УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем  України   .

15  листопада  2006  року                                                                                               м.Одеса

Колегія   суддів   судової   палати   у  цивільних   справах      апеляційного   суду Одеської  області  в  складі: Головуючого:   Федорової  А.Є., суддів   :   Мизи  Л.М.,   Процик  М.В. при  секретарі  Непомнящій  О.О. з  участю  адвоката  ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної   та  моральної  шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивач зазначав, що 27 серпня 20,05 року біля двох годин ночі ОСОБА_4, керуючи трактором,  який належить його батьку-відповідачу ОСОБА_3, порушив правила дорожнього руху, допустив наїзд на опору лінії електромережі. Внаслідок ДТП була пошкоджена опора лінії електромережі, у зв'язку з чим була припинена подача електроенергії в належного йому бару-магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1". В результаті відсутності електроструму зіпсувались продукти харчування, що зберігалися в холодильниках бару-магазину, на суму 1760 грн. Вина в ДТП відповідача та його сина була доведена перевіркою РВ УМВС України в Одеській області.

Уточнивши позовні вимоги і посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача та його сина йому заподіяна матеріальна шкода і моральні страждання, позивач просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 1760 грн., моральної шкоди  5000  грн.   та  судові  витрати.

Відповідач    позов  не  визнав.

Рішенням Біляївського районного суду від 10 серпня 2006 року в задоволенні  позову  відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, мотивуючи тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

_____________

Головуючий  в  першій  інст.:   Груца  Е.Е. Доповідач:   Федорова  А.Є.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню  частково  з  таких  підстав.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач не довів своїх вимог, його діяльність по реалізації продуктів харчування в переліку зіпсованих була незаконною і виходячи з принципів законодавства шкода не  може  бути  відшкодована.

Проте такого висновку суд дійшов без ретельної перевірки дійсних обставин  справи,   без  належної  оцінки  зібраних    у  справі  доказів.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо  вона  доведе,   що  шкода  завдана  не  з  її  вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 серпня 2005 року біля двох годин ночі в с.Майори по вул.Миру син відповідача ОСОБА_5,1968 року народження, не маючи водійського посвідчення керував трактором ЮМЗ-6 з причепом і допустив наїзд    на    опору   лінії    електричної    передачі. Внаслідок    ДТП    була пошкоджена опора електропередачі, що спричинило припинення подачі електроструму  до  бару-магазину  „ІНФОРМАЦІЯ_1",   який  належить  позивачу.

Постановою органа дізнання водій ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-2, 124, 126 Кодексу України про адміністративні  правопорушення, а власник трактора ОСОБА_3(відповідач)   -  за  ст.126  ч.1  того  ж  Кодексу.(а.с.5-6).

Пошкоджена опора електропередачі була відновлена 26 вересня 2005  року.(а.с.10).

Пленум Верховного Суду України в п.З постанови № 6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"--* роз'яснив судам, що володілець джерела підвищеної небезпеки не  відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і  на  його  володільця  відповідно  до  ступеня  вини  кожного  з  них.

В порушення вимог ст.1166 ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд не з'ясував, яким чином джерело підвищеної небезпеки (трактор) вибуло з володіння власника (відповідача), яка особа повинна відповідати за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, і не притягнув до участі у справі в якості відповідача водія  ОСОБА_5,   який  вчинив  наїзд  на  опору  електропередачі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими  доказами,   які  були  досліджені  в  судовому  засіданні.

Ці  вимоги  закону  суд  не  виконав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником бару-магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1", має торговий патент на право здійснення торговельної діяльності у сфері громадського харчування. (а.с.61-65) Згідно накладних від 25-26 серпня 2005 року позивач одержав товар, в тому числі морозиво, пельмені, вареники та інші продукти харчування. (а.с.13,14) В акті, складеному позивачем з участю продавця та свідків, зазначено, що внаслідок припинення подачі електроенергії внаслідок ДТП, були розморожені швидкопсувні продукти харчування, в тому  числі  морозиво,   пельмені,   котлети  та  інші.(а.с.60)

В матеріалах справи є також акт приймання виконаних підрядних робіт - відновлення збитої опори від 26 вересня 2005 p., а також довідка сільради про те, що лінія електромережі, яка розташована по трасі в с.Майори знаходиться в обслуговуванні ПП ОСОБА_2(а.с.10,11)

Згідно ст.57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають    значення    для    вирішення    справи.                                 Докази,    на    які    посилався

позивач, містять інформацію щодо предмета доказування, тобто мають значення для вирішення справи, однак суд їх не перевірив і належної оцінки їм не дав. Тому висновок суду про те, що позивач не довів своїх  вимог  не  є  достатньо  обґрунтованим.

Висновок суду про те, що позивач не має права на відшкодування шкоди у зв'язку з тим, що його діяльність по реалізації продуктів харчування в переліку зіпсованих була незаконною, не відповідає матеріалам    справи    та    вимогам    закону.                                          Законність    підприємницької

діяльності позивача не є  предметом спору і знаходиться за межами предмета доказування за позовом про відшкодування шкоди, заподіяної фізичної або юридичної особі. Згідно ст.48 Закону України „Про власність" особа, якої належить майно (власник, володілець), вправі вимагати  відшкодування  шкоди,   заподіяної  цьому майну.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд, у порушення вимог ст.ст.213,214 ЦПК, не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином юридичну сутність правовідносин сторін, їх права та обов'язки, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.

Оскільки суд не виконав норми матеріального та процесуального права, є потреба, у збиранні та перевірці доказів з участю всіх зацікавлених    осіб,           рішення     суду    не    можна     вважати     законним    та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

З урахуванням зазначених недоліків підстави для ухвалення нового рішення  відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч. 1 п.5, 311 ч.1 п.4, 313, 314 ч.1 п.2,   315,317,319  ЦПК  України,   колегія     суддів

УХВАЛИЛА   :

Апеляційну      скаргу      ОСОБА_2      задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 серпня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої  інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох  місяців  із  дня  набрання  законної  сили.