Справа №2-а-408/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 28 серпня 2008 року                    Рокитнянський районний суд Київської області  в складі:

головуючого судді                                           Корбута В.М.

при секретарі                                                   Киричок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом, просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації (далі-відповідач) щодо відмови у донарахуванні та виплаті їй недоотриманих сум щорічної допомоги за  період 2005-2007 роки протиправними та стягнути з відповідача на її користь 4038 гривень недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки, посилаючись на те, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії і тому у відповідності ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” їй повинна виплачуватися щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. Вона отримувала щорічну грошову допомогу на оздоровлення в 2005-2007 роках в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 вищевказаного Закону. В зв'язку з тим, що відповідач відмовив у донарахуванні та виплаті їй невиплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення  за 2005-2007 роки, вважає ці дії протиправними і тому змушена звернутись з даним позовом до суду.   

 Позивач будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, натомість надіслала заяву від 26.08.2008 року згідно, якої просить розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує і просить поновити строк звернення до суду в зв'язку з тим, що не було порушено загального строку позовної давності ( 3 роки), тому вважає, що є підстави для задоволення її вимог.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив  в судове засідання свого представника, натомість надіслав до суду письмове заперечення  на позовну заяву від 22.07.2008 року в якому зазначає, що громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується щорічна допомога на оздоровлення із державного бюджету в порядку та розмірах, що встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 та від 26.07.1996 року №836. Також вказує на те, що у відповідності до вимог чинного законодавства  не  передбачено видатків на проведення перерахунку раніше виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення. Відповідач вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, а тому  наполягає на відмові у задоволенні адміністативного позову у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що  позивач ОСОБА_1 являється постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією 03.06.2004 року.

Із довідки №01-05-224 від 09.06.2008 року наданої відповідачем вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01.07.2004 року і те, що вона 15.03.2006 року отримала щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 90 грн., 11.11.2006 року отримала щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 90 грн. та 22.08.2007 року отримала щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 90 грн.

  У відповідності до п.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягає на застосування наслідків пов'язаних із пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачених ч.1 ст.100 КАС України, що підтверджується його  письмовим  запереченням  від 22.07.2008 року

Судом встановлено, що позивач отримавши 15.03.2006 року та 11.11.2006 року грошову допомогу на оздоровлення за 2005, 2006 роки повинен був 16.03.2006 року та 12.11.2006 зрозуміти та дізнатись про порушення свого права на отримання даної допомоги не у повному розмірі і своєчасно в межах річного строку звернутись до адміністративного суду за захистом свого права на отримання даної допомоги в повному розмірі.

Проте, отримавши не в повному розмірі грошову допомогу  на оздоровлення за 2005, 2006 роки, позивач звернувся з данним позовом до суду  тільки 16.07.2008 року, що значно перевищує строк звернення до адміністративного суду встановлений ч.2 ст.99 КАС України. 

Суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду в зв'язку з тим, що позивач таких доказів не надав.

В зв'язку з тим, що позивач в період з 12.11.2006 року по 16.07.2008 року недбало віднісся до захисту своїх прав та інтересів тому, що своєчасно не звернувся до  адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки, тому відсутні  підстави для визнання дій відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті позивачу недоотриманих сум разової грошової допомоги за 2005-2006 роки протиправними та стягнення з відповідача недоотриманої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005 -2006 роки, тому суд  вважає за необхідне в цій частині позову залишити його без задоволення.

Що стосується вимог  позивача про визнання дії відповідача  щодо відмови у донарахуванні та виплаті недоотриманої суми разової грошової допомоги за 2007 рік протиправними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за  2007 рік, суд вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції закону, що діяв до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, одноразова щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи  першої категорії, виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Законом України «Про державний бюджет України» на 2007 рік від 19.12.2006 року згідно, якого дія ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України за  справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України  ( є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої,  частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року,  при виплаті  допомоги на оздоровлення слід керуватися ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону, яка існувала до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, а не постановами КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 20.09.2005 року за № 936 “Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на які посилається відповідач, що суперечать іншим нормам законів.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями  ч.4 ст.9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд  приходить до висновку, що грошова щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 виплачена відповідачем за 2007 рік є неправильною тому, що повинна була виплачуватися виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.

Згідно ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2007 року становить - 400 гривень на місяць, з 01.04.2007 року - 420 гривень, з 1.07.2007 року - 440 гривень, з 1.10.2007 року - 460 гривень. 

Враховуючи те, що позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення  в третьому кварталі 2007 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 440 грн. на місяць, тому відповідач повинен був виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік не 90 грн., а 1760 грн.( 440 грн. х 4). Таким чином позивачу не доплачено 1670 грн. (1760 -90).

Враховуючи вищевикладене, суд визнає відмову відповідача щодо нарахування та виплаті позивачу недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік протиправною.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відмови в задоволені позову ОСОБА_1 з підстав пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, що стосується вимог позивача пов'язаних з виплатою грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Так, згідно довідки №01-05-224 від 09.06.2008 року наданої відповідачем вбачається, що 22.08.2007 року відповідач виплатив позивачу  грошову допомоги на оздоровлення за 2007 рік. Згідно адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся до суду 16.07.2008 року, тобто річний строк звернення до адміністративного суду ще не минув.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.6, 9, 17, 18, 89, 99,100, 159 - 163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.ст.48, 62, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(в редакції закону до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 року) та Рішенням Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, суд -

П О С Т А Н О В И В :

 Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 недоотриманої щорічної допомоги  на оздоровлення за 2007 рік протиправними.

Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну  грошову допомогу на оздоровлення за  2007 рік в сумі 1670 гривень.

В задоволені решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Звільнити  ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито»  від 21.01.1993 року.

Звільнити  Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від сплати судового збору у відповідності до п.7 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито»  від 21.01.1993 року.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку визначеному ч.5 ст.186 КАС України.

 Суддя                                                                                                                                         Корбут В.М.