Справа № 2-2/2008р.(№2-6/07р.; №2-144/06р.)      

РІШЕННЯ

іменем України

21 серпня 2008 року                                                             м. Пирятин

           Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі головуючої  -   судді  Сімонової С.Г.,

при секретарі - Костенко Т.В.,

з участю позивача ОСОБА_1.(фізична особа),

представника позивача ОСОБА_1. - адвоката ОСОБА_2.,

відповідача ОСОБА_3.(фізична особа),

 представника відповідача  ОСОБА_4.,

 третіх осіб ОСОБА_5. та ОСОБА_6.,

 представника третьої особи ОСОБА_7. - ОСОБА_8.,

             розглянувши  у відкритому судовому засіданні  справу за позовом  ОСОБА_1до ОСОБА_3про визнання права власності на  частини спадкового майна та реальний його розділ та за зустрічним  позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1про визнання права власності на частини спадкового майна, його розділ та виділ у натурі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1у лютому 2006 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3про визнання права власності на ¾ частини спадкового майна та реальний його розділ.

          У позовній заяві позивач указував, що ІНФОРМАЦІЯ_1померла його мати ОСОБА_9. Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого на території Харківецької сільської ради та половини майнового комплексу в АДРЕСА_2.

         Вважає, що він має право на ¾ частини вищевказаного житлового будинку, таку ж частину ресторану та на 3/16 частини майнового комплексу. Просив визнати за ним право власності на вищевказане майно та виділити йому  реально частини житлового будинку та ресторану.

         Пізніше позивач ОСОБА_1. змінив свої позовні вимоги, просить виділити реально ¾ частини житлового будинку, стягнути з ОСОБА_3. вартість 3/16 частини майнового комплексу у сумі 52 000 грн. та визнати за ним право власності на торговельний центр-ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2».

         У березні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1про визнання права власності на частини спадкового майна, його розділ та виділ у натурі.

         Як указував позивач у своїй зустрічній позовній заяві, він проживав однією сім'єю з ОСОБА_9. з 1.01.1995 року, але не перебував у шлюбі з нею.

         19 липня 2004 року зареєстрував шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла.

         Після смерті його дружини ОСОБА_9. відкрилась спадщина на майно. Просить визнати за ним право власності на 5/8 частин новоствореного нерухомого майна: житлового будинку, розташованого АДРЕСА_1, та виділити цю частину в натурі; на 5/16 частин майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_2і виділити її у натурі; визнати за ним право власності в повному обсязі на новостворене нерухоме майно - ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташований у АДРЕСА_2. Стягти з ОСОБА_1. на його користь 11902грн. - суму грошового внеску на придбання квартири для останнього, а також усунути позивача від права на спадкування за законом.

         У серпні 2007 року відповідач ОСОБА_3. вніс зміни до зустрічної позовної заяви і просить суд поряд з визнанням права власності на ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2», 5/8 частини житлового будинку в АДРЕСА_1, 5/16 частин майнового комплексу, розташованого у с.Харківці Пирятинського району та виділ їх у натурі, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_10., ОСОБА_11. та ОСОБА_1., посвідчений 21.06.2004 року, і визнати за ним право власності на неї, шляхом переведення на нього прав і обов'язків покупця, усунути позивача від права на спадкування.

         У судовому засіданні позивач ОСОБА_1. свої позовні вимоги підтримав, зустрічний позов визнав частково, пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_9., після її смерті залишилось спадкове майно:житловий будинок по АДРЕСА_1, ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2» і половина майнового комплексу у АДРЕСА_2. Спадкоємцями після смерті матері є: він, дочка померлої ОСОБА_6., мати ОСОБА_7. та чоловік - ОСОБА_3.. Спадкоємці сестра і бабуся відмовились від прийняття спадщини на його користь. Його мати ОСОБА_9. побудувала за власні кошти житловий будинок по АДРЕСА_1 та ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2» (торговельний центр), вважає, що ОСОБА_3. має право тільки на ¼ частину вказаного майна, як чоловік померлої, не заперечує право власності ОСОБА_3. на 5/16 частини майнового комплексу, розташованого у АДРЕСА_2.

         Вимоги ж відповідача ОСОБА_3., як щодо визнання недійсним договору дарування йому квартири АДРЕСА_3, так і щодо позбавлення його права на спадкування вважає безпідставними.

         У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3. свої позовні вимоги підтримав, позов ОСОБА_1. визнав частково, пояснив, що з 1.01.1995 року проживав  спільно з ОСОБА_9. - матір'ю позивача ОСОБА_1., не перебуваючи з нею у шлюбі.

         За час спільного проживання без шлюбу будували, а з 19.07.2004 року у шлюбі добудовували за спільні кошти житловий будинок, розташований на земельній ділянці у АДРЕСА_1, що була надана у безстрокове користування ОСОБА_9. у вересні 1992 року, будівництво вказаного будинку він завершив за свої кошти після смерті своєї дружини ОСОБА_9.

         Вважає, що має право на 5/8 частин вказаного будинку, враховуючи, що його частка у новоствореному майні складає ½ частину, а ½ належить померлій дружині, з якої йому, як спадкоємцю також належить 1/8 частина.

         Щодо ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3. пояснив, що він є його особистою власністю, так як ОСОБА_9. ніякої участі у його будівництві не приймала.

         Відносно квартириАДРЕСА_3 ОСОБА_3. пояснив, що він її придбав за особисті кошти, а потім передав у власність шляхом укладення договору дарування сину своєї дружини у рахунок збільшення його частки у будинкуАДРЕСА_1, у зв'язку з чим вважає, що права і обов'язки покупця повинні бути переведенні  на нього, а договір дарування визнаний недійсним.

         У частині визнання права власності ОСОБА_1. на частину майнового комплексу у АДРЕСА_2у відповідача ОСОБА_3. заперечень не виникло, свою частину майнового комплексу просить виділити у натурі, проти виплати йому компенсації за частину майнового комплексу заперечує.

         Також просить усунути ОСОБА_1. від права на спадкування за законом, оскільки він не піклувався про свою хвору матір.      

         Третя особа ОСОБА_6. та представник третьої особи ОСОБА_7. - ОСОБА_8. позов ОСОБА_1. підтримали повністю, зустрічні позовні вимоги частково.

         Третя особа ОСОБА_5. вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. є необґрунтованими, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3. вважає такими, що підлягають задоволенню.

Судом установлено:

         З 1 січня 1995 року відповідач ОСОБА_3. проживав спільно з ОСОБА_9., матір'ю позивача ОСОБА_1. та третьої особи ОСОБА_6.

         19 липня 2004 року ОСОБА_3. зареєстрував шлюб з ОСОБА_9., що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого відділом РАЦС м.Пирятина Полтавської області .

         Після одруження ОСОБА_9. змінила прізвище на ОСОБА_9(т. 1 а.с 13).

         ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла (т. 1 а.с 55) і згідно до витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі є спадкодавцем (а.с 11).

         Заповіту ОСОБА_9. не залишила, а тому спадкування повинно проводитись за законом.

         Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцями на майно померлої ОСОБА_9. за законом є:

         ії син ОСОБА_1. (копія свідоцтва про народження - т. 1 а.с 18);

         чоловік ОСОБА_3.(Т.1 а.с.13), а також дочка ОСОБА_6. та рідна мати ОСОБА_7., які відмовились від свої частини у спадщині на користь позивача ОСОБА_1., що підтверджується заявою ОСОБА_7. і ОСОБА_6., посвідченої державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори 12.09.2005 (т. 1 а.с. 41). Тобто, спадкоємцями на майно померлої лишились позивач ОСОБА_1. та відповідач ОСОБА_3.

         Сторони не досягли згоди про розділ спадкового майна і звернулися за вирішенням спору до суду.

         Згідно ст. 1267 Цивільного кодексу України розмір частин у спадщині спадкоємців за законом є рівними.

         Таким чином, частка позивача ОСОБА_1. повинна становити (із урахуванням відмов інших спадкоємців ¾ частини спадкового майна, а відповідача ОСОБА_3.  - ¼ частину.

         Суд вважає і це не оспорюється сторонами, що до складу спадкового майна входить ¼ частина майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_2

         Указаний майновий комплекс згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2004 був куплений в рівних частках третьою особою ОСОБА_5. та відповідачем ОСОБА_3. (т. 1 а.с. 70).

         Майновий комплекс був куплений ОСОБА_3. під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_9. за спільні кошти подружжя, а тому є спільною сумісною власністю подружжя згідно до ст. 60 Сімейного кодексу України. У відповідності до ст. 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними.

         Таким чином, частка померлої ОСОБА_9. у майновому комплексі становить його ¼ частину, ¼ належить відповідачу ОСОБА_3.

         Із указаного спадкового майна позивач ОСОБА_1. повинен успадкувати ¾ частини (3/16 частини всього комплексу), а відповідач ОСОБА_3. - ¼ частину (1/16 частина всього комплексу).

         Таким чином, у ОСОБА_3. залишається у власності 5/16 (1/4 +1/16=5/16) майнового комплексу, яка відповідно до висновку технічної експертизи може бути йому виділена, у ОСОБА_1. виникає право власності на 3/16 частини майнового комплексу.

         Позивач ОСОБА_1. прохає суд стягти вартість належної йому частини з відповідача ОСОБА_3.

         Суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1. про стягнення  з відповідача ОСОБА_3. вартості належної йому частини майнового комплексу у АДРЕСА_2є безпідставними, оскільки згідно ч.3 ст.358 ЦК України співвласник спільної часткової власності має право вимагати відповідної матеріальної компенсації у разі неможливості надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна у натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

         Згідно висновку технічної експертизи(Т.2 а.с.198-204) розділ ½ частини майнового комплексу можливий і навіть за декількома варіантами.

         Оскільки перешкод на надання ОСОБА_1. у володіння та користування його частки у майновому комплексі відсутні, його вимоги у частині стягнення компенсації за частку у майновому комплексі задоволенню не підлягають.

         Щодо ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2»(торговельного центру згідно акту державної приймальної комісії) (Т.3 а.с.20-22), суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1. є необґрунтованими, а позовні вимоги відповідача ОСОБА_3. підлягають задоволенню.

         При цьому суд виходить з того, що частка померлої ОСОБА_9. у вказаному майні відсутня, і ресторан не може входити до складу спадкового майна, оскільки у судовому засіданні знайшли підтвердження показаннями свідків, письмовими доказами пояснення відповідача ОСОБА_3., про те, що будівництво вказаного ресторану він проводив за свої власні кошти, а тому ресторан(торговельний центр) не є об'єктом спільної часткової власності. Не може бути він і спільною сумісною власністю подружжя, оскільки всі будівельні роботи були виконані до реєстрації шлюбу ОСОБА_3. з  ОСОБА_9. та після смерті останньої, хоча первісні права забудовника і були оформлені на ОСОБА_9., проте, суд вважає, що цей факт сам по собі не може бути підставою для визнання права власності на майно.

         Так, свідок ОСОБА_12., колишній сільський голова Харківецької сільської ради, пояснив, що сільською радою було виділено земельну ділянку для будівництва ресторану у селі Високе Пирятинського району. І хоча всі документи оформлялись на ОСОБА_9., будівництвом займався тільки ОСОБА_3., ОСОБА_9. він взагалі , поки йшло  будівництво, не бачив, всі платежі здійснювались ОСОБА_3. хоча на прізвище ОСОБА_9., всі заяви по будівництву писав сам ОСОБА_3., хоча і від імені ОСОБА_9.(Т.1 а.с.56,57).

         Свідок ОСОБА_13. пояснив у судовому засіданні, що він з бригадою будував ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2», виконали майже всі роботи, розраховувався за будівельні роботи з ними ОСОБА_3., він же привозив і матеріали на будівництво.

         Аналогічні показання у судовому засіданні надав і свідок ОСОБА_14., бригада якого виконувала оздоблювальні роботи у ресторані.

         Свідок ОСОБА_15. пояснив, що працював на тому місці, де зараз стоїть ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2». Будівництво ресторану відбувалося на його очах, будівництвом ресторану, його обладнанням займався тільки ОСОБА_3., ОСОБА_9, з'явилась у ресторані вже після закінчення будівництва.

         Свідки ОСОБА_16. і ОСОБА_17. також підтвердили, що будівництвом ресторану(торговельного центру) займався виключно ОСОБА_3., ОСОБА_9. ніякої участі у будівництві не приймала.

         Свідок ОСОБА_17. у судовому засіданні пояснив, що коли у ОСОБА_3. не вистачало коштів, щоб закінчити будівництво ресторану, він дав йому у борг 20 000 грн., ОСОБА_3. сам позичав і сам віддавав гроші, всією документацією по будівництву(проектами, експертизами, тощо) також займався сам ОСОБА_3.

         Відповідачем ОСОБА_3. надані суду документи, які підтверджують придбання ним будівельних матеріалів на будівництво ресторану(торговельного центру) на автошляху Пирятин-Суми у с.Високе Пирятинського району: зокрема, у 2001-2003рр. цегли у кількості 57,5 тисяч шт.(Т.1 а.с.60); плитки тротуарної та ж/б виробів (Т.1 а.с.61); шифера, оцинковки (Т.1 а.с.62); електроустановки (Т.1 а.с. 64); металопластикових дверей  у серпні 2006 року (Т.3 а.с.14) вартістю 3049грн.

         Згідно акту здачі-прийняття робіт(Т.3 а.с.12) відповідач ОСОБА_3. у листопаді 2006 року  оплатив 2773 грн. за монтаж системи опалення торгового центру(ресторану) і придбав матеріали тепловодопостачання на суму 11 155,26 грн. у жовтні 2006 року(Т.3 а.с.13).       

         Торговельний центр(ресторан), що розташований в с.Високе Пирятинського району був прийнятий в експлуатацію як закінчений будівництвом об'єкт  25.12.2007 року(Т.3 а.с.20). 19.06.2008 року було зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_3. на нього(Т.3 а.с.80).

         Що стосується новоствореного майна - житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого у АДРЕСА_1, суд вважає, що він є об'єктом спільної часткової власності і частки померлої ОСОБА_9.  та відповідача ОСОБА_3. є рівними і становлять ½ частину.

У відповідності з ч.2 ст.355 ЦК(у ред..2003р.) майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ч.4 вказаної статті спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Договір щодо спільної сумісної власності між ОСОБА_3. та ОСОБА_9. не укладався.

Житловий будинок, на думку суду, не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя відповідно до ст.60 СК України, оскільки будівництво житлового будинку  відбувалося ОСОБА_3. та ОСОБА_9. як до укладення шлюбу з 1995 до 19.07.04р., під час шлюбу з 19.07.04 до 26.06.05р., фактично вже з жовтня 2004 року, коли ОСОБА_9. захворіла на тяжку хворобу, вона участі у будівництві не брала(Т.2 а.с.3), а також після смерті ОСОБА_9. до грудня 2007 року відповідач ОСОБА_3. сам закінчував будівництво.

При таких обставинах суд вважає, що житловий будинок АДРЕСА_1 є об'єктом спільної часткової власності.

Згідно ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

При таких обставинах суд вважає, що частки відповідача ОСОБА_3. та ОСОБА_9. у житловому будинкуАДРЕСА_1 є рівними і становлять ½ частину.

Тому ½ частина будинку повинна бути виключена із спадкового майна, а спадщина відкритись на ½ частину, що є власністю померлої ОСОБА_9. і ділитись між спадкоємцями у рівних частках, тобто частка кожного із спадкоємців становить 1/8 частину(1\2 : 4 =1/8) будинковолодіння.

При таких обставинах власність позивача ОСОБА_1.(з урахуванням відмови інших спадкоємців) повинна становити 3/8(1/8х3=3/8) частини, а відповідача ОСОБА_3. 5/8 частини житлового будинкуАДРЕСА_1(1/2+1/8=5/8).

         При цьому суд виходить з того, що будівництво житлового будинку було розпочато ОСОБА_9. на земельній ділянці, яка була їй надана у безстрокове користування для будівництва житлового будинку на праві особистої власності у вересні 1992 року, що підтверджується копією типового договору(Т.1 а.с.25-26).

         ОСОБА_9.  за рахунок отриманої банківської ссуди у розмірі 300 000 купоно-карбованців було збудовано господарські будівлі, що не заперечується сторонами, та придбана частина будівельних матеріалів для будівництва будинку.

         З 1995 року, коли ОСОБА_9. почала проживати у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_3. вони за усною домовленістю почали створювати спільну власність у вигляді житлового будинку  у відповідності до ст.112 ЦК України(у ред..1963 року), що діяв на той час.

         Свідок ОСОБА_18. у судовому засіданні пояснив, що про будівництво житлового будинку з ним домовлявся батько позивача ОСОБА_1. При ньому рознесли тільки цеглу і будівництво було заморожено. Весною прийшов до нього вже ОСОБА_3. домовлятись про будівництво цього будинку, він зробив повністю стіни першого поверху з нуля, і відремонтував льох, який зруйнувався, всі будівельні матеріали привозив йому ОСОБА_3., він же за всі роботи і розраховувався.

         Свідок ОСОБА_19. пояснив у судовому засіданні, що також займався будівництвом будинку по АДРЕСА_1 приблизно у 1996 році. Його бригада робила дах на будинку на замовлення ОСОБА_9. та ОСОБА_3. Більше уваги будівництву приділяв ОСОБА_3., ОСОБА_9, з»являлась там тільки 2 рази. Матеріалів заготовлених не вистачало, їх підвозили, також його бригада ремонтувала і дах на сараї, який знесло.

Свідок ОСОБА_14. пояснив у судовому засіданні, що у 2002 році його бригада працювала на будівництві будинку по АДРЕСА_1. Коли вони прийшли на будівництво, то в будинку були тільки стіни і дах, оздоблювальні роботи не були зроблені, його бригада робила підлогу, стіни, зводили стіни 2-го поверху. У сараї робили штукатурку, двері, вікна, туалет та замощення виконувала його бригада, наймав їх на роботу і розраховувався з ними ОСОБА_3.

Приватний нотаріус ОСОБА_20. у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_9. консультувалась у неї з приводу спадкового майна, так як не хотіла, щоб після її смерті лишився без майна її чоловік ОСОБА_3., який, як вона сказала, все побудував, не хотіла, щоб були обділені і її діти.

         Придбання відповідачем ОСОБА_3. за свої кошти матеріалів для будівництва житлового будинку підтверджується:

-    довідкою  торговельного центру «Нова лінія» на суму 28 254грн.(Т.1  а.с.161);

-    товарними чеками від 12.06.2001р. та від 20.01.2002р. про придбання 21 т цементу(Т.1 а.с. 162); світильників (Т.1 а.с.163), труб та ін. на суму 3187,90(Т.1 а.с.164);

-    накладною від 20.09.2005 року, згідно якої вже після смерті ОСОБА_9., ОСОБА_3. придбавав будівельні матеріали для будівництва будинку на суму 8118 грн.(Т.2 а.с.2);

-    накладною від 4.10.204 року на ім.»я ОСОБА_3. про придбання гіпсокартону та інших матеріалів на суму 4669,76(Т.1 а.с.68.

Робочий проект на газопостачання житлового будинку та технічні умови про приєднання електропостачання до житлового будинку за життя ОСОБА_9. виготовлені на ім.»я ОСОБА_3.(Т.1 а.с.66,67).

Будівництво житлового будинку було закінчено вже після смерті ОСОБА_9. 25.12.2007 року, що підтверджується актом державної приймальної комісії(Т.3 а.с.24).

Про те, що житловий будинок будувався як спільна власність свідчить і той факт, що ОСОБА_3. та ОСОБА_9. проживали разом у цьому ще недобудованому будинку.

Крім того, відповідачем ОСОБА_3. в рахунок збільшення його частки у житловому будинку була передана шляхом укладення удаваної угоди дарування квартира у житловому будинку АДРЕСА_3

При розділі житлового будинку між сторонами суд виходить з того, що 1 варіант розділу технічної експертизи є найбільш доцільним, оскільки він наближений до ідеальних часток сторін та при цьому варіанті розділу створюються більш зручні умови для користування земельною ділянкою.

Оскільки житловий будинок не може бути розділений відповідно до ідеальних частин, позивачу повинно бути виділено у власність 17/50 частин будинковолодіння, а відповідачеві 33/50, і останній повинен сплатити позивачеві 10 180 грн. - різницю у вартості ідеальних частин(висновок технічної експертизи(Т.2 а.с.131).

Суд вважає, що договір дарування квартириАДРЕСА_3 позивачеві ОСОБА_1. є дійсно удаваною угодою.

Так, один із дарувальників за договором ОСОБА_10. у судовому засіданні пояснив, що фактично квартира була продана його сином ОСОБА_3., останній віддав сину гроші за квартиру, але оформити договір купівлі-продажу син не встиг через раптову смерть.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21. пояснив, що ОСОБА_19 продавав квартиру, він запропонував цю квартиру ОСОБА_3., після того, як квартиру вони оглянули, ОСОБА_3. сказав, що забирає її.

З листа ОСОБА_9.(Т.1 а.с.79) випливає також, що ОСОБА_1. квартиру купили.

Згідно ст..235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Оскільки вищевказаними доказами підтверджується, що договір дарування квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_10. і ОСОБА_1., посвідчений приватним нотаріусом Пирятинського нотаріального округу Полтавської області 21.06.2004 року є удаваним, то фактично квартира була відчужена за угодою купівлі-продажу між ОСОБА_19. і ОСОБА_3.

Проте, оскільки для розірвання договору дарування встановлена позовна давність в 1 рік (п.5 ч.2 ст.258 ЦК України) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. в цій частині повинно бути відмовлено, так як про це прохає позивач ОСОБА_1.

Крім того, суд ураховує, що за рахунок спірної квартири, як випливає з пояснень самого відповідача ОСОБА_3. він розрахувався з ОСОБА_9. за придбану особисто нею цеглу для будівництва будинку по АДРЕСА_1.

Суд не приймає до уваги пояснення позивача ОСОБА_1. в тій частині, що будівництво ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2»(торговельного центру) та житлового будинку поАДРЕСА_1здійснювалась виключно за кошти його матері ОСОБА_9, яка мала великі прибутки від зайняття підприємницькою діяльністю, отримала банківську ссуду,  мала допомогу від їх батька, як такі,що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду і спростовуються здобутими по справі доказами.

Так, позивач ОСОБА_1. не надав суду жодного доказу, який підтверджував би участь його матері у будівництві ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2»(торговельного центру).

Згідно довідки про дохід ОСОБА_9. у 1996-1998рр. доходу від підприємницької діяльності  взагалі не отримувала; у 1999 році отримала дохід 742 грн.; у 2000р. -620,86грн., а у 2005 році лише 117 грн.(Т.2 а.с.10).

Про те, що в кафе «Алмаз», де вона здійснювала підприємницьку діяльність, погані прибутки, вказувала ОСОБА_9. і у своїх листах(Т.1 а.с.94).

Про те, що її перший чоловік ОСОБА_22. не сплачував навіть аліменти на утримання дітей, а її сім'ю утримував саме відповідач ОСОБА_3. також підтверджується копіями листів ОСОБА_9.(Т.1 а.с.92, 96-98,108-109).

У своєму листі те, що батько позивача ОСОБА_1. не піклується про своїх дітей вказує представник третьої особи  ОСОБА_7. - ОСОБА_8.: «сироты круглые ни отца ни матери»(Т.1 а.с.114).

Із листа ОСОБА_9. до свого першого чоловіка - батька позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_22. слідує, що останній допомоги в будівництві жилого будинку та господарських будівель не надавав(Т.1 а.с.186).

З вищевикладених підстав суд не довіряє і показанням свідка ОСОБА_23. про те, що батько позивача ОСОБА_1., передавав багато грошей з Півночі, де працював.

З листа від 23.02.1997 року сам батько позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_22.  на прохання дітей допомогти, відповідає: «а с деньгами у нас трудновато»; «трудности в получении денег и передачи их на материк» і т.п.(Т.2 а.с.176,178).

Згідно висновку технічної експертизи(Т.3 а.с.69-72) питома вага матеріалів, придбаних ОСОБА_9. за кошти цільового кредиту у 1992 році становить тільки 17,78 % від всього будинковолодіння.

Пояснення позивача ОСОБА_1. у частині того, що відповідач ОСОБА_3. не працював і не мав ніяких доходів, за які можливо було б здійснювати будівництво ресторану та житлового будинку, спростовуються документами про те, що ОСОБА_3. вів селянське(фермерське) господарство(Т.2 а.с.74-77).

23.11.1994 року ОСОБА_3. був зареєстрований також як фізична  особа-підприємець(Т.1 а.с.165).

Свідок ОСОБА_24. пояснила, що разом з ОСОБА_3. закуповували свиней, він їх різав, м'ясо  возили в Дарницю, один раз возили в Росію.

Свідок ОСОБА_25. пояснив, це не заперечує і позивач ОСОБА_1., що ОСОБА_3. займався виготовленням шкір. Свідок своїм автомобілем перевозив ці шкіри на прохання ОСОБА_3. у м.Київ, вважає, що цей бізнес останнього був вигідний і приносив прибутки.

Свідок ОСОБА_26. пояснив, що у 1992-1993рр. ОСОБА_3. брав у його господарстві СТОВ «Ул'янівське» на відгодівлю молодняк ВРХ, згідно договору отримував гроші, брав він молодняк і для себе, спочатку 10 голів, а потім 15 - 20.

Свідок  ОСОБА_27. пояснила, що ОСОБА_9 у 2004 році позичив у неї 7 тис.доларів США, про що написав їй розписки(Т.2 а.с.166), пояснив, що гроші йому потрібні для його справ; у липні 2006 року, тобто, вже після смерті ОСОБА_9.,  віддав 4 тис.доларів.

28.08.2003 року відповідач ОСОБА_3. отримав 20 тис. доларів США на своє ім'я(Т.1 а.с.160).

Як пояснив останній, ці гроші він отримав від заняття підприємницькою діяльністю і використав на будівництво ресторану та житлового будинку. 

Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні твердження позивача ОСОБА_1. про те, що у його матері були великі прибутки і вона за свої особисті кошти придбала кафе «Алмаз».

Свідок ОСОБА_24. - співвласниця кафе «Алмаз» у судовому засіданні пояснила, що кафе вона придбала разом з ОСОБА_3., при цьому давши у борг останньому гроші на придбання. ОСОБА_9. вона взагалі не знала і всі справи мала тільки з ОСОБА_3., якого знала як людину, який давно займається бізнесом і розуміється на ньому.  На ремонт кафе також позичали ОСОБА_3. гроші. Потім вони викупили у ОСОБА_3. та ОСОБА_9. частину кафе за 13 тис.грн.

Щодо вимог відповідача ОСОБА_3. про усунення позивача ОСОБА_1. від права на спадкування за законом, то суд не знаходить достатніх підстав для задоволення зустрічного позову у цій частині.

Керуючись ст.ст.10,212,215 ЦПК України, ч.1 ст.331, ч.4 ст.355, ч.1 ст.357, ч.3 ст.358, ст. ст.1261,1267 ЦК України,  ст.ст.60,70 СК України, суд -

вирішив:

         Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

         Визнати право власності ОСОБА_1на 3/16 частину майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вартістю 57224(п'ятдесят сім тисяч двісті двадцять чотири) грн.., що становить 3/8 частини від ½ частини майнового комплексу, що належить на праві власності ОСОБА_3.

 Визнати право власності ОСОБА_1на 17/50 частини житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 , що зареєстрований за ОСОБА_9. виділивши йому  2 частину будинку по першому варіанту технічної експертизи( на проекті розподілу житлового будинку пофарбовано червоним кольором) і складається з кімнати 1-4 пл. 14,9 кв.м., кімнати 1-5 пл. 25,1 кв. м  74/100 частину гаража-літньої кухні „Б”, 3/8 частини замощення 1 загальною дійсною вартістю 92 668(дев'яносто дві тисячі шістьсот шістдесят вісім/грн.

Зобов'язати  ОСОБА_1у строк до 15 жовтня 2008 року обладнати окремий вихід із своєї частини і обладнати дверний отвір із кімнати 1-4 в кімнату 1-5.

У решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3задовільнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності  на 33/50 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, що зареєстрований за ОСОБА_9 і виділити у натурі йому 1-шу частину будинку по 1-му варіанту розподілу житлового будинку по висновку технічної експертизи ( на проекті розподілу житлового будинку не пофарбована), що складається з коридору 1-1 пл. 8,0 кв.м., санвузла 1-2 пл. 5,0 кв.м., коридору 1-3 пл.,17,2 кв.м., кухні 1-6 пл.15,0 кв.м., коридору 1-7 пл. 9,9 кв.м.. кімнати 1-8 пл.12,2 кв.м., кімнати 1-9 пл.12,2 кв.м.,погреба під житловим будинком, 26/100 частину гаража-літньої кухні „Б”, вбиральні „В”, зливної ями 1, колодязя № 2, 5/8 частини замощення загальною дійсною вартістю 181 592 (сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот дев'яносто дві) грн..

 Зобов'язати ОСОБА_3у строк до 15 жовтня 2008 року закрити дверні отвори із коридору 1-3 в кімнату 1-4 і кімнату 1-5.

Стягти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за невідповідність ідеальним часткам 10 180( десять тисяч сто вісімдесят) грн..

Залишити у власності ОСОБА_3  5/8 частин від ½ частини майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_4, виділивши йому 2-гу частину 1-го варіанту розділу технічної експертизи ( на проекті розподілу гаража „Б”, не пофарбована і складається з 46/100 частини гаража „Б”, навісу „А”-1загальною вартістю 95 374 ( дев'яносто п'ять тисяч триста сімдесят чотири) грн.. і становить 5/16 частини від всього майнового комплексу.

Визнати право власності ОСОБА_3 на торговельний центр, розташований в АДРЕСА_2 вартістю 163 297 грн., виключивши його із загального обсягу спадкового майна, що підлягає розділу.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягти з ОСОБА_1 . на користь ОСОБА_3. в рахунок відшкодування сплаченого державного мита 100( сто) грн.

          На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча