річних у сумі 17049,31 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2013р. порушено провадження у справі № 5011-66/18522-2012 та призначено її розгляд на 21.01.2013р.
Присутнім у судовому засіданні 21.01.2013р. представником позивача подано витребувані судом докази та уточнення до позовної заяви, згідно з яким позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 110 906,94 грн., пеню в сумі 82465,00 грн., штраф - 106467,50 грн. та 3% річних у сумі 17049,31 грн., витрати по сплаті послуг адвоката - 20000,00 грн., всього - 1 336 888,76 грн.
Проте, позивачем безпідставно до ціни позову включено витрати на оплату послуг адвоката, які згідно приписів ст. 44 ГПК України, відносяться до складу судових витрат та до ціни позову не включаються.
Отже, відповідно до приписів ч. 3 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначена судом у розмірі 1 316 888,76 грн., в межах якої і розглянуто позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання 21.01.2013р. не з'явився, проте 21.01.2013 р. через загальний відділ господарського суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю повноважного представника з'явитись у судове засідання.
Ухвалою від 21.01.2013р. суд відклав розгляд справи н 07.02.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.
Присутній у судовому засіданні 07.02.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в уточненні до позовної заяви.
Представник відповідача в засіданні суду подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач основний борг визнає в сумі 728372,66 грн., посилаючись на те, що ним, на підставі ч. 2 ст. 601 ЦК України, направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 382534,28 грн.; заперечує в частині стягнення пені, оскільки позивачем проведено нарахування пені за прострочку платежу без урахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, та повністю не визнає вимоги в частині стягнення 20000,00 грн. витрат по сплаті послуг адвоката, оскільки зазначені кошти були сплачені не адвокату, а ТОВ «Юридичне агентство «Шевчук та партнери», яке не є адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням в розумінні ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Представники позивача заявили про необхідність перевірити суму заборгованості, на яку відповідачем проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою від 07.02.2013р. суд відклав розгляд справи на 21.02.2013р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.
Присутні в судовому засіданні 21.02.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в уточненні до позовної заяви.
Представник відповідача у судове засідання 21.02.2013р. не з'явився, проте 19.02.2013р. через загальний відділ господарського суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю повноважного представника з'явитись у судове засідання.
Представники позивача проти відкладення розгляду справи заперечили, посилаючись на те, що відповідач навмисно затягує розгляд справи.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Крім того, відповідно до приписів ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
З огляду наведеного, а також, враховуючи закінчення строку вирішення спору, відсутності клопотання про продовження строку розгляду спору, ненадання належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника в судове засідання 20.02.2013р., судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовлено.
Отже, оскільки відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, проте не зазначив поважних причин, з яких не виконав вимоги суду та не подав, витребувані в ухвалі про відкладення розгляду справи від 07.02.2013р., документи, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
28.07.2011р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір № 07/11 про надання послуг, у відповідності з п.п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги будівельними машинами та механізмами, відповідно до протоколу узгодження вартості послуг (Додаток № 1 до договору), а змовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги та сплатити їх вартість. Перелік будівельних машин та механізмів, якими виконавець надає послуги за цим договором, кількість, ціна та загальна вартість послуг, що є предметом договору, визначаються сторонами у протоколі узгодження вартості послуг (Додаток № 1 до договору), який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.2. договору, ціна договору (загальна вартість послуг), що надаються виконавцем згідно даного договору буде визначатися як сума всіх актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних уповноваженими представниками сторін протягом дії договору.
Пунктами 8.1., 8.2., 8.3. договору передбачено, що термін дії договору встановлюється з дня підписання до 29 листопада 2011 року (4 місяця), але в будь-якому випадку не раніше виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається пролонгованим на той самий строк, у випадку якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір за 1 місяць до закінчення терміну його дії. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії даного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали чотири протоколи узгодження вартості послуг будівельними машинами та механізмами, які відповідно є додатками № 1, № 2, № 3, № 4 до Договору № 07/11 про надання послуг від 28.07.2011р. та в яких встановлено вартість 1 маш/години для кожного виду будівельних машин, якими надавались відповідачу послуги.
Крім того, сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 28.11.2011р. до Договору № 07/11 про надання послуг від 28.07.2011р., якою внесли зміни до п. 1.2. договору, зокрема, визначивши найменування будівельних машин та механізмів, якими виконавець надає послуги та вартість цих послуг за 1 маш/годину.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з лютого по жовтень 2012 року надав відповідачу послуги на загальну суму 1 112 806,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленами печатками сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 91 від 29.02.2012р. на суму 48131,00 грн., № 95 від 30.03.2012р. на суму 26500,00 грн., № 157 від 30.04.2012р. на суму 237262,50 грн., № 205 від 31.05.2012р. на суму 302362,50 грн., № 233 від 29.06.2012р. на суму 291637,50 грн., № 283 від 31.07.2012р. на суму 130762,50 грн., № 322 від 31.08.2012р. на суму 42900,00 грн., № 366 від 28.09.2012р. на суму 8500,00 грн., № 448 від 31.10.2012р. на суму 24750,00 грн.
Згідно п. 3.5. договору, замовник зобов'язується на підставі акту та/або рахунку-фактури виконавця, здійснити оплату замовлених послуг протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного акту.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач за надані позивачем послуги у визначений договором строк розрахувався частково, сплативши 1899,06 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день звернення до суду за надані послуги, згідно Договору № 07/11 про надання послуг від 28.07.2011р., становить 1 110 906,94 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг за Договором № 07/11 про надання послуг від 28.07.2011р.
Однак, під час розгляду справи відповідач надав суду докази надіслання на адресу позивача заяви за вих. № 22 від 06.02.2013р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої відповідач повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 382 534,28 грн., що складається з заборгованості позивача перед відповідачем за отриманий товар (дизпаливо) та надані послуги, строк виконання яких не встановлений, а тому виконання зобов'язань визначається моментом пред'явленням вимоги щодо їх виконання.
На підтвердження передачі позивачу товару та надання послуг, відповідач надав суду відповідні видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
У відповідності з вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України, позивач належними та допустимими доказами не спростував факт отримання від відповідача товару та послуг на загальну суму 382 534,28 грн.
Приписами ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк внконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм цивільного законодавства, на день розгляду справи зобов'язання відповідача перед позивачем на суму заборгованості в розмірі 382 534,28 грн. є припиненими, відтак, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Проте, відповідачем не надано доказів оплати послуг у повному обсязі, тому позовна вимога щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 728 372,66 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач просить суд, на підставі пп. 4.1.1. договору, стягнути з відповідача пеню в сумі 82465,00 грн., що нарахована окремо за кожним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 91 від 29.02.2012р. на суму 46231,94 грн., № 95 від 30.03.2012р. на суму 26500,00 грн., № 157 від 30.04.2012р. на суму 237262,50 грн., № 205 від 31.05.2012р. на суму 302362,50 грн., № 233 від 29.06.2012р. на суму 291637,50 грн., № 283 від 31.07.2012р. на суму 130762,50 грн. з урахуванням строку оплати наданих послуг, встановленим у п. 3.5. договору.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Умовами підпункту 4.1.1. пункту 4.1. договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору, вони несуть відповідальність в наступних розмірах: за порушення строків приймання наданих послуг або строків проведення платежів, передбачених договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від суми заборгованості за фактично надані послуги за кожен день затримки оплати.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 73 594,75 грн., оскільки, як вбачається з розрахунку пені, доданого до заяви про уточнення позовних вимог, позивачем здійснено нарахування пені на суму заборгованості, що існує за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 91 від 29.02.2012р. на суму 46231,94 грн., № 95 від 30.03.2012р. на суму 26500,00 грн., № 157 від 30.04.2012р. на суму 237262,50 грн., № 205 від 31.05.2012р. на суму 302362,50 грн. без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто за кількість днів прострочки, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, судом проведено перерахунок та визначено наступні періоди нарахування пені: за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 91 від 29.02.2012р. на суму 46231,94 грн. з 05.03.2012р. по 05.09.2012р., № 95 від 30.03.2012р. на суму 26500,00 грн. з 05.04.2012р. по 05.10.2012р., № 157 від 30.04.2012р. на суму 237262,50 грн. з 04.05.2012р. по 04.11.2012р., № 205 від 31.05.2012р. на суму 302362,50 грн. з 06.06.2012р. по 06.12.2012р.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
Крім того, пунктом 4.5. договору передбачено, що замовник за порушення строків проведення платежів, передбачених договором, сплачує на користь виконавця по кожному акту штраф у розмірі 10% від розрахованої суми заборгованості за фактично надані послуги даного акту.
Як вбачається з розрахунку, наведеного в заяві про уточнення позовних вимог, позивачем нараховано штраф у загальній сумі 106 467,50 грн. на заборгованість, що виникла за наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 95 від 30.03.2012р. на суму 26500,00 грн., № 157 від 30.04.2012р. на суму 237262,50 грн., № 205 від 31.05.2012р. на суму 302362,50 грн., № 233 від 29.06.2012р. на суму 291637,50 грн., № 283 від 31.07.2012р. на суму 130762,50 грн., № 322 від 31.08.2012р. на суму 42900,00 грн., № 366 від 28.09.2012р. на суму 8500,00 грн., № 448 від 31.10.2012р. на суму 24750,00 грн.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.
Оскільки сторони самостійно передбачили додатково, крім сплати пені, ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 4.5. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплачених у встановлений договором строк наданих послуг, і є правовим наслідком прострочення оплати наданих послуг з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.
Перевіривши наведаний в заяві про уточнення позовних вимог позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, які розраховані за час прострочення платежу окремо за кожним вищезазначеним актом здачі-приймання робіт (надання послуг), підлягають задоволенню в сумі 17049,31 грн., згідно розрахунку позивача, доданим до позовної заяви, який є арифметично вірним.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 26160,37 грн.
Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Також, Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002р. у справі № 30/63 чітко зазначив, що, в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Натомість з наданих суду доказів, що позивачем укладено Договір № 011012/1 про надання юридичних послуг від 01.10.2012р. з ТОВ «Юридичне агентство «Шевчук та партнери», яке відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не відноситься до тієї організаційно-правової форми, через яку адвокат може здійснювати адвокатську діяльність.
Крім того, кошти в розмірі 20000,00 грн., перераховані позивачем, згідно платіжного доручення № 1321 від 07.12.2012р., на рахунок ТОВ «Юридичне агентство «Шевчук та партнери» з призначенням платежу «за юридичні послуги».
Отже, оскільки позивачем сплачено 20 000,00 грн. не адвокату, а юридичній особі, яка не є ані адвокатським бюро, ані адвокатським об'єднанням, то вказана сума не може бити віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, вимоги про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. витрат на юридичні послуги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п.1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» (03039, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 32; код ЄДРПОУ 05416886) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехкомплекс» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 99; код ЄДРПОУ 35892854) 728 372 грн. 66 коп. - боргу, 73 594 грн. 75 коп. - пені, 106 467 грн. 50 коп. - штрафу, 17 049 грн. 31 коп. - 3 % річних, 21 160 грн. 37 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В частині стягнення 382 534,28 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
4. В іншій частині вимог в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 27.02.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов