Справа №2-430/08

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

 

            05 серпня 2008 року                                   

Богуславський районний суд Київської області  в складі :         

головуючого судді                                        Тітова М.Б.

при секретарі                                                 Годжаєвій З.Ф.

з участю  представника позивача                ОСОБА_1

представника відповідача                            ОСОБА_2

відповідачки                                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Богуславі цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_3 і Біївецької сільської ради, Богуславського району, Київської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач ОСОБА_4, звернувшись із даним позовом до суду, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений секретарем виконавчого комітету Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області 31.07.1989 року за реєстровим номером  24; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, який розташований АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3 12 грудня 2007 року державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори за реєстровим номером 2375; та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1, проведену Білоцерківським МБТІ 23.02.2008 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в 1949 році його матір'ю ОСОБА_7 було придбано житловий будинок з господарськими  спорудами, який розташований АДРЕСА_1.

Приблизно з 1965 року з його матір'ю без реєстрації шлюбу став проживати житель с. Біївці, Богуславського району ОСОБА_5.

В 1981 році ОСОБА_7 померла і в будинку залишився проживати  ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після його смерті він (позивач) звернувся в Біївецьку сільську раду, а саме до  секретаря ОСОБА_9 з проханням роз'яснити, яким чином йому з братом

оформити спадщину на будинок, що залишився після смерті матері, але ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_5 ще за свого життя відчужив шляхом укладення договору купівлі-продажу цей будинок мешканцю м. Києва  ОСОБА_6.

На його прохання показати документи, які б підтверджували право власності на цей житловий будинок на ім'я ОСОБА_5, а також договір купівлі- продажу цього житлового будинку, секретарем сільської ради ОСОБА_9 було повідомлено, що таких документів сільська рада не складала, їх в сільській раді не має, а якщо вони і оформлялися то через відповідну нотаріальну контору.

В послідуючому ОСОБА_6, покористувавшись будинком декілька років, на початку 90-х років виїхав до м. Києва і більше в селі не з'являвся. Так як орна земля, яка була біля будинку, близько десяти років не оброблялася, а була розсадником бур'янів, сільська рада своїм рішенням від 19.06.2003 р. №34 вилучила цю землю та передала її йому (ОСОБА_4)  в користування.

В листопаді 2006 року при розгляді поданої ним до Біївецької сільської ради скарги з приводу прийняття сільською радою незаконного рішення щодо вилучення земельної ділянки

(аналогічна скарга подавалася і до прокуратури Богуславського району Київської

області і по ній було внесено протест прокурора), нинішнім головою сільської ради

Васильєвою І.О. йому в якості доказів щодо законності прийнятого сільською радою

рішення було представлено документи, які зберігалися в архіві Біївецької сільської

ради, а саме: довідку Біївецької сільської ради від 31.07.1989 N9134 про те, що будинок

належитьОСОБА_5, договір купівлі-продажу будинку від 31 липня 1989 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Обидва ці документи було складено та посвідчено ОСОБА_9, який на той час

був секретарем сільської ради, який раніше стверджував, що жодних документів в сільській раді не має, і вони сільською радою не складалися.

Ознайомившись з цими двома документами та рядом інших, в нього виникла

підозра щодо дати  їх складання - 31 липня 1989 року, і він припустив, що вони фіктивні по

тій причині, що ОСОБА_5 на дату складання цих документів не було живого, так як він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і підписувати договір купівлі-продажу не міг. Щоб переконатися в своїх здогадах, на його прохання, нинішнім секретарем сільської ради Павленком В.О. його було ознайомлено із записами того періоду в книзі актів громадського стану, яка ведеться у сільській раді, і він з'ясував, що запис про смерть жителя села ОСОБА_5  в ній відсутній.

Як потім стало йому відомо, такий запис відсутній також в відділі РАГСу

Богуславського районного управління юстиції,  дані про факт та дату смерті ОСОБА_5 туди

від Біївецької сільської Ради  не надходили.

Перевіряючи законність укладеного договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 31.07.1989 року він з'ясував те, що запис про фактичну дату

смерті ОСОБА_5 міститься в його особовій справі по нарахуванню та виплаті пенсії, яка знаходяться в управлінні пенсійного фонду України в Богуславському районі. В ній зазначено причину припинення нарахування та виплати пенсії, а саме смерть ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після звернення до прокурора Богуславського району Київської області з заявою

про проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України щодо наявності в діях посадових осіб Біївецької сільської Ради Богуславського району Київської області складу злочину, передбаченого ст.172 КК України (в редакції Закону 1960 року) йому було повідомлено про те, що прокуратурою Богуславського району проведено перевірку, в ході якої було встановлено, що при посвідчені договору купівлі - продажу житлового будинку (господарських будівель та споруд), який розташований АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6., секретарем виконавчого комітету Біївецької сільської Ради ОСОБА_9 було внесено до  цього договору завідомо неправдиві відомості про особу продавця та про підписання договору в його присутності ОСОБА_5

Таким чином, стає очевидним той факт, що при укладенні договору купівлі-продажу

вказаного житлового будинку продавець ОСОБА_5 не мав відповідних повноважень

 і не був власником, а також на момент укладення договору станом на 31.07.1989 року помер, тобто він об'єктивно не міг підписати договір, а тому цей правочин повинен бути

визнаний судом недійсним.                                                           

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, обґрунтувавши вимоги позивача вищевикладеними фактами.

Представник Біївецької сільської ради Богуславського району Васільєва І.О. в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що в сільській раді в архіві зберігається договір  купівлі - продажу житлового будинку (господарських будівель та споруд), який розташований АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Відомості про реєстрацію смерті ОСОБА_5 відсутні.  Тому вона не має достовірної інформації про те, чи був живий на момент укладання договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_5  Вважає, що ОСОБА_5 мав право відчужувати будинок.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що вона набула право на спірний будинок як спадкоємець померлого ОСОБА_6 і отримала 12 грудня 2007 року в Богуславській районній державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом. Вона вважає, що ОСОБА_5 мав право відчужувати житловий будинок АДРЕСА_1 і тому ОСОБА_6 на законних підставах набув право власності на будинок згідно укладеного 31.07.1989 року договору купівлі-продажу.  В той же час вона звертає увагу суду на те, що позивач достовірно знав про продаж спірного будинку в липні 1989 року, а тому він пропустив строк звернення до суду.

Суд, заслухавши представника позивача, представника Біївецької сільської ради, відповідачку, свідків та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 являється сином  ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно записів погосподарських книг Біївецької сільської ради за 1974-1990 роки ОСОБА_7 була головою двору АДРЕСА_1, в період з 1974 року по 1976 рік, після чого головою двору з 1977 року значиться ОСОБА_5, з 1982 року після смерті ОСОБА_7 головою двору залишався ОСОБА_5

Із інформації наданої Біївецькою сільською радою та відділом реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції вбачається, що факт смерті ОСОБА_5, жителя с. Біївці, Богуславського району не був зареєстрований.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він являється сином померлого ОСОБА_5. Він стверджує, що його батько на момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 31 липня 1989 року був живий. В той час його батько тяжко захворів і помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Оскільки про купівлю-продаж будинку його батько домовився із ОСОБА_6. і останнім було сплачено завдаток, то він особисто замість свого батька в присутності секретаря Біївецької сільської ради ОСОБА_9 підписав договір купівлі-продажу будинку, так як батько лежав тяжко хворий. Належним чином оформленої довіреності від батька він не брав, хоч волевиявлення батька на продаж будинку було. З об'єктивних причин факт смерті батька не був зареєстрований в Біївецькій сільській раді.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він дійсно 31 липня 1989 року реєстрував договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, так як на той час був секретарем Біївецької сільської ради. Від імені ОСОБА_5 договір підписав його син ОСОБА_8. Він не знає точної дати смерті ОСОБА_5, але на момент укладення договору йому було достовірно відомо про те, що ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 будинок і отримав завдаток.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на момент відчуження будинку АДРЕСА_1 був головою двору та був живий, оскільки інших об'єктивних даних про його смерть до вказаної дати не надано суду сторонами. Також встановлено, що він не підписував договору купівлі-продажу спірного будинку, а за нього підписав даний договір його син ОСОБА_8 без відповідної довіреності.

Відповідно до ст. 41 ЦК України в редакції 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, угодами визнавалися дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, тобто дана норма закону вимагала вільного волевиявлення учасника укладення угоди.

Згідно ст. 44 ЦК України в редакції 1963 року у письмовій формі повинні укладатися угоди громадян між собою на суму понад 100 крб. і ці угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Також в цій статті зазначено, що в разі якщо громадянин внаслідок фізичної вади або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений органом чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії.

Відповідно до ст. 63 ЦК України в редакції 1963 року угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Право продажу майна згідно ст. 225 ЦК України в редакції 1963 року належало власникові.

 Доказів про те, що ОСОБА_5 схвалив укладення договору купівлі-продажу вищевказаного будинку, після 31 липня 1989 року відповідачами не надано.

Відповідно до ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року договір купівлі-продажу житлового будинку підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б однією із сторін був громадянин.

В той же час встановлено в судовому засіданні, що особа, яка проводила нотаріальну дію - посвідчення договору купівлі-продажу спірного будинку, секретар Біївецької сільської ради ОСОБА_9, допустив грубе порушення при посвідченні зазначеної угоди без присутності продавця будинку та без належно оформленого довіреності на ім'я особи, яка в дійсності підписала угоду.

За змістом ч.1 ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Оскільки ОСОБА_5 не підписував вищевказаного договору купівлі-продажу житлового будинку і його волевиявлення на укладення цього договору не було, то відповідно не можна вважати, що цей договір був вчинений, так як недотримано вимогу закону про власноручне підписання стороною угоди,  а тому за вказаних обставин договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений секретарем виконавчого комітету Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області 31.07.1989 року за реєстровим номером  24 необхідно визнати невчиненим.

Встановлено при розгляді даної справи, що відповідачка ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, який розташований АДРЕСА_1, яке їй було видане 12 грудня 2007 року державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6.  договір купівлі-продажу спірного будинку визнається судом не вчиненим, то відповідно ОСОБА_6 не набув право власності на будинок АДРЕСА_1 і як наслідок цей будинок не входить до складу спадщини.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України  свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_3 не мала права на спадкування спірного будинку,  то свідоцтво про право на спадщину за законом видане на цей будинок на її ім'я  необхідно визнати недійсним.

Як наслідок державна реєстрація права власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, проведена Білоцерківським МБТІ 23.02.2008 року підлягає скасуванню.

Суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки позивач ОСОБА_4 дізнався про порушення оспорюваного права в листопаді 2006 року, коли звернувся до Біївецької сільської з приводу законності вилучення земельної ділянки, та отримав інформацію про існуючий договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, після чого звернувся за захистом своїх прав до прокуратури Богуславського району.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.  10, 11, 62,  209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 41, 44, 48 ч.1, 63, 71, 76,  225, 227 ЦК України в редакції від 18.07.1963 року, ст.ст. 1218, 1301 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, суд -

                                                        

ВИРІШИВ:

 

Позов ОСОБА_4  задовольнити.

Визнати невчиненим договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений секретарем виконавчого комітету Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області 31.07.1989 року за реєстровим номером  24.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, який розташований АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3 12 грудня 2007 року державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори за реєстровим номером 2375.

Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, проведену Білоцерківським МБТІ 23.02.2008 року, скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області  через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

Головуючий:  суддя  (підпис)