Р І Ш Е Н Н Я
І М* Я М У К Р А Ї Н И
4 вересня 2008 року Станично-Луганський райсуд Луганської області
в складі головуючого судді Малієнко Н.В.
при секретарі Усовій Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні смт. Станиця Луганська
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання частково недійсним спадкового свідоцтва, визнання права приватної власності на Ѕ частку будинку
В С Т А Н О В И В :
18 червня 2008 року позивачка звернулась з дійсним позовом до суду і в обгрунтування своїх вимог вказала, що в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вони купили житловий будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1, але угода була посвідчена на ім*я чоловіка- ОСОБА_4 та вона проти цього не заперечувала. так як знала, що майно набуте в зареєстрованому шлюбі. є спільною сумісною власністю подружжя та їх частки в цьому майні визнаються рівними. Крім цього, їх видносини були стійкими і вона не припускала виникнення спору про будинок.
В 2003 році вона з ОСОБА_4 в судовому порядку розірвала шлюб, а 7 червня 2004 року получила в Станично-Луганському ВРАЦС свідоцтво про розірвання шлюбу.
Спор про право власності на будинок вона не порушувала тому, що домовилась з чоловіком про переоформлення його на ім*я дочки - ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. У зв*язку з його смертю відкрилась спадщина на його майно, в тому числі на житловий будинок за вищевказаною адресою.
Відповідачки по справі ОСОБА_2-дочка , а ОСОБА_3- мати померлого- є спадкоємцями першої черги. Інших спадкоємців не має.
ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але спадкового свідоцтва ще не отримала, а ОСОБА_3 8.01.2008 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку вказаного будинку, про що їй стало відово зі слів дочки і таким чином про порушення її права власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1.
Вважая, що при наданні спадкового свідоцтва на ім*я ОСОБА_3на Ѕ частку житлового будинку, порушено її право на Ѕ частку житлового будинку, так як він набут в шлюбі і вона має право на його половину, позивачка звернулась з дійсним позовом до суду і просить визнати вищевказаний житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право приватної власності на Ѕ частку цього житлового будинку, визнати частково, на ј частку, недійсним спадкового свідоцтва наданого на ім*я ОСОБА_3.
Вона вважає, що строк позовної давності нєю не порушен, оскільки свідоцтво про розірвання шлюбу вона отримала 7.06.2004 року, а строк позовної давності про розділ майна подружжя встановлен 3 роки та рахується з дня коли один з подружжя дізнався або міг дізнатись про порушення його майнового права. Виходячи з викладеного, позивачка вважає, що строк позовної давності в неї почав рахуватись з 7.06.2004 року і на протязі життя чоловіка - 2 років та 4 місяців вона не зверталась до суду, оскільки з ним була домовленість про оформлення її Ѕ частки будинку на доньку- відповідачку ОСОБА_2, а днем початку рахування строку позовної давності за позовом до відповідачок по дійсній справі, повинен рахуватись з 8.01.2008 року, коли ОСОБА_3 отримала спадкове свідоцтво на Ѕ частку спорного житлового будинку.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, не заперечує проти їх задоволення.
Представник відповідачки ОСОБА_3.- адвокат ОСОБА_6 позов визнала, не заперечує проти задоволення позову та визнання частково, на ј частку, недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 8.01.2008 року на ім*я ОСОБА_3.
Заслухав сторони, дослідив матеріали справи суд вважає позов доведеним та таким, що підлягає задоволенню за наступними підвалинами.
Згідно вимог ст.22 Кпро ШС України (1969 року), діючого станом на момент придбання майна подружжям , майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.
Зі ст. 28 КпроШС України(1969р) слідує, що у випадку розділу майна, яке є спільною сумісною власністю, їх частки визнаються рівними.
Копією паспорту позивачки підтверджується, що вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 17 липня 1980 року.
Копією договору купівлі-продажу від 8 серпня 1990 року підтверджується, що ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купив житловий будинок АДРЕСА_1, який посвідчений державним нотаріусом Станично-Луганського району за реєстром № 2598 .
З копій рішення Станично-Луганського райсуду від 21.03.2003 року, свідоцтва про розірвання шлюбу від 7 червня 2004 року слідує, що шлюб між подружжям ОСОБА_1 був розірван.
Копією свідоцтва про смерть підтверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а з копій свідоцтв про його народження та народження відповідачки ОСОБА_2. слідує, що відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги, оскільки є донькою та матір*ю померлого спадкодавця.
Копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 січня 2008 року підтверджується, що ОСОБА_3- матері померлого ОСОБА_4 надано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку спадкового майна у вигляді Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1.
Наведені докази переконали суд в тому, що спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_4, так як придбано за час знаходження в шлюбі,. і оскільки частки подружжя в спільному майні є рівними, за ОСОБА_1 слід визнати право власності на Ѕ частку спірного житлового будинку.
Із ст. 1301 ЦК України слідує, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 є матір*ю, а ОСОБА_2 - донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4
Отже, оскільки вони є, згідно вимогам ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги, обидві мають право на спадщину за законом, а частки спадкоємців в спадковому майні повинні бути рівними, то інша Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_1 повинна належати ім в рівних частках, тобто по ј частці і тому видане на ім*я відповідачки ОСОБА_3 8.01.2008 року свідоцтво про право на спадщину за законом підлягає визнанню частково , в розмірі ј частки, недійсним.
Так як прийнятим рішенням вимоги позивачки задовольняються, суд вважає, що підстави для арешту майна відпали і його треба зняти.
Керуючись ст.ст 22, 28 ,44 КпроШС України (1969 р), ст.ст.1261, 1301 ЦК України ( 2004р), ст.ст. 10, 60, 209 ч.3, 212-214 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати житловий будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя- ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнати частково, на ј частку , недійсним, свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку вищевказаного житлового будинку, наданое державним нотаріусом Станично-Луганського району від 8 січня 2008 року на ім*я ОСОБА_3 після смерті сина- ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зняти арешт з житлового будинку розташованого АДРЕСА_1, в зв*язку з розв*язанням спору.
На рішення може бути надана скарга до апеляційного суду Луганської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути надана протягом 10 днів після проголошення рішення.
Головуюча