УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Короткова В.Д.
суддів Комаровської Н.В., Шейко Л,М.
при секретарі Таратіної О.С. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними, визнання права власності,-
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2005 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 листопада 1995 року на підставі договору купівлі-продажу він купив квартиру АДРЕСА_1. 6 грудня 1995 року на підставі договору дарування він переоформив спірну квартиру на ОСОБА_1. - комерційного директора підприємства «Максима», співвласниками якого були ОСОБА_3 та позивач. Договір дарування позивач вважає фіктивним, оскільки при його укладенні сторони не мали наміру передачі безоплатно у власність ОСОБА_1. квартири, а передбачали перевести квартиру до нежилого фонду для внесення її до статутного фонду підприємства «Максима» та використання в підприємницької діяльності. Однак це не відбулося. Тому позивач просив визнати договір дарування від 6 грудня 1995 року недійсним.
В подальшому ОСОБА_1 13 червня 1996 року уклав договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2., а ОСОБА_3. 21 липня 1999 року уклав договір дарування 1/2 частки квартири з ОСОБА_5 Вказані договори позивач просив визнати нікчемними, визнати за ним право власності на спірну квартиру.
Відповідачка ОСОБА_5 позов визнала
Справа розглянута в відсутності відповідачів ОСОБА_1., ОСОБА_2.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2005 року позов задоволено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1., ОСОБА_2. ставиться питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд в зв'язку з розглядом справи в їх відсутності, порушенням судом норм процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Справа №22-2271/200бр. Головуючий у першій інстанції Андреэв В.М.
Категорія 12 Доповідач Коротков В.Д.
При розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3 відмовилися від своїх апеляційних скарг в частині оскарження рішення суду про визнання договору дарування від 21 липня 1999 року недійсним. Часткова відмова від апеляційних скарг прийнята судом і ухвалою апеляційного суду від ЗО травня 2006 року апеляційне провадження в цій частиш закрито.
1 листопада 2006 року від ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3 надійшло уточнення їх апеляційних скарг, в якому вони змінили прохання і просили рішення суду скасувати „частково та прийняти нове рішення про відмову в позові. Апелянти змінили апеляційні скарги після спливу строку на апеляційне оскарження без додержання вимог ч.1 ст.300 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута в відсутності відповідачів
ОСОБА_1. та ОСОБА_2., не повідомлених належним чином про час і місце судового
засідання.
Так, в матеріалах справи відсутні відомості про сповіщення відповідача ОСОБА_1. про час і місце судових засідань 9 та 22 березня 2005 року. Судом не було встановлено яким чином до суду надійшла заява від імені ОСОБА_1. про розгляд справи в його відсутності (не має реєстрація суду або пошти - т.1, а.с.29) і чи підписана вона ОСОБА_1.
Виклик та вручення повісток відповідачу ОСОБА_2. не відповідає вимогам ч.4 ст.94 ЦПК УРСР. Рапорти, які містяться на а.с. 34-35 т.1 не свідчать про належне сповіщення його про час і місце судових засідань 9 та 22 березня 2005 року.
Як вбачається з уточненої позовної заяви ОСОБА_4 (т.1, а.с.31-32) він на підставі ч.1 ст. 103 ЦПК УРСР відмовився від позовних вимог до ОСОБА_3 та виключив його з числа відповідачів. Тому у суду першої інстанції не було підстав для виклику ОСОБА_2 в якості відповідача в судові засідання. З наведених підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення його процесуальних прав при розгляді справи.
Розглянув справу в відсутності відповідачів, не повідомлених належним чином про час і місце судових засідань, суд першої інстанції не повне з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Так, в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу квартири від 13 червня 1996 року. Судом не досліджувався його зміст та умови укладення, однак рішенням суду він визнаний недійсним.
Суд першої інстанції в порушення вимог п.4 ч.1 ст.202-1 ЦПК УРСР не вирішив які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин і одночасно посилався як на норми ЦК УРСР, так і на норми ЦК України, що суперечить положенням п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що в провадженні того ж суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування 1\2 частини спірної квартири від 21 липня 1999 року, і суд не обговорив питання про об'єднання цивільних справ.
Відповідно до вимог п.З ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
Керуючись ст. ст.218,307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п. З, 314 ч.1 п.2,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншім суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.