Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

10 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,

за участю прокурора - Тертичного О.А.

та особи звільненої від кримінальної

відповідальності - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року,

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а кримінальну справу відносно нього за ч. 1 ст. 309 КК України - закрито.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 добровільно, з метою позбавлення наркотичної залежності від вживання наркотичних засобів, звернувся до Київського міського відділення міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «Сходи», де з 13 вересня 2012 року по 25 вересня 2012 року пройшов курс лікування від наркотичної залежності.

У зв'язку з цим, суд прийшов до висновку, що це є достатньою підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України.

Не погоджуючись з постановою суду від 01.11.2012 року, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій, з урахуванням внесених змін, просить скасувати зазначену постанову, а кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України повернути на новий судовий розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

В обгрунтування поданої апеляції прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, які суд першої інстанції визнав доведеними та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України, вважає, що постанова суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Зокрема, посилаючись в апеляції на наявність даних про неодноразове, у 2003 та 2006 роках, притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, перебування його з 2003 року під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом у зв'язку з розладами психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин, а також на обставини перебування ОСОБА_1 на лікуванні у Київському міському відділенні міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «Сходи» в період з 13 по 25 вересня 2012 року, прокурор вказує на те, що ОСОБА_1 не надав суду відомостей про його бажання вилікуватися від наркоманії, а проходження ним короткочасного курсу лікування варто розцінювати, як намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Крім того, як зазначається в апеляції, суд першої інстанції неповно дослідив обставини щодо достовірності довідки «Реабілітаційного центру «Сходи» № 15 від 25.09.2012 року, наданої підсудним та ефективності проведеного лікування, а також порушив вимоги п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» та помилково застосував положення ч. 4 ст. 309 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просив постанову суду відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд; пояснення особи звільненої від кримінальної відповідальності, яка заперечувала проти задоволення апеляції та просила постанову суду залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог, передбачених ч. 4 ст. 309 КК України, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про звільнення особи, в даному випадку ОСОБА_1, від кримінальної відповідальності з цієї підстави,суду першої інстанції, як зазначено у роз'ясненнях, які містяться в п. 23 згаданої вище постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 року, необхідно було з'ясовувати, чи дійсно він страждав на наркоманію і потребував лікування від неї, чи дійсно він звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Між тим, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вказані питання з достатньою повнотою не дослідив.

Зокрема, в якості головного доказу того, що ОСОБА_1 добровільно, з метою позбавлення наркотичної залежності від вживання наркотичних засобів, звернувся до Київського міського відділення міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «Сходи», де з 13 по 25 вересня 2012 року пройшов курс лікування від наркотичної залежності, суд послався у постанові на довідку медичного центру вказаної організації від 25 вересня 2012 року.

Разом з тим, як вбачається з протоколу судового засідання, суд першої інстанції не тільки не дослідив змісту вказаної довідки та не прийняв відповідного рішення про її приєднання до матеріалів справи, а й не перевірив її на предмет відповідності дійсності, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1, як під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи 21 вересня 2012 року, так і під час попереднього судового засідання 17 жовтня 2012 року, в присутності свого захисника, не заявляв про те, що він добровільно звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування від наркоманії, хоча мав можливість це зробити та надати відповідну довідку, принаймні під час попереднього судового засідання.

Крім того, як вбачається зі змісту вищезазначеної довідки (а.с. 99), протягом вказаного в ній часу, ОСОБА_1 отримав комплекс взаємопогоджених амбулаторних заходів (діагностичний комплекс, що включає психодіагностичні тести; реабілітаційний комплекс, що включає індивідуальне інформування та мотивування, цільові консультації; лікувальний комплекс, що включає лікарські засоби, дія яких направлена на усунення проявів фізичного стану відміни та стабілізацію загального стану), після чого йому були надані рекомендації щодо необхідності подальшої соціально-психологічної реабілітації, які наведені у довідці.

У зв'язку з цим, суду першої інстанції необхідно було більш ретельно перевірити обставини, пов'язані з його зверненням до вказаного медичного центру та проведеним там лікуванням, враховуючи наявні у справі дані про те, що ОСОБА_1 вживає наркотики, зокрема ацетильований опій, з 2000 року, раніше пробував лікуватися але фактично не лікувався, оскільки лікування коштує дуже дорого.

До цього слід також додати той факт, що хоча ОСОБА_1 і не являється судимим в силу ст. 89 КК України, проте він двічі, у 2003 та 2006 роках, притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, однак до 25.08.2012 року, коли його знову було притягнуто до відповідальності за аналогічний злочин, він не позбувся наркотичної залежності та ставив за мету вилікуватися від наркоманії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність достатніх підстав, передбачених ч. 4 ст. 309 КК України, для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті, а тому постанова суду про закриття кримінальної справи підлягає скасуванню, а справа - поверненню до Дарницького районного суду м. Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України 1960 року та п. 11 Розділу XI. Перехідні положення КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва,-

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України та закриття відносно нього кримінальної справи - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

Запобіжний захід, який було обрано ОСОБА_1 органом досудового слідства у виді підписки про невиїзд - залишити без змін.

Судді: _____________ _____________ _____________

(Новов С.О.) (Мосьондз І. А.) (ПолтавцеваГ.А.)

Справа № 11/796/130/2013

Категорія: ч. 1 ст. 309 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Набудович І.О.

Доповідач - суддя Новов С.О.