Справа №2-500/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 травня 2008 року Іллічівській міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Журавля П.І.,

при секретарі - Рожкован К.М.,

за участю:

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника органа опіки та піклування - Галіч О.П.,

прокурора - Латій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8 про визнання права власності на ½ частини квартири та зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2/3 частини квартири,

В С Т А Н О В И В:

Сторони звернулися до суду з вказаними позовами. Іллічівським міським судом Одеської області рішенням від 19 квітня 2007 року позов ОСОБА_2 було задоволено, у зустрічному позові відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення скасовано та надіслано на новий розгляд.

ОСОБА_2 стверджує, що в період шлюбу з відповідачкою було придбано квартиру АДРЕСА_1 за рахунок того, що була продана квартира АДРЕСА_2, яка належала йому на праві приватної власності. Просить визнати за ним право власності на ½ частини квартири АДРЕСА_1, яка за угодою належить відповідачці; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири зареєстрований за №5409 від 01 червня 2001 року в частині придбання на ім'я ОСОБА_3 ½ частини; визнати недійсним реєстраційне свідоцтво ДКП «Бюро технічної інвентаризації» м.Іллічівська від 16 червня 2001 року в частині реєстрації ½ частини спірної квартири на ім'я ОСОБА_3.

ОСОБА_3 у зустрічному позові просить розділити спірну квартиру та визнати за неї право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати. ОСОБА_3 в обгрунтування вимог посилається на ти обставини, що спірна квартира є об´єктом права спільної сумісної власності, та враховуючи, що після розірвання шлюбу, їх сумісний син залишився проживати саме з неї, який хворіє, та батько, ОСОБА_2, не надає необхідної допомоги.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат ОСОБА_1, підтвердила позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, про час проведення якого була повідомлена належним чином, причин неявки не повідомила, але надала письмову заяву про визнання позову ОСОБА_2 та відмову від зустрічного позову в частині  усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, не заперечували проти позовних вимог ОСОБА_2.

Третя особа, КП «БТІ м.Іллічівська» в судове засідання свого представника не направило, повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, не заперечували проти позовних вимог ОСОБА_2.

Третя особа,  приватний нотаріус Слаєва Р.К. в судове засідання не прибула, повідомлена були належним чином, причини неявки не повідомила.

Представник органу опіки та піклування, Галіч О.П. та прокурор Латій О.В. в судовому засіданні не заперечувала проти вимог ОСОБА_2, вважає їх такими, що відповідають вимогам закону.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню, зустрічний позов - не підлягає.

Судом встановлено, що сторони знаходились у шлюбі з 29 січня 2000 року до 10 жовтня 2005 року (а.с.12-14).

Від шлюбу мають сумісну дитину, сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.45).

Згідно договору купівлі-продажу від 25 січня 2000 року ОСОБА_10 (мати позивача) продала, а ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2(а.с.5).

21 червня 2001 року вказана квартира була продана ОСОБА_2- ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.6).

В той же день одночасно з продажем квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, придбали у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7), яка була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3  в рівних частках - по ½ (а.с.11).

Згідно ст.24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до укладення шлюбу є власністю кожного з них, та кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається цим майном.

Це не протирічить положенням пп.1,3 ст.57 Сімейного кодексу України, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти,  які належали їй, йому особисто.

Судом враховується положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення  у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст.25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 та ч.1 ст.217 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті цього Кодексу та недійсність окремої частини  правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до  нього недійсної частини.

Згідно ст.ст.10, 27, 60 ЦПК України сторони, яки приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом враховується, що ОСОБА_3 відмовилась від той частини позовних вимог з якими вона зверталася при першому судовому розгляді, але від яких вона відмовилась ще 26 березня 2007 року, залишивши тільки вимоги щодо визнання права власності на 2/3 частини квартири (а.с.113).

Суд приходить до висновку, що при укладені договору купівлі-продажу спірної квартири були порушені норми матеріального права та спірна квартира, так як вона була фактично придбана за рахунок квартири яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності до реєстрації шлюбу.

Крім того, таким чином, вказана квартира не є об´єктом права спільної сумісної власності і розділу не підлягає.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню, вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.203,215,217 ЦК України, ст.ст.10,11,209,212,214, 215,218,294 ЦПК України, суд,-

                                                             В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8 - задовольнити.

Відмовити у задовленні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2.

Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 зареєстрований за №5409 від 01 червня 2001 року в частині придбання на ім'я ОСОБА_3 ½ частини квартири АДРЕСА_1. 

Визнати недійсним реєстраційне свідоцтво ДКП «Бюро технічної інвентаризації» м.Іллічівська від 16 червня 2001 року в частині реєстрації ½ частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ½ частину квартири АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на ім'я ОСОБА_3.

Арешт на ½ частину квартири АДРЕСА_1, яка оформлена на ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає АДРЕСА_3) та заборону ДКП «БТІ м.Іллічівська» здійснювати будь-які заходи щодо вказаної частки квартири, які покладені ухвалою Іллічівського міського суду від 27 вересня 2006 року скасувати. Рішення направити на виконання Державній виконавчій службі м.Іллічівська, Іллічівську міську державну нотконтору, ДКП «БТІ м.Іллічівська».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Іллічівський міський суд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя