АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження №22-ц/796/3352/13 Головуючий в 1 інстанції - Горкава В.Ю.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Білич І.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

позивачки: ОСОБА_1

за участю представника відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та непрацездатної дружини, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просила розірвати зареєстрований між ними шлюб, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4000 грн., починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття та стягнути аліменти на її утримання в розмірі 2000грн., починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною трирічного віку. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність порозуміння, різних поглядів на життя. Одночасно зазначала, що вони з травня 2012 року проживають окремо, шлюбно-сімейні стосунки між ними припинені, спільного господарства не ведуть, спору про поділ майна не мають. Таким чином позивачка вважає, що шлюб носить формальний характер. Крім того, позивачка зазначала, що відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати свою дитину, зокрема не надає матеріальної допомоги. Оскільки відповідач відмовляється вирішувати питання в добровільному порядку, позивачка вважає за необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки та на її утримання в примусовому порядку.

В судовому засіданні першої інстанції позивачка позов підтримала та уточнивши позовні вимоги та просила стягнути аліменти в розмірі 4000грн. та 2000грн. щомісячно. Додатково до викладеного зазначила, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років. Спільна донька проживає разом з нею. Зауважила, що відповідач матеріальну допомогу надає в розмірі, недостатньому для життєвих потреб дитини. Крім того, зазначила, що дитина після розірвання шлюбу залишиться проживати з нею.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнали частково, а саме в частині стягнення аліментів просили стягнути на утримання дитини в розмірі 500 грн. та на утримання дружини в розмірі 200 грн., в частині розірвання шлюбу заперечували. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про наявність почуття любові та поваги до позивачки, а тому вважав можливим збереження шлюбу. Крім того, зазначив, що він з позивачкою проживає окремо з травня 2012 року, спільна дитина проживає разом з позивачкою, матеріальну допомогу на утримання дитини він надає по мірі можливості. Також, зауважив, що він працює на ринку вантажником та отримує щоденно 100грн., що унеможливлює на його думку, враховуючи вказаний розмір доходів, щомісячно сплачувати аліменти в заявленому позивачкою розмірі, інших додаткових доходів він не має.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.01.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та непрацездатної дружини - задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 24.06.2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 744 - розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Семипалатинськ, Казахстан, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. щомісячно, починаючи з 17.12.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3, ідентифікаційний НОМЕР_1на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 аліменти на її утримання в розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. щомісячно і до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) грн. 30коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити ухвалити нове рішення, яким встановивши строк для примирення з позивачкою, зменшити розмір аліментів на утримання доньки та на утримання позивачки.

В скарзі посилалася не те, що суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваного рішення, в супереч ст. 11 СК України не вжив жодних заходів щодо примирення подружжя та всупереч ст. 84 СК України не з'ясував можливості надання відповідачем матеріальної допомоги дружині. Судом задоволено набагато більшу суму аліментів, чим може сплачувати відповідач. Також вказував на те, що судом в своєму рішенні не вказано з якого часу повинні стягуватися аліменти на утримання дружини.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримала.

Відповідачка заперечувала поти доводів скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебувають в шлюбі з 24.06.2010року , який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 774, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 15.03.2011 р.

Судом встановлено, що з травня 2012 року сторони фактично не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, не ведуть спільне господарство та проживають окремо з того ж часу, що не заперечувалось відповідачем. Позивачка стверджує, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливими, а тому відновлювати подружні стосунки з відповідачем вона не бажає, а тому суд дійшов висновку, що сім'я сторін існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечить інтересам сторін.

Також судом встановлено, що дитина проживає разом з позивачкою. Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Як вбачається з наданої позивачкою довідки, виданої Управлінням праці та соціального захист населення Хмельницької міської ради, позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.04.2011 року по 03.03.2014 року.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності розірвати шлюб між сторонами по справі відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд в супереч ст. 11 СК України не вжив жодних заходів щодо примирення подружжя колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження , вчинення ним будь-яких дій для збереження сім'ї , подружжя більш ніж півроку проживає в різних містах, позивачка вважає збереження сім'ї неможливим, а тому суд дійшов правильного висновку, що за відсутності дій та бажання подружжя вживати заходи для збереження сім'ї, надання строку для примирення судом є недоцільним, та буде суперечити інтересам сторін.

Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до вимог ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та не залежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч.2 ст.91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

За положеннями статей 18, 181 СК України, роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Задовольняючи позов частково в частині стягнення аліментів на утримання дитини та дружини суд першої інстанції вірно виходив з того, що дитина проживає разом з позивачкою та потребує допомоги на утримання. Позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому також потребує допомоги на своє утримання. Також суд виходив з того, що відсутні докази того, що на утриманні відповідача є інші діти чи непрацездатні особи, а тому виходячи з засад розумності та справедливості вважав за необхідне стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1000 грн. щомісячно на утримання дитини та в розмірі 500 грн. на утримання дружини.

Так, згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить з 01 січня - 972 грн. на одну дитину, тобто суд першої інстанції задовольняючи позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини, виходячи з засад розумності та справедливості, вірно визначив розмір аліментів, який відповідає встановленому законодавством для дитини відповідного віку.

При цьому суд правильно врахував, що так, як позивачка не може працювати до досягнення дитиною трьох років, мінімальний прожитковий рівень для дитини повинен забезпечувати працездатний батько.

Посилання відповідача на те, що суд всупереч ст. 84 СК України не з'ясував можливості надання відповідачем матеріальної допомоги дружині та на те, що судом задоволено набагато більшу суму аліментів, чим може сплачувати відповідач є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів того, що він не працює (перебування на обліку в центрі зайнятості та отриманні допомоги по безробіттю) чи того, що він за станом свого здоров'я не може надавати допомогу на утримання своєї дитини та дружини. Також суд правильно врахував пояснення відповідача, щодо отримання ним доходу, щодня по 100 грн., що свідчить про можливість останнього сплачувати аліменти як на утримання дитини так і на утримання позивачки до досягнення нею трьохрічного віку. Вирішуючи ці вимоги, суд правильно виходив з того, що позивачка, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною не може працювати та заробляти кошти на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку, а відповідач не довів належними та допустимими доказами що він неспроможний надавати матеріальну допомогу в розмірі стягнутому судом.

Також, колегія суддів роз'яснює, що відповідно до ст.ст. 80, 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Крім вищенаведеного, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом в рішенні не вказано з якого часу повинні стягуватися аліменти на утримання дружини. Перевіривши ці доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованою, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання позивача не зазначив дату з якої стягнув аліменти, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з зазначенням дати початку стягнення аліментів на утримання дружини з дня пред'явлення позову, тобто з 17.12.2012 року.

В решті рішення суду ухвалено у відповідності з встановленими обставинами, наданими сторонами доказами, без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2013 року - змінити, зазначивши дату початку стягнення аліментів на утримання дружини з 17.12.2012 року щомісячно і до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: