Апеляційний суд міста Києва
1[1]
У Х В А Л А
Іменем України
10 січня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді Новова С.О.,
суддів: Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,
за участю прокурора - Карпука Ю.А.
та захисника - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали скарги за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою від 27 листопада 2012 року Дарницький районний суд м. Києва задовольнив скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи та скасував постанову заступника прокурора Дарницького району м. Києва Стороженка С.В. про порушення кримінальної справи № 52-3675 відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 197-1 та ч. 2 ст. 365-1 КК України.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції послався на те, що на день винесення оскаржуваної постанови, тобто 16 жовтня 2012 року, у заступника прокурора Дарницького району м. Києва не було достатніх даних, які б були підставами для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 197-1, ч. 2 ст. 365-1 КК України.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, прокурор, який брав участь у розгляді скарги судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року скасувати, а скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
В обґрунтування цього прокурор посилається на те, що оскаржувана постанова суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки зазначені в ній висновки не відповідають та суперечать матеріалам, що стали підставою для порушення кримінальної справи.
Зокрема, як зазначається в апеляції, в оскаржуваній постанові невірно зазначено про те, що до ОСОБА_2 ніхто не звертався з вимогою про звільнення земельної ділянки, оскільки в матеріалах справи наявні три листи КП «Київтранспарксервіс» та законного землекористувача земельної ділянки ТОВ «Аллан-плюс», якими ТОВ «Видавничий дім «Слай - Універсал» було письмово повідомлено про необхідність звільнення зайнятої ним земельної ділянки.
Необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності в апеляції прокурора визнаються твердження суду про те, що ТОВ «Видавничий дім «Слай - Універсал» не було повідомлено про розірвання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та про те, що даний договір був чинним на час порушення кримінальної справи; твердження суду про те, що в постанові про порушення справи не вказано дати, часу та протиправного способу самовільного зайняття чи заволодіння ОСОБА_2 земельною ділянкою; що при порушенні кримінальної справи не в повній мірі надано оцінку відносинам, які склались між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Видавничий дім «Слай - Універсал», а також інші висновки, наведені в постанові суду.
У зв'язку із вищевикладеним, в апеляції прокурора робиться висновок про те, що прокуратурою Дарницького району м. Києва законно та обґрунтовано, у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, чинного на момент порушення кримінальної справи, 16.10.2012 винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Видавничий дім «Слай - Універсал» ОСОБА_2 за ст.ст. 365-1, ч. 2 і 197-1, ч. 1 КК України.
Зокрема, приводом для порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення прокурором злочину у сфері земельного законодавства на території Дарницького району міста Києва, а підставою - достатні дані, які містяться в матеріалах перевірки та вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочинів, передбачених ст.ст. 365-1, ч. 2 і 197-1, ч. 1 КК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просив її задовольнити; пояснення захисника, який заперечував проти апеляції та просив постанову районного суду залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення; вивчивши матеріали скарги та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, а також законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Крім цього, суд повинен перевірити чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок.
Як вбачається з представлених на апеляційний розгляд матеріалів, у тому числі постанови суду, яка була прийнята за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову про порушення відносно останнього кримінальної справи, суд першої інстанції, перевіривши наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, дійшов обґрунтованого висновку про те, що станом на 16.10.2012 року, тобто на день винесення оскаржуваної постанови, у заступника прокурора Дарницького району м. Києва, не було достатніх даних, які б були підставами для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 197-1 та ч. 2 ст. 365-1 КК України.
Колегія суддів апеляційного суду не вбачає достатніх підстав для того, щоб не погодитися з висновками суду першої інстанції, у тому числі з урахуванням тих доводів, які наведені в апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді скарги судом першої інстанції, оскільки вказані доводи не спростовують правильності рішення суду, яке було прийняте за результатами скарги на постанову про порушення справи.
Зокрема, як обґрунтовано зазначається в постанові суду, диспозиція ч. 1 ст. 197-1 КК України, встановлює кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.
Під самовільним зайняттям земельної ділянки визнається фактичне заволодіння чи одночасне заволодіння і користування земельною ділянкою або її частиною, вчинене особою, якій ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і користування, у тому числі в оренду або не передавалась у власність, а також за відсутності інших законних підстав, які б дозволили вважати користування земельною ділянкою правомірним.
Як вбачається з матеріалів, які стали підставою для порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Видавничий дім «Слай - Універсал» ОСОБА_2, як керівника юридичної особи приватного права, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365-1 та ч. 1 ст. 197-1 КК України, вони не містять в собі даних про те, що останній, перевищуючи свої повноваження у період з 08.08.2012 року вчинив умисні дії, які явно виходять за межі наданих йому прав, а саме самовільно зайняв земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 4,088 га, а також вчинив самовільне використання вказаної земельної ділянки під розміщення платного паркувального майданчику, чим завдав тяжких наслідків законному землекористувачу.
Більш того, в самій постанові про порушення кримінальної справи взагалі не згадується про самовільне зайняття ОСОБА_2 вказаної вище земельної ділянки, а вказується лише про те, що останній, будучи повідомленим про набуття права на користування зазначеною земельною ділянкою іншим користувачем, не звільнив її у встановленому порядку та вчинив самовільне використання цієї земельної ділянки під розміщення платного паркувального майданчику, чим завдав тяжких наслідків законному землекористувачу.
Встановлення таких даних, у тому числі безпосередньо прокурором, не давало йому підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, оскільки ці дані не містили в собі обставин, які б вказували на наявність об'єктивної сторони вказаного злочину, а саме самовільного зайняття ним земельної ділянки, про яку йде мова.
Зібраними по справі матеріалами встановлено, що до 08.08.2012 року між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Видавничий дім «Слай - Універсал» існували договірні відносини (договір оренди) на право організації та експлуатації 1055 місць, у тому числі 950 - для платного та 105 - для безкоштовного паркування транспортних засобів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_1 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
У зв'язку з цим, передача права на користування вказаною земельною ділянкою іншому користувачу, яка фактично відбулась у передбаченому законом порядку 08.08.2012 року, не може свідчити про те, що з цього часу ОСОБА_2 самовільно, всупереч вимогам законодавства, заволодів цією земельною ділянкою і що його дії, описані в постанові про порушення кримінальної справи містять ознаки кримінально-карного діяння, оскільки поняття «самовільне зайняття», передбачене диспозицією ч. 1 ст. 197-1 КК України і «самовільне використання», яке вказане в постанові про порушення кримінальної справи не є тотожними, а самовільне використання без самовільного зайняття взагалі не утворює складу злочину, передбаченого вказаною вище статтею.
Що ж стосується обставин самовільного використання ОСОБА_2 земельної ділянки після 08.08.2012 року, то, згідно письмового повідомлення, яке направлялось КП «Київтранспарксервіс» на адресу ТОВ «Видавничий дім «Слай - Універсал», і на яке посилається в апеляції прокурор, вказане товариство повідомлялось про дострокове розірвання раніше укладеного договору в односторонньому порядку з 13.09.2012 року та про необхідність звільнення спірної земельної ділянки до цієї ж дати, у зв'язку з її передачею в оренду іншому користувачу строком на 10 років.
Тобто, до 13.09.2012 року взагалі не стояло питання про те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 використовується ТОВ «Видавничий дім «Слай - Універсал» без будь-яких на то правомірних підстав.
Не звільнення цієї ділянки та її подальше використання ТОВ «Видавничий дім «Слай - Універсал» після 13 вересня 2012 року також не може свідчити про наявність в діях ОСОБА_2 кримінально-карного діяння, оскільки відповідальність за такі дії не передбачена ч. 1 ст. 197-1 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в апеляції прокурора не наведено достатніх підстав для скасування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року, яка була прийнята за результатами розгляду скарги на постанову про порушення справи відносно ОСОБА_2, а тому зазначена постанова повинна бути залишена без змін, а апеляція прокурора, який брав участь у розгляді скарги судом першої інстанції - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року та п. 11 Розділу XI. Перехідні положення КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
у х в а л и л а :
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року, прийняту за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову прокурора про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 197-1та ч. 2 ст. 365-1 КК України - залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді скарги судом першої інстанції - без задоволення.
Судді: _____________ _____________ _____________
(НововС.О.) (Мосьондз І.А.) (ПолтавцеваГ.А.)
Справа № 10/796/77/2013
Категорія: ст. 236-8 КПК України 1960 року
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Колесник О.М.
Доповідач - суддя Новов С.О.