Справа № 2-37/08.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2008 року                                                                                                                  смт.Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області  в складі головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Киричок В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства смт.Рокитне» та Рокитнянської селищної ради Київської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-

     ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що 20 березня 2002 року він уклав з Рокитнянським районним виробничим управлінням житлово-комунального господарства Рокитнянського району (правонаступник Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства смт.Рокитне»)  договір оренди трактора ДТ-75 НОМЕР_3, 1990 року випуску. Термін дії договору оренди трактора  до 01.04.2007 року. Виконуючи умови даного договору  він здійснив предоплату за оренду трактора у розмірі 5000 грн. Весною 2004 року  відповідач забрав трактор на ремонт в с.Насташка. Після цього, він трактор не бачив. Внаслідок перевірки проведеної міліцією було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 трактор продав. Вважає, що  відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати йому вартість орендної плати за трактор у розмірі 5000 грн., понесені матеріальні збитки пов'язані з орендою іншої техніки для оранки полів у розмірі 30000 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 в зв'язку з неможливістю повернення трактора в натурі, змінив позовні вимоги та збільшив розмір відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а саме просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 46848 грн., що є сумою, яку він міг би отримати в разі надання послуг по обробітку грунту підприємству «Урожайне» за три роки, 5000 грн., що є сумою внесеною за оренду трактора, 600 грн., що є судовими витратами та 5000 грн. моральної шкоди, а всього 57448 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20 березня 2002 року він уклав з Рокитнянським районним виробничим управлінням житлово-комунального господарства договір оренди трактора ДТ-75. За оренду трактора  вніс до каси орендодавця 4000 грн. та передав у  власність підприємства водонапорну башню вартістю 1000 грн. в порядку взаємозаліку. Під час отримання трактора, технічних та правовстановлюючих документів він не отримував, номерних знаків на тракторі не було, чи складався акт приймання- передачі майна  він не пом'ятає. Даний трактор був технічно справним, але двічі виходив з ладу і потребував ремонту. Ремонтом трактору займався  ОСОБА_3  Хто конкретно зобов'язувався відремонтувати  трактор і на яких умовах йому не відомо. Приблизно у вересні, жовтні 2004 року він разом з ОСОБА_3 неодноразово їздили до відповідача за трактором, щоб його повернути. Коли зрозумів, що трактора немає, тому у вересні 2005 року звернувся до міліції із заявою про крадіжку трактора. З відповідачем ОСОБА_2 він не знайомий,  побачив його вперше в залі судового засідання.

06.01.2004 року він, як приватний підприємець в сфері торгівлі, уклав договір про спільну діяльність з приватним виробничо-сільськогосподарським підприємством «Урожайне» в особі директора ОСОБА_3 Предметом договору є об'єднання коштів та майна для вирощування с/г продукції. В подальшому 06.01.2006 року було переукладено договір про спільну діяльність між СТОВ «Співдружність» та ПВСП «Урожайне». Вважає, якщо б трактор ДТ-75 не був би зданий відповідачем на металобрухт, то він би мав можливість заробити гроші у відповідності до вищевказаних договорів про спільну діяльність.

Представник позивача ОСОБА_3  в судовому засіданні  підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі. Пояснив, що він, будучи директором підприємства, маючи у своєму розпорядженні землі сільськогоподарського призначення, в 2002 році порадив ОСОБА_1,  укласти договір оренди трактора з Рокитнянським районним виробничим управлінням житлово-комунального господарства. Він визнав помилкою те, що після підписання договору оренди трактора від 20 березня 2002 року не складався акт приймання-передачі майна та те, що ОСОБА_1 не було передано будь-яких документів на цей трактор, який був без номерних знаків.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що з позивачем по справі він не знайомий і ніяких послуг ОСОБА_1 по ремонту трактора він не зобов'язувався робити.  Приблизно в 2000 або  2001 році він мав розмову з ОСОБА_3 про ремонт трактора ДТ-75. ОСОБА_3 пояснив йому, що трактор придбаний ним, як металобрухт і тому документів на нього немає. Якщо трактор буде відремонтований, то він зможе ним тимчасово  покористуватися в рахунок погашення боргу та за проведений ремонт. Строки та сума  коштів для проведення  ремонту трактора не зазначались. Після другого разу, коли поломка трактора була значною, він здав його на металобрухт в рахунок погашення боргу.

Представник відповідача ОСОБА_4 суду пояснила, що підстав для задоволення позову немає так, як позивачем не доведено, що предметом спору є той же самий трактор, який був переданий позивачу в оренду і потім цей же трактор  відповідачем був зданий на металобрухт. Крім цього, договір оренди трактора від 20.03.2002 року, що був укладений між позивачем та  Рокитнянським районним виробничим управлінням житлово-комунального господарства  є нікчемним, а тому ніяких правових наслідків не може бути з моменту його укладення.

Представник третьої особи Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства смт.Рокитне» ОСОБА_5 покладається на розсуд суду, пояснивши, що спірний трактор перебував і перебуває на бухгалтерському обліку підприємства. Станом на 01.01.2002 року балансова вартість трактора ДТ 75 (бульдозер) становила 1900 грн., а станом на 01.01.2008 року становить 464,80 грн. В зв'язку з тим, що даний трактор на теперішній час має невелику вартість, тому  він не відноситься до основних засобів підприємства. Колишній керівник комунального підприємства не отримував дозвіл від Рокитнянської селишної ради на укладення договору оренди трактора  з ОСОБА_1 У підприємства відсутній акт приймання-передачі трактора ДТ-75 та не має будь-якої технічної документації на цей трактор. Даний трактор не був зареєстрований в Держтехнагляді, а тому не мав державного номерного знаку.

Представник Рокитнянської селищної ради ОСОБА_6 покладається на розсуд суду, пояснивши, що Рокитнянське районне виробниче управління житлово-комунального господарства не зверталось в 2002 році до Рокитнянської селищної ради щодо отримання дозволу на передачу комунального майна у вигляді трактора ДТ-75 в оренду фізичній особі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що позивача ОСОБА_1 він не знає. Приблизно восени 2002 року ОСОБА_2 привіз на автомобілі «Камаз» до його подвір'я  несправний трактор. Весною 2003 року даний трактор з допомогою крана був завантажений на автомобіль «Камаз» і відвезений у не відомому для нього напрямку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що приблизно в 2001-2002 роках до нього підходив ОСОБА_2 з проханням відремонтувати трактор у якого була кабіна розового кольору. Один раз він відремонтував цей трактор, а другий раз незміг тому, що на ремонт трактора необхідно було витратити дуже значні кошти.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він станом на 2002 рік  був начальником Рокитнянського районного виробничого управління житлово-комунального господарства. Приблизно в 2001 році відбулась ліквідація МДСУ і тому по рішенню Рокитнянської селищної ради було безкоштовно  передено на баланс його підприємтсва трактор ДТ-75 (бульдозер). Даний трактор був відремонтований і для того, щоб повернути підприємству матеріальні затрати було вирішено передати його в оренду ОСОБА_1 Дозвіл на укладення договору оренди від Рокитнянської селищної ради не отримували тому, що в цьому не було потреби.  Трактор не перебував на обліку і не був зареєстрований в Держтехнагляді тому, що у підприємства не було на це коштів. Після підписання договору оренди трактора від 20.03.2002 року, також ним  був підписаний акт приймання-передачі майна. Чому відсутній у позивача ОСОБА_1 та у підприємства акт приймання-передачі майна у вигляді трактора, він пояснити не може. У трактора була кабіна ржаво-оранжевого кольору, без номерних знаків. Якщо б даний трактор використовувався належним чином, то він би розвалився через один місяць його експлуатації.

Після підписання договору оренди трактора, ОСОБА_1 вніс до каси підприємства 5000 грн. готівкою. Чому у позивача немає квитанції на одну тисячу гривень він пояснити не може. Що стосується придбання  підприємством у ОСОБА_1 водонапорної башні, то це питання не відноситься до договору оренди трактора.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників позивача, відповідача та третіх осіб, свідків та дослідивши надані сторонами письмові докази, вважає за необхідне позов ОСОБА_1  залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ЦК УРСР (1963р.) та ст. 759 ЦК України за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Судом встановлено, що 20.03.2002 року між позивачем ОСОБА_1 та  Рокитнянським районним виробничим управлінням житлово-комунального господарства  (правонаступник Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства смт.Рокитне») було укладено договір оренди трактора ДТ-75.

Згідно п.1.1 вищевказаного договору Орендодавець здає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування трактор ДТ-75 НОМЕР_1, 1990 року випуску, двигун НОМЕР_2,1992 року випуску.

Згідно п.2.1 цього договору Орендодавець надає трактор ДТ-75, який знаходиться на балансі Рокитнянського РВУЖКГ орендатору по акту прийому-здачі протягом 10 днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до ст.10 ч.3 та ст.60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених ст.61 цього Кодексу.

Згідно акту прийому-передачі транспортного засобу від 08.11.2001 року (а.с.144)  вбачається, що Рокитнянське міжгосподарське аграрне шляхово-будівельне підприємство безоплатно передало, а Рокитнянське районне виробниче управління житлово-комунальне господарство прийняло бульдозер ДЗ-42 Т, заводський номер-НОМЕР_1, 1990 року випуску, двигун номер - НОМЕР_2, в технічно несправному стані з 1998 року.

З пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що він не пом'ятає чи складався в березні 2002 року акт прийманні-передачі трактора, а представник позивача ОСОБА_3 визнав, що є помилкою те, що не складався акт приймання - передачі трактора.

Враховуючи те, що на бухгалтерському балансі Рокитнянського районного виробничого управління житлово-комунального господарства перебував бульдозер ДЗ-42 Т, заводський номер-НОМЕР_1, 1990 року випуску, двигун номер - НОМЕР_2, який був безоплатно переданий 08.11.2001 року від Рокитнянського міжгосподарського аграрного шляхово-будівельного підприємства та  те, що всупереч вимогам п.2.1 договору оренди трактора ДТ-75 від 20.03.2002 року між сторонами договору не складався акт прийманні-передачі майна, тому позивач не надав суду належні докази про те, що він фактично отримав в оренду трактор ДТ-75 НОМЕР_1, 1990 року випуску, двигун НОМЕР_2,1992 року випуску тому, що трактора такої марки у володінні, розпорядженні або користуванні у Орендодавця не було.

Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР (1963р.) та ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не укладався договір підряду у вигляді ремонту трактора, а тому між сторонами не було врегульовано всіх істотних умов цього договору, як це передбачено вимогами чинного законодавства України.

Таким чином, позивач не надав належних доказів про те, що  відповідач отримавши не від нього, а від  ОСОБА_3 трактор для проведення ремонту, є тим самим трактором, який був предметом договору оренди від 20.03.2002 року.

Відповідно до ч.ч.3,6 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» механічні транспортні засоби підлягають відомчій реєстрації та обліку, порядок яких установлюється: для тракторів, самоходних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів не залежно від форми власності - Міністерством сільського господарста і продовольства. Експлуатація незареєстрованих транспортних засобів, а також без державних номерних знаків встановленого зразка забороняється.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» механічні транспортні засоби, що не пройшли обов'язковий черговий технічний огляд, до подальшої експлуатації не допускаються.

З показів сторін, свідків та з матеріалів справи вбачається, що трактор  ДТ-75 НОМЕР_1, 1990 року випуску, двигун НОМЕР_2,1992 року випуску, який був предметом договору оренди від 20.03.2002 року,  не перебував на обліку, не був зареєстрований в Держтехнагляді і не мав державних номерних знаків встановленого зразку, а тому даний трактор не міг використовуватись за призначенням з метою отримання прибутків.

Таким чином, посилання позивача на те, що йому нанесено матеріальні збитки у розмірі 46848 грн., що є сумою, яку він міг би отримати в разі надання послуг по обробітку грунту підприємству «Урожайне» за три роки є незаконними та безпідставними тому, що експлатувати трактор, який не перебуває на обліку, не зареєстрований і не має державних номерних знаків заборонено Законом.

Крім цього, з умов договору про спільну діяльність від 05.01.2004 року укладеного між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та ПВСП «Урожайне» та умов договору про спільну діяльність від 06.01.2005 року укладеного між СТОВ «Співдружність» та ПВСП «Урожайне» не вбачається, що будь-яка із сторін договорів у дану спільну діяльність вкладає трактор  ДТ-75 НОМЕР_1, 1990 року випуску, двигун НОМЕР_2,1992 року випуску, який був предметом договору оренди від 20.03.2002 року. Тому вимоги позивача про стягнення  з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди не підтверджуються належними доказами.

Якщо, позивач реально планував  передати орендований трактор  іншій юридичній особі у відповідності до договорів про спільну діяльність, не маючи  дозволу  Орендодавця на  передачу майна в суборенду, тому  його наміри грубо суперечать вимогам п.6.1 договору оренди трактора від 20.03.2002 року.

Не підлягає відшкодуванню розмір орендної плати в сумі 5000 грн., судові витрати в сумі 600 грн. та моральна шкода в сумі 5000 грн. тому, що позивачем не обгрунтовано дані вимоги конкретними нормами матеріального права та не надано суду  належних доказів щодо доведеності цих вимог.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 204 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Відповідно ч.1 ст.41 ЦК УРСР (1963р) та ч.1 ст.202 ЦК України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 17.09.2005 року наданих дільничому інспектору міліції ОСОБА_10 та пояснень наданих суду вбачається, що він взяв трактор в оренду для чоловіка сестри його дружини ОСОБА_3, оскільки останній має землю.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 17.09.2005 року наданих дільничому інспектору міліції ОСОБА_10 та пояснень наданих суду вбачається, що він має землю, яку необхідно обробляти, тому рекомендував ОСОБА_1, з яким вони одружені на рідних сестрах, взяти трактор в оренду.

Таким чином, вбачається, що договір оренди трактора від 20.03.2002 року укладався ОСОБА_1, але з метою, що реально ним користувався та розпоряджався ОСОБА_3, якому потрібно було обробляти  землі сільськогосподарського призначення.

Суд вважає, що для  позивача ОСОБА_1 не настало реальних правових наслідків після укладення договору оренди трактора від 20.03.2002 року тому, що він діяв не у власних інтересах, а в інтересах ОСОБА_3 

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР (1963р) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

         Судом встановлено, що між сторонами договору оренди трактора від 20.03.2002 року не досягнуто згоди по всіх істотних умовах щодо оренди майна, яке належить до комунальної власності.

Так, в договорі не зазначено індивідуальні ознаки та стан предмету договору оренди, порядок повернення майна орендодавцю, правові наслідки в разі непередання майна орендарю, не зазначено про права третіх осіб на орендоване майно, про стахування майна, про ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження орендованого майна, про ремонт та поліпшення майна, про правові наслідки в разі погіршення стану майна, про підстави припинення договору оренди, про обов'язки сторін та про їх відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.48 ЦК УРСР (1963р) та ч.1 ст.203 ЦК України недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що у відповідності до Статуту Рокитнянського районного виробничого управління житлово-комунального господарства, дане підприємство має в своєму розпорядженні та віданні майно, яке відноситься до комунальної власності. Станом на 20.03.2002 року Рокитнянське районне виробниче управління житлово-комунальне господарство не мало погодження від Рокитнянської селищної ради на укладення договору оренди трактора, тому  даний договір є нікчемним тому, що він суперечить вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крим тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.202, 203, 215, 216, 227, 759, 837 ЦК України, п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ч.ч.3, 6 ст.34, ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» та Статут Рокитнянського районного виробничого управління житлово-комунального господарства суд-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня  проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий судя                                                                                                                       Корбут В.М.